3. Умови праці та фактори їх формування.

Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці - зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність та продуктив­ність праці. Фактори, які визначають умови праці та впливають на здоров'я і працездатність людини, поділяють на такі групи:

• соціально-економічні, які мають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

• психофізіологічні, обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне й нервово-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці);

• санітарно-гігієнічні, що визначають зовнішнє виробниче середовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві;

• естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу);

• соціально-психологічні, що характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

Міжнародна організація праці вирізняє десять груп факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини:

• фізичне зусилля, що передбачає пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці. Вирізняють такі його рівні: незначне, середнє, тяжке і дуже тяжке;

• нервова напруга, яка визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особливими вимогами до точності, небезпека для життя. Може бути незначною, середньою і підвищеною;

• темп роботи, що визначає кількість трудових рухів за одиницю часу. Може бути помірним, середнім, високим;

• робоче положення, що визначається положенням тіла людини стосовно до засобів виробництва. Розрізняють такі його види: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

• монотонність роботи, яка полягає в багаторазовості повторення одноманітних короткочасних операцій. Може бути незначною, середньою і підвищеною;

• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють такі стадії впливу цих факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

• забрудненість повітря, що визначається вмістом домішок у повітрі та їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

• виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму – в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

• вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;

• освітленість у робочій зоні. Визначається в люксах, має два рівні: недостатня й погана або сліпуча.

Перелічені фактори виробничого середовища впливають на працездатність працівника і на стан його здоров'я. Метою наукової організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітника і стабільно високого рівня продуктивності праці. Створення на робочих місцях нормальних умов праці повинно мати за такі напрями:

• впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров'я людини;

• застосування нових прогресивних технологій, які сприяють наведенню людей зі шкідливих робочих зон;

• впровадження сучасних засобів техніки безпеки для запобігання виробничому травматизму;

• проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, які запобігали би професіональним захворюванням;

• покращення естетичних умов виробництва на основі впровадження художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці.