Перспективні розрахунки чисельності трудових ресурсів

Перспективна чисельність трудових ресурсів розраховується за допомогою наступної формули:

де S₀ – чисельність населення на вихідну дату;

К_заг – коефіцієнт загального приросту населення;

d – вірогідна в перспективі частка трудових ресурсів у чисельності населення, яка визначається з урахуванням тенденції розвитку;

п – кількість років у прогнозованому періоді.

Основними напрямками регулювання якості трудового потенціалу являються:

По-перше, при фазі формування трудового потенціалу:

• розвиток демографічних процесів;

• загальноосвітня та професійна підготовка;

• соціальний розвиток регіону;

• екологічна ситуація;

• оптимальний склад робочої сили за якістю та кількістю.

По-друге, при фазі розподілу та перерозподілу трудових ресурсів:

• розміщення виробництва;

• структура та параметри робочих місць;

• первинний розподіл робочої сили;

• вторинний розподіл робочої сили;

• збалансування ринку праці регіону.

По-третє, при фазі використання трудових ресурсів:

• виробнича адаптація, оцінка та розстановка кадрів;

• матеріальне та моральне стимулювання праці;

• соціальні процеси на підприємствах;

• атестація робочих місць та поліпшення умов праці;

• ефективне використання трудового потенціалу.

На Україні відтворення трудових ресурсів проходить хвилеподібно, тому що на останні роки спостерігається зниження чисельності працездатного населення, збільшення кількості інвалідів, зменшення народжуваність, деформація статево–вікової структури населення тощо.

Якість трудових ресурсів – це сукупність людських характеристик, що проявляються в процесі праці і включають в себе кваліфікацію та особисті якості працівників.

Для характеристики якості працівників використовують наступні поняття: робоча сила, людський капітал, трудовий потенціал.

Формування механізму регулювання відтворення трудових ресурсів розглядають як процес приведення до режиму активної взаємодії таких складових:

• структурно-інвестиційна (децентралізація державного структурно-інвестиційного управління, макроструктурне регулювання пропорцій зайнятості, структуризація попиту на робочу силу);

• соціально-економічна (мотивація продуктивної трудової діяльності, регулювання фондів споживання, територіальна система соціальної підтримки населення);

• фінансово-вартісна (фінансові джерела інфраструктурного забезпечення ринку праці, пільгове оподаткування і кредитування);

• організаційно-управлінська (система взаємодії роботодавців та найманих працівників, організаційні методи регулювання трудових переміщень, формування нових сфер прикладання праці).

Оскільки відтворення трудових ресурсів є процесом відновлення використання ресурсів, то важливими моментом є оцінка рівня їх використання. На різних рінях управління застосовують різні критерії та показники для оцінки використання трудових ресурсів.

Основними показниками використання трудових ресурсів являються:

1. на рівні підприємства: темпи зростання продуктивності праці; частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці; частка приросту продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня виробництва; питома вага чисельності робітників, зайнятих ручною працею; економія живої праці різних працівників (у порівнянні з умовами базисного періоду);

на регіональному рівні: темпи зростання суспільної продуктивності праці; частка приросту обсягу продукції та послуг за рахунок підвищення продуктивності праці; частка приросту продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня виробництва; рівень зайнятості; показник ефективності використання трудових ресурсів, зайнятих у суспільному виробництві; коефіцієнт трудової активності; коефіцієнт виробничої активності