Міністерство освіти і науки України

Криворізький технічний університет

Кафедра філософії

СОЦІОЛОГІЯ

Курс лекцій для студентів усіх спеціальностей

та форм навчання

Укладачі:

Медведєва Л.А., ст.. викладач

Амірова Р.І., доцент

Кривий Ріг

2008

ЗМІСТ

Тема 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА 3

Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ 18

Тема 3. МЕТОДИКА І ТЕХНІКА СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 58

Тема 4. СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА 91

Тема 5. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА ЇЇ ДИНАМІКА 100

Тема 6. ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ*ЯЗКІВ 127

Тема 7. КУЛЬТУРА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН 148

Тема 8. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ І СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 160

Тема 9. СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ 169

Додаток. ДЖЕРЕЛОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ «СОЦІОЛОГІЯ» 185

Тема 1. Соціологія як наука

1. Об'єкт та предмет соціологічної науки

2. Принципи, методи та закони соціології

3. Структура і функції соціологічного знання

1. Об'єкт та предмет соціологічної науки

Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грець­кого «logos» (вчення). Отже, дане словосполу­чення означає в прямому розумінні вчення про суспільство. Виник­нення соціології як самостійної науки було зумовлене розвитком соціуму та суспільствознавства в кінці XVIII - на початку XIX ст. У ті часи світ переживав глибокі соціальні зміни, пов'язані з переходом від традиційного до сучасного індустріального суспі­льства. Нові форми економічного та політичного життя вимагали конкретного наукового аналізу. Поставала потреба переходу від загальних абст­рактних філософських роздумів про суспільство та тенденції його розвитку до позитивної науки, яка має справу не тільки з тео­рією, а й оперує значним фактичним матеріалом. А так як наукові методи пізнання були роз­роблені і застосовувались в той час природознав­ством, то соціологія перебувала під його впливом. У цьому зв'язку і виникає питання відносно того, в чому полягає специфіка соціо­логіч­ної науки, її відмінність від інших галузей пізнання.

Даючи відповідь на це питання, треба, перш за все, зазначити, що кожна наука має свій об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом соціології є суспільство. Але виділення поняття «суспільство» в якості по­хідного для визначення специфіки соціологічного пізнання не до­с­татньо. Адже суспільство виступає як об'єкт всіх суспільних наук – соціальної філософії, по­літекономії, соціальної психології, історії і т.д., так само як об'єктом природничих наук є природа. Але ми знаємо, що природничі науки диференціюються на фізику, хімію, біологію, ас­трономію. Отже, об'єкт науки - це поняття досить широке. Об'єкт – це все те, на що спря­мована діяльність даної науки. Будь-яке явище, процес або відношення об'єктивної реально­сті можуть бути об'єктом дослідження різних наук. Таким чином можна сказати, що за об'єк­том дослідження науки поділяються на природничі, суспільні, гуманітарні і т.д., хоч такий поділ сьогодні багатьом вченим вважається нераціональним. Ще давньогрецький філософ Спевсіп убачав «загальні начала в науках». Визначний фізик М. Планк говорив «що наука являє собою єдине ціле», а її поділ на окремі галузі зумовлений «не так природою, як обме­женістю людського пізнання». М.Планк зазначав що «в реаліях існує нерозривний ланцюг від фізики і хімії через біологію та антропологію до соціальних наук, ланцюг, який ні в одно­му місці не може бути розірваний.

