Мовна поведінка

Найчастіше голос є нашою першою візитною карткою. У тому випадку, коли Ви говорите по телефону з людьми, що раніше не бачи­ли Вас, вони складають враження про Вас з Вашого голосу.

Суб'єктивно голос може бути гарним або поганим.

Гарний: спокійний; вібруючий; з перевагою низьких тонів; добре модульований; оксамитовий; керований; владний; інтонаційно забарвлений; виразний; природний; звучний, доброзичливий; довірчий; турботливий; нудний; теплий.

Поганий: скрипливий; шепелявий; високого тембру; гугнявий; хрипкий; тремтячий; боязкий; уривчастий; гучний; ледь чутний; безбарвний; помпезний; плаксивий; монотонний; невпевнений; слабкий; напружений.

А тепер перейдемо від суб'єктивних характеристик голосу до роз­гляду об'єктивних факторів, що впливають на красу голосу. Такими факторами є: тон, голосність, тембр, експресія.

Резонанс. Якість звучання будь-якого музичного інструмента визначається станом резонуючих порожнин. Красивий голос — результат резонансу, тобто вібрації повітря в голосових порожнинах — у синусах, но­совій порожнині, гортані та грудній клітині. Дуже важливим для резонансу є глибоке дихання. Для постановки голосу важливо опанувати технікою діафрагмального подиху. Подих діафрагмою дозволяє тому, хто говорить, контролювати гли­бину наповнення повітрям легень. Для правильного подиху дуже важ­ливо тримати правильну поставу. В жодному разі не сутультеся! Вам також варто навчитися керувати гортанню, про яку датський фоне­тист Й. Есперсен писав, що вона «...без перебільшення може бути названа найбільш: дивним з музичних інструментів, тому що вона дає можливість непомітним і порівняно простим способом породжувати дивну кількість різних музичних звуків, які своєю музичною красою можуть виразити набагато більше, ніж будь-яка інструментальна му­зика, не говорячи вже про багато інших звуків, що також народжують­ся в гортані людини».

Тип голосу, висота тону, голосність і чутність. Природний тип голосу залежить від розмірів резонуючих порож­нин у Ваших грудях, горлі і структурах обличчя. Низький голос сприй­мається слухачами краще, ніж високий. Тому джерело голосу по­винно знаходитися якнайнижче, але бути природним для Вас. Амери­канський іміджмейкер Л. Браун рекомендує для зниження голосу на­ступну вправу, яку вона назвала «прямо з п'ят»: «Ви щільно упираєтеся п'ятами в підлогу, випрямляєте спину, при цьому Ваша діафрагма автоматично прогинається, змушуючи голос виходити з джерела більш низького, ніж носова порожнина.»

Висота топу характеризує висоту вимовлених Вами звуків і залежить від частотної вібрації Вашої гортані. Для того, щоб Ваш голос не звучав монотонно, він повинен охоплювати, принаймні, октаву. Це зна­чить — чотири ноти виїде середини і чотири ноти нижче. Високий голос крім того, що він неприємний для слуху, також важко піддається запису без перекручування. Низькі голоси приємні для слуху. Чим нижче Вам вдасться розташувати свій голос, тим більше шансів, що він не буде пере­кручений підсилювальними приладами. Але не слід штучно змінювати свій голос до ненатурально низького. Ви можете свідомо знизити висоту свого голосу на цілу октаву, перемістивши резонанс із носової порожнини в грудну клітину, при достатній практиці це виходить автоматично.

Голосність пов'язана з обсягом повітря в легенях. Обережно конт­ролюючи силу й енергію звуку, ви регулюєте голосність свого голосу.

Чутність Вашої мови залежить від того, у якому приміщенні Ви виступаєте і до кого хочете донести свою мову. Повнозвучний багатий голос добре чутний у всіх куточках практично будь-якої кімнати. Не слід напружуватися , щоб Ваш голос поширювався по приміщенню. Основою голосу повинна стати діафрагма. Щоб контролювати голос, наберіть у легені досить повітря. Пам'ятайте, що чутність не залежить від голосності. Чутність голосу — це здатність використовувати всі принципи правильного керування голосом, щоб Ваш природний голос поширювався рівномірно і був добре чутний.

Тон голосу характеризується його висотою, вібрацією і модуляцією. Гарний голос відрізняється легкими змінами тону. Інтонація — це «підйоми» і «спуски» голосу. Монотонність стомлююча для вуха, тому що постійний тон використовує ту саму висоту. При хрипкому, горловому голосі дуже виділяються нижні оберто­ни. У цих ситуаціях важливо навчитися використовувати правильні принципи вироблення звуків — відкрити резонатори, розслабити гор­ло, створити чисті тони.

