- •Лекція 1 Природньо-кліматичні фактори навколишнього середовища
- •1.1. Історичні аспекти
- •1.2. Загальні поняття про клімат і кліматоутворюваючі фактори
- •1.3. Сонячна радіація
- •1.4. Температура повітря
- •1.5. Вологість повітря і опади
- •1.6. Атмосферний тиск
- •1.7. Вітровий режим
- •1.8. Хмарність
- •Лекція 2 Сполучення кліматичних факторів
- •2.1. Температура і вітер
- •2.2. Вітер з дощем
- •100 ÷ 200 Мм/хв – нормальна зона (відкриті дреніровані стики);
- •Природно - кліматичне районування території
- •3.1. Загальні і комплексні показники для призначення зон та кліматичного районування
- •Дорожньо-кліматичне районування
- •3.3. Кліматичне районування для будівництва
- •3.4. Районування території за вітровим режимом
- •3.5.Районування територій за рекреаційними цілями
- •4.1. Типи погоди
- •4.2. Режими експлуатації житла
- •4.3. Типологія житла
- •Інсоляція житлової забудови
- •5.1. Загальна інформація про інсоляцію
- •5.2. Координати Сонця
- •5.3. Нормування інсоляції
- •5.4. Інсоляційні розрахунки
- •Лекція 6 Аерація території міста
- •6.1. Загальна характеристика вітрових умов України
- •6.2. Вибір розрахункових швидкостей для оцінки вітрового режиму території
- •6.3. Вплив рельєфу на вітровий режим
- •6.4. Гігієнічні характеристики комфортності середовища
- •6.5. Методи оцінки забудови за аеродинамічними показниками
- •7.1. Особливості клімату великих міст
- •7.2. Ландшафтне зонування і кліматичне районування території великих міст
- •7.3. Будівельно-кліматичний паспорт міста
- •7.4. Ефективність архітектурних засобів
- •Геліобудинки
- •8.2. Вітроенергоактивні будинки (веаб) – принципи підходу
- •8.2. Гідротермальні енергоактивні будівлі (ГідроЕаб)
- •8.3. Геоенергоактівниє будівлі (ГеоЕаб)
- •8.4. Біоенергоактівні будівлі (БіоЕаб)
Природно - кліматичне районування території
3.1. Загальні і комплексні показники для призначення зон та кліматичного районування
Показниками для призначення зон для кліматичного районування території виступають багаторічні спостереження за кліматичними показниками, їх середніми значеннями, амплітудами коливань, кліматичними нормами і екстремальними значеннями. Середні показники із багаторічного ряду спостережень біля 30 років і більше, звичайно називають кліматичною нормою.
Об’єднання двох або більше метеорологічних показників в один для характеристики їх сукупної дії на місцевість або об’єкт називається комплексним кліматичним показником.
Вельми поширене розповсюдження для визначення комплексних кліматичних показників одержав метод чисельних характеристик - індексів та температурних шкал.
Так, індекс сухості (М. І. Будико), знаходиться як
kс = R/Lr (3.1)
де R - радіаційний баланс;
r - річна кількість опадів;
L - схована теплота утворювання пари;
Lr - тепло, необхідне для випарювання річної кількості опадів).
Величина kс, яка буде мінімальною на півночі (в тундрі менше 0,35) зростає до півдня, і досягає максимуму в пустелі.
Існує гідротермічний індекс (Селянінова), який розраховується за формулою
kr = 10r/Σt, (3.2)
де r- сума опадів за період з температурою повітря більше 10 °С, мм;
Σt - сума температур повітря за цей же період, °С.
Цей індекс характеризує ступень вологості (вологозабезпечення) території.
При цьому вважається, що витрата вологи на випарювання в теплий час року приблизно дорівнює сумі середнємісячних температур, зменшеної в 10 разів.
Метод температурних шкал для одержання комплексних показників базується на поняттях еквівалентної або ефективної температури.
Ефективною температурою вважається умовний показник, який зводить воєдино ефект дії температури, вологості і руху повітря на відчування тепла або холоду організмом людини. Американські вчені (К. Брукс та інші) вважають що цей показник чисельно дорівнюється температурі нерухомого, ненасиченого повітря, яке викликає ідентичні відчування у людини.
Вітчизняні містобудівники вважають ефективно-еквівалентну температуру, яка при штилі і відносній вологості 100% дає таке ж тепловідчування, як і при сполучені окремих значень температури, відносної вологості і швидкості вітру. Коефіцієнт значення температури, вологості і вітру, відповідають ефективній температурі від 16,7 до 20,6°С, що визначають умови, при яких більшість людей відчувають себе комфортно. Цей діапазон температур зветься “зоною комфорту”.
-
Дорожньо-кліматичне районування
В основу кліматичного районування для цілей проектування та експлуатації доріг покладено водно-тепловий режим поверхні, яка характеризується типом почви. Досвід експлуатації доріг дозволяє скорегувати карту почв, що є підосновою для проектування. В районуванні України зберігається класифікація, що була прийнята в СРСР. Із загальної кількості зон (їх всього 5) на Україні розташовано три.
ІІ зона обмежується з півдня лінією Львів - Житомир - Калуга. До зони входять заболочені території Полісся. Характеризується надлишковим уволожненням внаслідок перебільшення атмосферних випадів, надвипарюванністю та високим розташуванням рівня ґрунтових вод.
ІІІ зона розташована на південь від ІІ зони до лінії Кишинів-Кіровоград-Харків. В межах зони розташовані оповзні та чорноземи, що вищєлочуються. Характеризується надлишковим уволожненням весною і осінню.
ІV зона розташована на південь від ІІІ зони. Характеризується помірною вологістю і невеликою кількістю опадів. Ґрунтові води розташовані на невеликій глибині.
Гірські райони Карпат і Криму знаходяться поза дорожнім районуванням, оскільки класифікація почв є важкою з причин:
-
здебільшим розповсюдженням скельних та кам’яних ґрунтів;
-
різкою залежністю умов зволоження від висоти місцевості над рівнем моря;
-
великим різноманіттям температурно-вологісного режиму і в цілому мікроклімату на схилах різної крутизни та експозиції. Наприклад, між крутими північним та південним схилами, підошвою схилу і його вершиною, біля узбережжя моря або на висогорному плато.
Наведене зонування дозволяє прогнозувати поведінку дорожнього покриття в ході експлуатації в типологічних умовах конкретної температурної зони. Районування є умовним. При реальному проектуванні в межах території забудови необхідна додаткова інформація про склад ґрунту і рівень ґрунтових вод.