- •Лекція 1 Природньо-кліматичні фактори навколишнього середовища
- •1.1. Історичні аспекти
- •1.2. Загальні поняття про клімат і кліматоутворюваючі фактори
- •1.3. Сонячна радіація
- •1.4. Температура повітря
- •1.5. Вологість повітря і опади
- •1.6. Атмосферний тиск
- •1.7. Вітровий режим
- •1.8. Хмарність
- •Лекція 2 Сполучення кліматичних факторів
- •2.1. Температура і вітер
- •2.2. Вітер з дощем
- •100 ÷ 200 Мм/хв – нормальна зона (відкриті дреніровані стики);
- •Природно - кліматичне районування території
- •3.1. Загальні і комплексні показники для призначення зон та кліматичного районування
- •Дорожньо-кліматичне районування
- •3.3. Кліматичне районування для будівництва
- •3.4. Районування території за вітровим режимом
- •3.5.Районування територій за рекреаційними цілями
- •4.1. Типи погоди
- •4.2. Режими експлуатації житла
- •4.3. Типологія житла
- •Інсоляція житлової забудови
- •5.1. Загальна інформація про інсоляцію
- •5.2. Координати Сонця
- •5.3. Нормування інсоляції
- •5.4. Інсоляційні розрахунки
- •Лекція 6 Аерація території міста
- •6.1. Загальна характеристика вітрових умов України
- •6.2. Вибір розрахункових швидкостей для оцінки вітрового режиму території
- •6.3. Вплив рельєфу на вітровий режим
- •6.4. Гігієнічні характеристики комфортності середовища
- •6.5. Методи оцінки забудови за аеродинамічними показниками
- •7.1. Особливості клімату великих міст
- •7.2. Ландшафтне зонування і кліматичне районування території великих міст
- •7.3. Будівельно-кліматичний паспорт міста
- •7.4. Ефективність архітектурних засобів
- •Геліобудинки
- •8.2. Вітроенергоактивні будинки (веаб) – принципи підходу
- •8.2. Гідротермальні енергоактивні будівлі (ГідроЕаб)
- •8.3. Геоенергоактівниє будівлі (ГеоЕаб)
- •8.4. Біоенергоактівні будівлі (БіоЕаб)
6.3. Вплив рельєфу на вітровий режим
Для обліку рельєфу у формуванні вітрового потоку будуються дві схеми, які кресляться на топографічній основі:
-
схема кутів нахилів місцевості;
-
схема розподілення схилів по експозиціям.
Отримані карти-схеми експозиції схилів та кутів нахилу рельєфу поєднуються. На остаточному рисунку відмічаються межі експозиції схилів та межі переходу похилів, при цьому усі схили розподіляються на три види: верхню, середню та нижню. Більш детально з цим можна ознайомитись в роботі Ф.Л. Серебровського „Аэрация населенных мест”.
6.4. Гігієнічні характеристики комфортності середовища
У роботі К.І. Семашка позначається, що швидкість більша 5 м/с сприймається людиною незадовільно. Там же установлюються величини комфортних швидкостей вітру, які необхідно враховувати під час проектування міського будівництва. Комфортними треба вважати швидкості вітру в межах:
0,6 - 2,5 м/с для температур на інтервалі від +10°С до –10°С, що відповідають середній смузі СРСР. На Україні за даними СНиП 2.01.01 – 82 середньомісячна січнева температура знаходиться у межах від –7,9 °С у м. Суми до +4 °С у м. Ялті.
1 – 3 м/с для температур в інтервалі від +10°С до 30°С
Особисту увагу гігієнічним характеристикам повітряного середовища треба приділяти під час проектування будівництва оздоровчих пунктів населення. Так, для кардіологічних хворих вітер зі швидкістю 3м/с діє негативно. Дослідження показують, що комфортну зону для прийняття повітряних ван всім хворим в умовах Південного берегу Криму можна визначити у межах 0,8 - 2,7 м/с.
6.5. Методи оцінки забудови за аеродинамічними показниками
Щоб мати можливість кількісно характеризувати вітровий режим у житловому будівництві використовуються різні критерії оцінки планових елементів міста за аеродинамічними показниками.
Найчастіше використовується безрозмірний показник
, (6.3)
де Si площина зони з локальною швидкістю ;
So – загальна площина території забудови (без будинків);
- швидкість вільного потоку вітру (якби на вибраній території не було забудови).
Збільшення критерію kВ означає збільшення провітрювання забудови.
Для одержання кількісної характеристики дії вітру архітектори застосовують різні засоби побудови вітрових тіней за будинками. За вітрову тінь вважається територія за будинком, де швидкість вітру становить 50% і менше від швидкості потоку, що набігає. Довжину вітрової тіні (l) виражають у висотах будинку (Н) і знаходять за спеціальними графіками в залежності від довжини будинку (L). Вітер діє нормально до площі стіни будинку.
Можна також приблизно знаходити площину вітрової тіні за формулою
S = 0.8 Ll (6.4)
Максимальне значення вільного повітряного потоку становить 7 м/с.
Невдосконаленістю цього методу є те, що вітрові тіни будуються окремо для кожного будинку і не враховується вплив будинків один на одного і складна аеродинамічна ситуація в забудові. В залежності від геометрії будинків їх взаємного розташування, напряму дії вітру, вітер змінюється не тільки за величиною швидкості, а й за напрямом. Крім цього на торцях будинків утворюються зони підвищених швидкостей. Особливої неприємності слід чекати біля висотних будинків, які являються дуже сильними турбулізаторами повітря в приземному шарі.
Для виявлення вітрового режиму в забудові на етапі проектування можливе використання модельного експерименту в аеродинамічній трубі або чисельного за допомогою комп’ютера. На рис 6.1 показано лінії рівних швидкостей у приземному шарі забудови (на рівні пішоходів), що одержані за результатами іспитів в аеродинамічній трубі. Швидкості дані в відносних до вітрового потоку, що набігає, одиницях. На рис 6.2 приведено результати чисельного моделювання (розробка наукової групи “ВІТЕР” кафедр архітектури та прикладної математики ДонНАБА) за допомогою ПЕВМ.
Очевидно, що найбільш сучасним методом оцінки аерації забудови є моделювання на комп’ютері. Метод ґрунтується на закладах чисельних методів. Він дозволяє в автоматичному режимі на персональних комп’ютерах 4 - 5 поколінь наводити картину швидкостей і напряму дії вітру в забудівлі. Спеціальна програма адаптована до графічного редактору AutoCAD, що дозволяє архітектору на сучасному рівні оцінювати різноманітні варіанти забудови і вибирати оптимальні з точки зору аеродинаміки забудову.
Останнім етапом роботи над аерацією забудови є її оптимізація засобами благоустрою. Тут архітектор використовує знайомий йому набір засобів (вітрозахисні перешкоди, зелень, малі архітектурні форми) для покращення вітрового режиму в місцях відпочинку людей.
Рис. 6.1. Результати іспитів моделі мікрорайону ”Восточный” м. Донецька в аеродинамічній трубі
Р ис. 6.2. Результати чисельного моделювання вітрового режиму за допомогою ПЕОМ
Лекція 7
Кліматологія міста