Правила полегшення говоріння

• Перед тим, як говорити, а також після кожного видиху вдихайте достатню кількість повітря. «Достатню» — означає не надмірну: вся­ кий, хто говорить, повинен керуватися власним досвідом і вдихати таку кількість повітря, яка відповідає особливостям його організму.

• Після вдиху витрачайте повітря повільно й ощадливо. Пам'ятай­те, що надмірний запас повітря в легенях може, особливо на перших фазах видиху, приводити до його даремної втрати.

• Не підвищуйте голос, говоріть так, як завжди. Підвищуючи голос, Ви витрачаєте більше повітря.

• Вдихати повітря потрібно і носом, і ротом.

• Тримайте груди рівно, трохи випнувши їх уперед — це поліпшує дихання.

• Говоріть, по можливості, будучи у гарній фізичній і психічній формі. Нервова система не повинна витримувати надмірного навантаження.

Про силу голосу, висоту і забарвлення. Сила голосу залежить від сили потоку повітря, видихуваного лю­диною, розвитку голосових зв'язок, а також від стану резонансних порожнин під голосовими зв'язками. Очевидно, що люди з добре роз­винутою грудною клітиною і нормальними дихальними шляхами ма­ють більш сильний голос, ніж слабкі люди з впалою грудною клітиною. Відомо, що з голосу можна судити про характер людини. Боязкі люди, як правило, говорять тихо, у той час, як енергійні (або агре­сивні) майже завжди голосно. Говорити тихо і боязко — це такий са­мий недолік, як і надмірна голосність. У першому випадку, у людей складається враження, що перед ними людина, що не має достатньої віри ні в себе, ні в те, про що вона говорить. У другому — люди думають, і найчастіше справедливо, що людина надмірною голосністю на­магається довести те, чого не може зробити аргументами.

Голос і артикуляція

• Пристосовуйте голос до оточення, у якому Ви говорите.

• Говорячи тихо, Ви залишаєте про себе враження як про людину, що не вірить у свої сили.

• Говорячи дуже голосно, Ви видаєтесь в очах інших людиною агресивною.

• Багато хто говорить невиразно через погану, нечітку артикуляцію. Для усунення недоліку запишіть свій голос на магнітофон і проаналізуйте свою мову, звертаючи увагу на погано артикульовані звуки.

• Найефективнішим способом тренування голосу є читання вголос, з використанням магнітофону із системою «КАРАОКЕ». Це дозволить Вам установити зворотний зв'язок зі своїм мовним апаратом. Тренуйтеся не менше трьох разів на день по 15 хвилин з перервами після кожних 5 хвилин. Такі інтенсивні тренування дозволять Вам швидко поліпшити дикцію та експресію.

• Піднімайте той голосу, запитуючи. Якщо ж Вам потрібно вирази­ти рішучість, довіру, переконати в необхідності зробити що-небудь або відповісти на запитання, то висоту голосу потрібно понизити.

Про вибір слів

• Для збагачення словникового запасу читайте здобутки видатних авторів і слухайте кваліфікованих ораторів. Намагайтеся записувати слова, що сподобалися, і вирази, які потім Ви будете використовувати у своїй мові.

• Визначте, які слова Ви використовуєте дуже часто і намагайтеся замінити їх іншими словами і виразами. Постарайтеся, щоб Ваш слов­никовий запас поповнювався синонімами.

• Навчіться висловлюватися точно. Вибирайте точні й однозначні слова.

• Занадто часте використання абстрактних понять вимагає від слухачів великої напруги. Читаючи афоризми, робіть паузи.

Конструювання речень

• Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення складно сприймати і розуміти. Накопичення коротких речень одне за іншим робить говоріння монотонним.

• Не використовуйте занадто часто особових займенників замість особистих імен. Це може привести до їх неправильного тлумачення.

• Основна думка повинна завжди висловлюватися головним ре­ченням, а не підрядним.

• Речення, у якому кілька іменників стоять поруч, сприймати важ­ко.

• Якщо Ви хочете розповісти щось нове, дайте слухачам час для розуміння, про що Ви говорите. Для цього наведіть приклади або пере­фразуйте сказане.

• Намагайтеся опускати несуттєві подробиці, швидко і послідовно просуваючись до розв'язки.

• Будуйте висловлення від простого до складного, від відомого до невідомого.

Керування увагою слухачів

• Увагу слухачів, насамперед, можна утримати розповіддю про щось нове і цікаве.

• Виступаючи перед великою кількістю слухачів, інтереси яких не збігаються, намагайтеся говорити на більш загальні теми.

