27. Поняття комплексного аналізу кредитного портфеля б.

Аналіз кред. портфеля Б. скл.-ся із к-ох пов’язаних між собою елементів:

1). Ан.-з кредитоспроможності позичальника;

2). Ан.-з забезпеченості кредитів;

3). Ан.-з кредитного ризику;

4). Ан.-з руху кредитів.

До 1). Кредитоспроможність – це наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його.

Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, які характеризують:

• його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами;

• його поточне фінансове становище;

• спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел;

• забезпечення оперативної конверсії активів у ліквідні кошти.

Щопівроку служба внутрішнього аудиту банку складає звіт про свою роботу і сповіщає про те, чи розроблена і впроваджена система оцінки кредитів, про наявність системи оцінки кредитоздатності, про кількість порушень і суму при виявленні пролонгації і простроченої заборгованості, яку надають службам НБУ за місцем дислокації установ банку.

На підставі специфіки кредитної роботи банки розробляють власні системи вивчення фінансової діяльності позичальників. Такі положення і програмні забезпечення до них затверджує правління банку. Методика оцінки поєднує об'єктивні аналітичні дані, що сформовані на основі бухгалтерського обліку, звітності, та суб'єктивні дані, що формуються експертами. Такі обрахунки виконують перед наданням позики, а в подальшому – щоквартально для визначення групи ризиків та розмірів відрахувань до загальних та спеціальних резервів на відшкодування можливих втрат за позичками.

Розглянемо методику оцінки кредитоздатності суб'єктів господарювання, що діє в Укрсоцбанку. Для аналізу залучають дані про:

• обсяги реалізації;

• прибутки і збитки;

• рентабельність;

• коефіцієнти ліквідності;

• грошові потоки для забезпечення повернення позички та сплати відсотків за нею;

• склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• ефективність управління майном у позичальника;

• форму власності.

За цими та іншими даними з пакета документів, наданих банку клієнтом, проводять оцінку його фінансового стану (табл. 3). Розрахунки здійснюють у два етапи.

На першому етапі вираховують аналітичні показники певних груп і визначають інтегральний показник фінансового стану позичальника.

Розрахунок інтегрального показника базується на використанні принципу зваженості економічних показників і аналітичних груп. Тобто, кожному економічному показнику та аналітичній групі надається вагове значення, яке відповідає їх внеску в оцінку фінансового стану позичальника.

п т

і? = і і Ріх Кііх Хц,

де Р – питома вага групи показників; К – питома вага показника; X – значення показника; і – показник п = 1 аналітичної групи показників; ; – показник т = 1 групи показників.

На другому етапі, залежно від величини інтегрального показника, позичальників відносять до одного з п'яти класів надійності:

Клас А. Підприємство з дуже стійким фінансовим станом. Стосовно нього немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики і відсотків за отриману позику. Ризик незначний або нульовий. Інтегральний показник 275 балів.

Клас Б. Підприємство зі стійким фінансовим станом. Стосовно нього немає претензій щодо своєчасності повернення позики і сплати відсотків, але у його господарській діяльності передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю чи регіону діяльності, та інші фактори, що не дозволяють віднести його до вищого класу, хоч ризик звичайний. Інтегральний показник від 274 до 228 балів.

Клас В. Підприємство, яке має ознаки фінансової напруги. Якість джерел погашення позик більше не влаштовує банк унаслідок появи факту періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею. Це ризик, за яким клієнти схильні відкласти сплату платежів. Інтегральний показник від 227 до 125 балів.

Клас Г. Підприємство з підвищеним ризиком діяльності. Позичальники не можуть повернути повну суму позики в строк та за умов, що передбачені кредитним договором.

Ризик значний. Інтегральний показник від 152 до 106 балів.

Клас Д. Підприємство з незадовільним фінансовим станом. Його подальше кредитування недопустиме. Повернути позички неможливо, ризик неприйнятний. Інтегральний показник менше 105 балів.

За кожним показником будують і аналізують динаміку. Це дозволяє простежити еволюцію діяльності позичальника і зробити припущення щодо його майбутнього фінансового стану. Такі спостереження проводяться на комп'ютері за картинкою таблиці (відеограми) і стовпчикових діаграм.

За аналітичними ознаками контрагентів і параметрами договорів вивчають вид економічної діяльності та форму власності позичальника, його кредитну історію, стан галузі основної діяльності. Від цього залежить претензійно-позовна робота банку з позичальником.

При здійсненні оцінки кредитоздатності особи враховують соціальну стабільність клієнта: громадянство, наявність власної нерухомості, цінні папери, власний бізнес, сімейний стан, місце і постійне проживання на одному місці.

На основі цього розробляють анкету, яку позичальник має заповнити перед укладанням кредитної угоди. До анкети він має представити документи про особисті доходи і доходи гаранта з місця роботи, а інколи і довідку про стан здоров'я, документи про право власності на майно. На основі цієї інформації беруть до уваги:

• реальність наявної застави;

• вік та здоров'я клієнта;

• загальний матеріальний стан, доходи і витрати;

• користування банківськими позиками у минулому, своєчасність їх погашення та відсотки за ними;

• наявність депозитних рахунків у банку та користування іншими послугами;

• зв'язки клієнта з діловим світом та його авторитет.

За матеріалами анкети, довідкових і розрахункових даних визначають рейтинг позички фізичної особи і класифікують позичальників відповідно до вимог положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.