4. Трудовий потенціал: поняття, структура і показники.

Для визначення можливостей участі людини в економічних процесах використовуються поняття „робоча сила” та „людський потенціал”. Робоча сила характеризується показниками здоров’я, освіти та професіоналізму.

Людський потенціал – це сукупність якостей, які визначають продуктивність і можуть стати джерелами доходу для людини, родини, підприємства і суспільства. Такими якостями вважають здоров’я, природні здібності, освіту, професіоналізм, мобільність.

Узагальнюючим показником процесу становлення і розвитку людини в трудовій діяльності є трудовий потенціал.

Трудовий потенціал – це сукупність демографічних, соціальних та духовних характеристик і якостей працеактивного населення, які реалізовані або можуть бути реалізовані в умовах досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, НТП та системи відносин щодо участі в процесі праці та суспільній діяльності.

Основними чинниками формування трудового потенціалу є наступні (рис.):

Трудовий потенціал є джерелом забезпечення підприємства кадрами і має кількісні та якісні характеристики. Кількісна сторона трудового потенціалу представлена чисельністю працездатного населення та безробітних, статево-віковою структурою.

В умовах ринкової економіки основний акцент ставиться на якісний склад трудового потенціалу. Якість трудового потенціалу являє собою складну, багатоступеневу категорію. Основними компонентами трудового потенціалу являються психофізіологічна, соціально-мотиваційна, освітньо-професійна, інтелектуальна, культурна, творча, духовна-енергетична, релігійна та інші

Компоненти трудового потенціалу повинні характеризувати:

• психофізіологічні можливості участі в суспільно корисній діяльності;

• можливості нормальних соціальних контактів;

• здатність до генерації нових ідей, методів, образів, понять;

• раціональної поведінки;

• наявність знань та навичок, необхідних для виконання визначених обов’язків і видів робіт;

• пропозицію на ринку праці.

Таким чином, компонентами трудового потенціалу, як зображено на рис. 3.4, є

= здоров’я – рівень працездатності, середня тривалість життя, витрати на охорону праці та здоров’я;

= моральність і уміння працювати в колективі,

= творчий потенціал – кількість винаходів, раціоналізаторських пропозицій в розрахунку на одного працюючого,

= активність,

= організованість і гармонічне поєднання властивостей особистості,

= освіта,

= професіоналізм – рівень якості продукції, втрати від браку, питома вага кваліфікованих працівників у загальній чисельності;

= свідомість – втрати від конфліктів, страйків, міграції в дітородному віці;

= ресурси робочого часу тощо.

Економіка праці розглядає:

По-перше, трудовий потенціал працівника – який включає:

• психофізіологічний потенціал – здатності та схильності людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи тощо;

• кваліфікаційний потенціал – обсяг, глибина і різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і умінь, що обумовлюють здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;

• особистісний потенціал – рівень громадянської свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби у сфері праці.

Трудовий потенціал працівника постійно змінюється та залежить від рівня взаємного узгодження в розвитку вищевказаних потенціалів.

По-друге, трудовий потенціал підприємства складається з індивідуальних трудових потенціалів окремих працівників. Структурою трудового потенціалу підприємства є співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп працівників і відносин між ними.

Трудовий потенціал підприємства містить до себе наступні елементи:

1. кадрова складова – кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності);

2. професійна структура – пов’язана зі змінами в змісті праці під впливом НТП, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення трудових операцій;

3. кваліфікаційна структура – визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (ріст умінь, знань, навичок) і відбиває зміни в його особистій складовій;

4. організаційна складова – включає високу організацію і культуру праці. Знаходячи своє вираження в чіткості, ритмічності, погодженості трудових зусиль та високого ступеня задоволеності працівників своєю працею.

По-третє, трудовий потенціал суспільства, що акумулює та синтезує сукупні здібності до суспільно корисної діяльності працездатного населення, тобто є показником рівня розвитку та межі творчої активності працюючих мас. Трудовий потенціал суспільства в кількісному відношенні характеризує можливості суспільства із залученням до суспільної праці населення різної статі та віку, а у якісному відношенні – це його реальні можливості з реалізації через участь у суспільно корисній праці всього різноманіття особистих здібностей і якостей (знань, умінь, навичок, перенавчання, підвищення кваліфікації тощо).