• Щось нове, мало відоме широкому колу людей, може привернути увагу слухачів.

• Увага слухачів підвищується, якщо в товаристві починається дискусія навколо якоїсь проблеми.

• Красивий стиль висловлення разом з відповідними прикладами також привертає увагу.

Уміння переконувати

• Багато залежить від людини, що переконує: чи зуміє вона справити на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою або манерами, встановити з ними контакт.

• Переконуйте аргументами, правильно упорядкувавши і сформулювавши їх.

• Якщо оратор повний натхнення, то він обов'язково викличе інтерес у слухачів, передасть частину свого натхнення їм.

• Пам'ятайте, що ті ж самі аргументи не однаково діють на різних людей.

• Підбираючи аргументи, враховуйте освітній рівень слухачів, їх інформованість, можливості контраргументів, їхнє ставлення до поставлених питань.

• Люди охоче погоджуються з тим, що повторює їхній приятель, але наперед відкидають те, про що говорить малосимпатична для них людина або супротивник.

• Переконувати легше під час дискусії, а не лекції.

• Чим старша людина, тим важче переконати її в необхідності зміни­ти поглядав

• Пам'ятайте, що люди намагаються відкидати інформацію, що не узгоджується з їхньою системою поглядів.

• Під час будь-якої дискусії варто визначити головні проблеми і зосередити зусилля на їхньому рішенні.

• Питання, що не мають істотного значення для доказу даної тези, необхідно виключити.

• Поступіться опонентові всім, у чому можна поступитись; не стверджуйте нічого, чого не можете довести.

• Найефективнішим методом переконання є сугестія, зокрема — навіювання, суть якого полягає в тому, щоб непомітно нав'язати людині думку, що потім сприймається нею як своя.

• Важко переконати інших у тому, в що Ви не вірите самі.

Психологічне налаштування на поліпшення голосу

Перед виступом усамітніться на кілька хвилин, відключіться від справ і турбот і дайте собі наступні установки: «Я зосереджений на образах і словах, які я вимовляю. Мій голос народжує низькі, приємні, оксамитові звуки. Відкриваються резонансні порожнини. Джерело голосу переміщається вниз. Голос резонує в горлі, у грудях. Мені при­ємно відчувати вібрації мого голосу. Я посилаю голос нагору, відчуваючи приємні вібрації в чолі. Моє чоло ніби випромінює енергію мого голосу. Мій голос додає мені впевненості. Мій подих ритмічний.

Я ощадливо витрачаю повітря. В мені народжується впевненість, що мій голос здобуває приємні обертони. Народжуються звуки, здатні проникати в серце слухача. Мій голос огортає аудиторію. Він проникає в таємні куточки серця слухача.»

Мовні стратегії та тактики в процесі спілкування. Види розмов у залежності від мети. Спілкування між людьми може мати різну мету і різний зміст. Видів розмов дуже багато. Якби ми заходилися описувати всі їх види, то нам не вистачило б і половини цієї книги. Через те спинимося лише на деяких з них, передусім на тих. з якими ми найчастіше маємо справу в повсякденному житті й побуті:

1. товариські зустрічі, в яких,, мабуть, кожен з нас брав участь;

2. щоденні повідомлення про якісь явища і події на роботі та в особистому житті;

3. телефонні розмови, що відбуваються також мало не щодня;

4. обговорення справ, яке потрібне передусім на роботі;

5. дискусія — корисна вправа для правильного мислення й висловлення своїх думок. З дискусіями тісно пов'язані наради, яким присвячено окремий розділ;

6. розгляд скарги, що являє собою вид розмови, спрямованої на досягнення спеціальної мети;

7. повідомлення про неприємну подію, яке мало чим відрізняється від попереднього виду розмови.

Не шукайте в даному розділі систематичного поділу матеріалу, ос­кільки в ньому йдеться про види розмов, що служать різним цілям і мають різні характеристики.

Товариська зустріч. Мета зустрічі між двома чи більше знайомими або приятелями звичайно полягає в тому, щоб поговорити, обміняти ся новинами й поглядами, разом повеселитися і провести приємні хвилини у дружній бесіді. Під час товариської зустрічі ніякі серйозні справи, як правило, не обговорюються, розмова вільно переходить з однієї теми на іншу і відбувається в невимушеній атмосфері.