Але все ж таки сучасна наука поділена на багато галузей, кожна з яких має свою спе­цифіку дослідження об'єктивної реальності. Так, фізика поділяється на класичну механіку, квантову механіку, термо­динаміку, оптику, хімія - на органічну, неорганічну хімію і т.д. Не менш диференційованими є й суспільні науки. І тут справа полягає в тому, що крім об'єкта кожна конкретна галузь наукового пізнання має ще й предмет свого дослідження. На відміну від об'єкта предмет науки є поняттям досить звуженим, характерним для даної галузі науко­вого пізнання. Наприклад, фізика, хімія, біологія мають об'єктом свого дослідження природу. У той же час фізика вивчає фізичні про­цеси, які мають місце в природі, хімія - хімічні і т.д. Те ж саме можна сказати і про соціальні науки. Усі вони в одному і тому ж об'єкті досліджу­ють специфічні закони і закономірності, яким підпорядко­вані розвиток та функціонування суспільства як об'єкта названих наук. Так розвиток і функціонування соціуму визначається економ­ічними, ідеологічними, психологічними та іншими законами, які є предметом дослі­дження відповідних наук. Більш того, окремі сторо­ни даної об'єктивної реальності також можуть бути об'єктом дослід­ження різних наук. Наприклад, праця, побут, освіта, сім'я, місто, село, політичні інститути і т.д. є об'єктом дослідження економіки, соціо­логії, психології, де­мографії, права і та ін. Але знову ж таки кожна з цих галузей соціального пізнання вивчає свої, притаманні їй особли­вості функціонування і розвитку перелічених сторін суспільного життя.

Таким чином, предмет науки не може ототожнюватись з об'єктом, який вона вивчає, так як останній - це емпірично дана реальність, яка представляє ту чи іншу сторону об'єктив­ного світу. Предмет же науки - це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні через виявлення найбільш значимих з практичної точки зору закономірних зв'язків і відносин цієї реальності. Предмет будь-якої на­уки - це не просто якесь явище або процес об'єктивної реальності, а результат теоретичного абстрагування, яке дає можливість виділити ті законо­мірності розвитку і функціонування досліджуваного об'єкта, які є специфічними для даної науки і ніякої більше.

Що ж являє собою предмет соціології? Аналіз зарубіжних дже­рел свідчить, що частіш за все соціологія визначається як наука про соціальні спільності, соціальні групи, їх поведі­нку, відносини поміж собою і всередині їх. Одні соціологи визначають соціологію як науку про суспільство, соціальні групи і соціальну поведінку. Інші вважають, що соціологія вивчає не ізольованих індивідів, а людей, об'єднаних у спільності в певних соціальних умовах. Мета такого вивчення полягає в тому, щоб зрозуміти причини соціальної повед­інки та взаємодії соціальних спільностей і груп. На думку бельгійсь­кого соціолога Міха де Костра, соціологія має вивчати відносини між людьми. які виникають у процесі їхньої діяльності. У Міжнарод­ній енциклопедії соціальних наук предмет соціології визначається як вивчення соціальних агрегатів і груп та їхньої інституціональної організації, а також причин і наслідків змін ін­ститутів та соціальних організацій».

В останньому виданні Вебетеровського словника соціологія трак­тується як вивчення історії, розвитку, організації і проблем спільного життя людей як представників соціальних груп. Нарешті,вчені Оксфордського університету Джейн Л.Томпсон і Джудіт Прістлі в своєму підручнику «Соціологія», який вийшов у 1996 р. і здобув визнання у багатьох країнах світу, визначають соціологію як науку, що вивчає «складні взаємовідносини між людьми і суспільством, те як люди створюють змінюють суспільство, та те, як суспільство фор­мує по­ведінку людей і їхню уяву про себе».

Отже, соціологія - це наука про загальні і специфічні соціальні закони та закономір­ності розвитку і функціонування історично виз­начених соціальних систем, наука про меха­нізм дії та форми, в яких проявляють себе ці закони і закономірності під час діяльності осо­бистостей, соціальних груп, спільностей, класів, народів.

В системі суспільних наук соціологія займає особливе місце, що можна проілюстру­вати наступною формою. Якщо є «N» різних об'єктів для вивчення, то наук, що вивчають ці об'єкти буде «N+1», тобто «N» наук і «N + 1- a» - теорія, яка вивчає те спільне, що є характе­рним для всіх цих об'єктів. Такою теорією і виступає соціоло­гія, так як вона дає науково об­ґрунтовану концепцію про суспільство, його структуру, забезпечує розуміння законів та за­кономірностей взаємодій різних елементів цієї структури. В цьому відношенні ста­тус соціо­логії по відношенню до спеціальних суспільних дисциплін подібний статусу загальної біоло­гії відносно анатомії, фізіології, зоо­логії чи ботаніки.

