Природно - кліматичне районування території

3.1. Загальні і комплексні показники для призначення зон та кліматичного районування

Показниками для призначення зон для кліматичного районування території виступають багаторічні спостереження за кліматичними показниками, їх середніми значеннями, амплітудами коливань, кліматичними нормами і екстремальними значеннями. Середні показники із багаторічного ряду спостережень біля 30 років і більше, звичайно називають кліматичною нормою.

Об’єднання двох або більше метеорологічних показників в один для характеристики їх сукупної дії на місцевість або об’єкт називається комплексним кліматичним показником.

Вельми поширене розповсюдження для визначення комплексних кліматичних показників одержав метод чисельних характеристик - індексів та температурних шкал.

Так, індекс сухості (М. І. Будико), знаходиться як

k_с = R/Lr (3.1)

де R - радіаційний баланс;

r - річна кількість опадів;

L - схована теплота утворювання пари;

Lr - тепло, необхідне для випарювання річної кількості опадів).

Величина k_с, яка буде мінімальною на півночі (в тундрі менше 0,35) зростає до півдня, і досягає максимуму в пустелі.

Існує гідротермічний індекс (Селянінова), який розраховується за формулою

k_r = 10r/Σt, (3.2)

де r- сума опадів за період з температурою повітря більше 10 °С, мм;

Σt - сума температур повітря за цей же період, °С.

Цей індекс характеризує ступень вологості (вологозабезпечення) території.

При цьому вважається, що витрата вологи на випарювання в теплий час року приблизно дорівнює сумі середнємісячних температур, зменшеної в 10 разів.

Метод температурних шкал для одержання комплексних показників базується на поняттях еквівалентної або ефективної температури.

Ефективною температурою вважається умовний показник, який зводить воєдино ефект дії температури, вологості і руху повітря на відчування тепла або холоду організмом людини. Американські вчені (К. Брукс та інші) вважають що цей показник чисельно дорівнюється температурі нерухомого, ненасиченого повітря, яке викликає ідентичні відчування у людини.

Вітчизняні містобудівники вважають ефективно-еквівалентну температуру, яка при штилі і відносній вологості 100% дає таке ж тепловідчування, як і при сполучені окремих значень температури, відносної вологості і швидкості вітру. Коефіцієнт значення температури, вологості і вітру, відповідають ефективній температурі від 16,7 до 20,6°С, що визначають умови, при яких більшість людей відчувають себе комфортно. Цей діапазон температур зветься “зоною комфорту”.

0. Дорожньо-кліматичне районування

В основу кліматичного районування для цілей проектування та експлуатації доріг покладено водно-тепловий режим поверхні, яка характеризується типом почви. Досвід експлуатації доріг дозволяє скорегувати карту почв, що є підосновою для проектування. В районуванні України зберігається класифікація, що була прийнята в СРСР. Із загальної кількості зон (їх всього 5) на Україні розташовано три.

ІІ зона обмежується з півдня лінією Львів - Житомир - Калуга. До зони входять заболочені території Полісся. Характеризується надлишковим уволожненням внаслідок перебільшення атмосферних випадів, надвипарюванністю та високим розташуванням рівня ґрунтових вод.

ІІІ зона розташована на південь від ІІ зони до лінії Кишинів-Кіровоград-Харків. В межах зони розташовані оповзні та чорноземи, що вищєлочуються. Характеризується надлишковим уволожненням весною і осінню.

ІV зона розташована на південь від ІІІ зони. Характеризується помірною вологістю і невеликою кількістю опадів. Ґрунтові води розташовані на невеликій глибині.

Гірські райони Карпат і Криму знаходяться поза дорожнім районуванням, оскільки класифікація почв є важкою з причин:

• здебільшим розповсюдженням скельних та кам’яних ґрунтів;

• різкою залежністю умов зволоження від висоти місцевості над рівнем моря;

• великим різноманіттям температурно-вологісного режиму і в цілому мікроклімату на схилах різної крутизни та експозиції. Наприклад, між крутими північним та південним схилами, підошвою схилу і його вершиною, біля узбережжя моря або на висогорному плато.

Наведене зонування дозволяє прогнозувати поведінку дорожнього покриття в ході експлуатації в типологічних умовах конкретної температурної зони. Районування є умовним. При реальному проектуванні в межах території забудови необхідна додаткова інформація про склад ґрунту і рівень ґрунтових вод.