Підготовка до зустрічі. У більшості випадків учасники товариської зустрічі взагалі до неї не готуються. Люди домовляються про зустріч, сходяться, і починається розмова, яка часто переходить з однієї теми на іншу залежно від того, хто про що говорить. Чим більше у товаристві людей, тим вірогідніше, що розмова не клеїтиметься. Натомість коли зустрінуться лише двоє знайомих, то кожен з них повинен говорити приблизно 50 процентів часу, що накладає на обох досить серйозні вимоги. Багато залежить від того, скільки часу вони проведуть разом. Якщо зустрінуться на вулиці, то обміняються новинами і через п'ять-десять хвилин розійдуться. Якщо ж вони перебувають на навчанні, у відрядженні чи у відпустці й живуть разом в одній кімнаті, то тем для їхніх розмов буде більше. Не дивно, що під час такого тривалого перебування разом вони поступово обговорять багато справ, включаючи й справи інтимного характеру.

Це має і свої переваги, і недоліки. Переваги полягають у тому, що люди краще пізнають одне одного, а це створює передумови для ви­никнення більш близьких приятельських стосунків. Буває й навпаки, коли вони дізнаються про негативні сторони одне одного, які під час швидкоплинних товариських зустрічей помітити дуже важко. Това­риські зустрічі також дають іноді можливість обговорити і професійні справи краще, ніж під час офіційних зустрічей.

Проте повернімося до товариських зустрічей. Як ми вже зазначали, більшість людей до них не готуються взагалі. Звичайно, і людина, яка завжди поводить себе активно в товаристві, підбере цікаві події й фак­ти, почуті останнім часом, з тим щоб розповісти про них під час зустрічі. При цьому вона візьме до уваги склад товариства й основні інтереси окремих його членів і відповідно до цього підготує «свою програму» того дня й вечора.

Чи звернули ви увагу на те, що в товаристві, де більше чотирьох-п'яти людей, завжди знайдеться хтось такий, хто бере на себе турботи про теми розмови й розваги?

Пригадую одного свого знайомого, який був зразком такої това­риської людини. Всі завжди знали, що почують від нього якісь цікаві новини, різні історії про театр, кіно, музику. Веселощі по-справжньому починалися лише тоді, коли з'являвся він, незважаючи на те, що в то­варистві були митці, а вони, як відомо, особливої потреби в тому, щоб їх розвеселяли, не відчувають.

Я ніколи не розпитував свого приятеля про секрети його успіхів у товаристві й про те, як він готується до зустрічей і чи готується взагалі. Але оскільки він був неперевершений співрозмовник, то, безперечно, він так чи інакше продумував свою поведінку. Зрозуміла річ, його всі любили.

Як стати гарним співрозмовником?: Насамперед необхідно мати всебічні знання, а для цього треба постійно вчитися, багато читати, опановувати здобутки людської культури (науки, літератури, мистецтва тощо). Мати широке коло знайомих і приятелів, щоб їм розповідати те, чого самі навчилися. Дивитися на світ розкритими очима, вміти спостерігати явища і події довкола себе. Запам'ятовувати все важливе й цікаве, а якщо не маєте надії па свою пам'ять, то навчіться робити деякі нотатки того, що бачите, чуєте або читаєте.

Для того, щоб запам'ятати якісь цікаві факти чи історії, їх треба розповідати. І чим частіше ви це робитимете, тим швидше їх запам'ятаєте і краще зумієте розповісти про них. Ми вже говорили про те, що дуже корисно розповісти про якусь цікаву подію спершу вдома, пізніше комусь з приятелів і нарешті п товаристві кількох людей. Такі попередні тренування допомагають краще освоїтися у товаристві, тоді й розповідь відбуватиметься легше і невимушеніше.

Під час кожної зустрічі запам'ятовуйте все те, що найбільше привер­тає вашу увагу, а після розмови відновіть у пам'яті найцікавіші моменти і, якщо є в цьому потреба, запишіть їх. Те ж саме робіть, подивившись театральну виставу або кінофільм, а в розмові зі знайомими або вдома спро­буйте розповісти про те, що бачили, поділитися своїми враженнями.

Читайте журнали та газети і, читаючи, звертайте увагу не тільки на корисні, припустимо, для вашої роботи статті, а й цікаві з точки зору того, щоб потім розповісти про них у товаристві. Якщо з кожного жур­налу чи газети, які ви прочитали, з кожної розмови, з театральної вис­тави чи кінофільму виберете лише один цікавий момент, тоді у вас буде досить тем для розмови з найрізноманітнішими людьми.

Вміння спілкуватися, крім усього іншого, включає також організацію зборів та зустрічей, які без організатора не відбулися б. Так, наприклад, протягом багатьох років ми у себе в Чехословаччині влаштовуємо тричі на рік зустрічі колишніх однокласників. Запрошенням їх на зустріч займаються двоє: один запрошує одну половину однокласників, другий — другу. Якби вони цього не робили, хтозна, чи взагалі зібрали­ся б однокласники на зустріч.