Разом з тим, в системі суспільних наук є дисципліна, з якою зв'язок соціології є най­більш тісний і взаємно необхідний. Мова йде про історію. І історія, і соціологія мають об'єк­том своїх дослід­жень суспільство. І перша і друга науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного і випадкового. В той же час між соціо­логією та історією є й відмінності. Вони полягають у тому, що істо­рія відтворює соціальний процес postfactum, а соціологія - infactum. Деякі вчені вважають, що історія і соціологія неможливі як науки, тому що, по-пе­рше, вони вивчають поодинокі та неповторні в своє­му роді факти; по-друге, так як діяльність людей не може бути де­термінованою однією причиною, то вона в принципі не може бути зпрогнозована. Дійсно, якби ми визначали соціологію та історію як науки, що займаються дослідженням тільки тих явищ, які повторю­ються (лінійних і причинних залежностей), то було б неважко дове­сти, що ці науки неможливі, так як в суспільному житті, як у мину­лому, так і сьогоденному, неможливо знайти двох тотожних явищ чи процесів, адже для них харак­терними є історичні категорії детермі­нації (статистичні, аксіологічні і т.д.). Як історія, так і соціологія стикаються з двома проблемами, з одного боку, з наявністю в суспільстві об'єкти­вних закономірностей, що не залежать від волі і свідомості людей і які детермінують зміст, характер і напрямок роз­витку соціальних процесів. З іншого боку, й історія, і соціологія ма­ють справу з явищами та процесами, що не повторюються і тому не можуть бути причинове пояснені, але ці явища та процеси мають закономірний характер, вони в змозі суттєво впли­вати на «зигзаги» в розвитку суспільства, в його історії.

Слід зауважити, що соціальні закони визначають загальні тен­денції розвитку суспільс­тва, їхня особливість полягає в тому, що вони реалізуються через діяльність людей, яка в даному випадку підпо­рядкована строгій причиновій детермінації (тут мова йде про лі­нійну причинову залежність). Ці закони є тим способом, відповідно з яким функціонує і роз­вивається суспільство. Якщо дію соціального зако­ну зобразити у вигляді прямої лінії, то се­редні рівнодіючі різних «індивідуальних величин» одного й того же виду будуть являти со­бою певний спектр ліній, що відхиляються в різні сторони від цієї прямої. В даному випадку соціологія вказує, що соціальна зако­номірність не може проявляти себе інакше, чим в серед­ній, суспільній, масовій закономірності, яка є результатом взаємогасіння індивіду­альних на­хилів в той чи інший бік.

Відхилення кожної середньої рівнодіючої величини від абсолют­них вимог соціаль­ного закону пропорційне суспільне необхідному часу для досягнення загальної соціальної мети. Чим більшими бу­дуть відхилення, тим більше часу знадобиться суспільству для вирі­шення гострих проблем. Відповідно, тривалість часу залежить від індивідуальних дій особи­стості, характер яких може бути пізнаним на емпіричному рівні.

Вивчення характеру та обставин дій і вчинків людей дають мож­ливість коригувати ці дії та вчинки шляхом зміни умов життєдіяль­ності, скорочуючи тим самим терміни досягнення со­ціальної мети, що повстала перед суспільством. В цьому і полягає основна роль соціології як на­уки. Поряд з цим, спрямовуючи свою діяльність на вивчення соціуму, основним елементом якого є людина, соціологія не може обійти таку проблему як питання коеволюції. Дане поняття означає взаємопроникнення біологічного і соціального, їх взаємодоповнюваність в широких масштабах. Тут соціологія взаємодіє із при­родничими науками, зокрема з біологією.

Отже якщо переміщати вектор наших роздумів відносно ролі наукових знань у пізнанні матеріального світу, то стане очевидним, що соціологія, тобто суспіль­ствознавство, ставить остаточну крапку в цьому процесі. Позитиві­стська соціологія, заснована Огюстом Контом, розглядає суспільство за аналогією з природою, застосовуючи при цьому методи то­чних і природничих наук. Розуміюча соціологія, основоположниками якої були Макс Вебер і Георг Зіммель, аналізує насамперед значимі змістовні елементи соціального життя, акценту­ючи на розумінні змін, що мають місце у суспільстві.