Тема 8 Ефективність і продуктивність праці

ПЛАН.

1. Ефективність та методи вимірювання продуктивності праці.

2. Показники вимірювання продуктивності праці.

3. Фактори, що впливають на продуктивність праці.

1. Ефективність та методи вимірювання продуктивності праці.

Згідно з рекомендаціями МОП розрізняють поняття „продуктивність” та „продуктивність праці”.

Продуктивність – це ефективність використання організаційною системою ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних, енергетичних, інформаційних тощо) під час виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг. Даний показник відбиває взаємозв’язок між кількістю та якістю вироблених товарів та ресурсами, що були витрачені на їх виробництво.

Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, - з іншого.

Ефективність праці – це її результативність. Вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без підвищення трудовитрат. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, знаходження можливостей працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або менших витратах праці.

Визначення витрат на виробництво продукції є більш складнішим процесом. Вибір вимірників для обчислення витрат та обсягу продукції, а також конструювання їх співвідношення являються методами вимірювання продуктивності.

Методи вимірювання продуктивності праці залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи та додаткові методи.

І. Натуральний метод застосовується для визначення обсягу виробленої продукції та виробітку (в штуках, тоннах, кубічних або квадратних метрах тощо) на робочих місцях або в галузях, де випускається моно продукт. Якщо один вид продукції або роботи прирівнюється до іншого (переважаючого) відносно трудомісткості, часто використовують умовно-натуральний метод.

ІІ. Трудовий метод використовується у випадках, коли на робочих місцях, в бригадах та на ділянках виробляється велика кількість різноманітної продукції та її асортимент часто змінюється, тоді обсяг продукції (робіт) та виробітку визначають в трудовому вимірюванні – в незмінних нормо-годинах (обсяги робіт множаться на відповідні норми часу, результати підсумовуються). Але даний метод має деякі недоліки: недостатнє обґрунтування та не рівнонапруженість норм, їх часті перегляди тощо, що не сприяє об’єктивній оцінці рівня та динаміки продуктивності праці навіть на окремих робочих місцях та в бригадах.

ІІІ. Вартісний метод використовується на рівні підприємства та їх великих підрозділів, коли всі види та обсяги продукції мають вираз в єдиному грошовому показнику – в гривнях, що визначається шляхом множення показників обсягу на відповідні оптові ціни. Складність методики вартісного методу вимірювання обсягу та продуктивності праці у виборі найпридатнішого для конкретних умов способу визначення обсягів виробництва. Частіше всього на підприємствах розраховують показники валової, товарної та реалізованої продукції, між якими є певні відмінності.

Валова продукція характеризує обсяг виробничої діяльності підприємства. Валова продукція знаходиться заводським методом і відрізняється від товарної на величину залишків НЗВ. Товарна продукція характеризує обсяг продукції, що надходить до народногосподарського обігу. Реалізована продукція відрізняється від товарної на суму призначеної для реалізації, але не реалізованої продукції.

Тому в умовах ринкової економіки більш важливим є вимірювання продуктивності за реалізованою продукцією, тому що збільшення НЗВ та нагромадження залишків нереалізованої продукції мають негативне економічне значення.

Недоліком вартісного методу є те, що оптові ціни містять вартість всіх матеріальних витрат. На практиці при визначенні виробітку показники обсягу відносяться лише до живої праці (години, дні, чисельність робітників), то рівень виробітку у вартісному виразі знаходиться під впливом зміни показника матеріаломісткості.

Для усунення існуючих недоліків застосовують додаткові методи вимірювання:

• за умовно-чистою продукцією: вплив зміни матеріальних витрат усувається, але зростає питома вага прибутку та амортизаційних відрахувань, що викривляє показники продуктивності праці. Обсяг умовно-чистої продукції враховує зарплату з нарахуванням, амортизацію основних засобів та прибуток;

• за чистою продукцією: вплив витрат минулої праці повністю усувається, але суттєво зростає питома вага прибутку, тому що чиста продукція є вартістю валової продукції без усіх матеріальних витрат, включаючи амортизацію;

• метод нормативно-чистої продукції усуває вплив різноприбутковості різноманітних видів продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується у такий спосіб:

де V_i – план випуску і-тих виробів, шт.;

НЧП_і – нормативно-чиста продукція на і-тий виріб, грн.;

п – кількість найменувань виробів за планом.

де З_вр – зарплата основних виробничих робітників з відрахуванням на соціальне страхування, грн.;

К_з – коефіцієнт, що обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;

П_н – нормативний прибуток, грн.

В умовах ринкових відносин даний метод є недоцільним, тому існує слабкий зв’язок з фінансовими результатами, а також створення необхідної системи нормативів зарплати може призвести до їх завищення та викривлення результатів. Метод використовується для проведення аналізу діяльності підприємств.

• метод нормативної вартості обробки застосовується для визначення обсягів виробництва та продуктивності праці на підприємствах легкої промисловості. До нормативної вартості обробки відносять зарплату виробничих робітників з нарахуванням, норматив цехових витрат та норматив загальнозаводських витрат. В умовах ринкової економіки даний метод використовується як аналітичний метод вимірювання обсягу продукції та продуктивності праці.