Кілька моїх колег по професії вже протягом кількох років збираються на традиційну зустріч напередодні Нового року. Для проведення подібних зустрічей завжди потрібна людина, яка б охоче виконувала обов'язки організатора.

Чому б і вам не стати таким посередником і не зайнятися організацією зустрічей людей зі спільними інтересами? Якщо ви створите умови для зустрічі людей з однаковими інтересами й фаховою спрямованістю, то матимете можливість разом з ними обговорювати пи­тання, що вас цікавлять, обмінюватися думками щодо спеціальних проблем, співробітничати з ними в даній галузі і в такий спосіб підвищу­вати свій професійний рівень.

Повернімося, однак, до суто товариських зустрічей. Господар, який запрошує до себе в гості знайомих і приятелів, повинен передусім подумати про те, як забезпечити веселу й невимушену атмосферу вечора. А для цього треба подбати про вибір гостей зі спільними інтересами та вподобаннями. Люди в товаристві люблять говорити насамперед про те, що їх цікавить. І от з'являється раптом людина, яка не поділяє їх захоплень. Господар чи організатор зустрічі повинен заздалегідь проду­мати, як запобігти виникненню атмосфери вимушеності й відчуження.

Повсюдне поширення телебачення спричинило зниження гро­мадської активності. Звичайно, телебачення виконує багато позитивних функцій, але водночас воно відучує людей дбати про створення весе­лої, невимушеної атмосфери під час зустрічі. Усім добре відома ситу­ація, коли зійдуться, наприклад, знайомі і не встигнуть промовити кілька фраз, як господар відразу ж умикає телевізор. І замість того, щоб обмінятися думками, якимись враженнями, згадати минуле, гості разом мовчки дивляться телевізор, хоча б це вони могли робити вдо­ма на самоті. Все це призводить до занепаду здатності цікаво проводи­ти час у товаристві, яка великою мірою залежить від того, наскільки людина вміє гарно говорити, співати, грати на якомусь інструменті.

"Техніки активного (рефлексивного) слухання": 1. З'ясування (розпитування)і відкриті питання. 2. Перефразовування (вербалізація почутого) - адресуйте "промовнику” повідомлення своїми власними словами. 3. Вербалізація (опис) почуттів: емоційного стану що говорить; свого емоційного стану під час бесіди; повідомлення про своє сприйняття ходу бесіди; логічний наслідок ; інтерпретація.

Для того, щоб співрозмовник захотів з вами говорити, поділитися відомої йому інформацією, потрібно: • у першу чергу його зацікавити; • пояснити, що відповідати на ваші питання в його ж інтересах; • пояснити, чому вас цікавить той або інший факт, відповідь, і як ви збираєтеся використовувати отриману від нього інформацію; • підкреслити , що він може внести позитивний вклад у майбутнє рішення проблеми; • підкреслити позитивні наслідки успішного рішення проблеми для справи і для нього особисто; • пояснити, що він не постраждає в результаті спільної роботи або що ризик не так великий, як йому здається

Щоб розвинути уміння слухати необхідно: • стримувати себе в спробі перервати співрозмовника; • дати йому час висловитися вільно і не кваплячи; • не відволікатися , не зосереджувати увагу на зовнішності, на виразних засобах співрозмовника; • не набудовувати себе заздалегідь на те, що бесіда буде порожній і нецікавою; • зосередитися тільки на тім , щоб зрозуміти, про що говорить співрозмовник; • спокійно реагувати на висловлення співрозмовника; • не оцінювати те, що сказав співрозмовник; • не виражати власну згоду або незгоду зі словами співрозмовника; • забути про себе: про свої інтереси, відчуття в тілі, думках, переживаннях, цілком зануритися в те, що говорить співрозмовник;

"Техніки аргументації і контраргументації". Методи: 1. Фундаментальний метод (знайомите співрозмовника з фактами, зведеннями , що складають основу Вашого доказу) 2. Метод пошуку протиріччя (виявляєте протиріччя в доводах, в аргументації співрозмовника). 3. Метод досягнення послідовних висновків (за допомогою часткових висновків приводите співрозмовника до бажаного висновку ). 4. Метод образного порівняння (наочності). 5. Метод "Так, але..." (Ви визнаєте, погоджуєтеся з одною стороною аргументів, а потім указуєте на іншу сторону ). 6. Метод розподілу (ви поділяєте всі наявні аргументи на а)точні, б)суперечливі і в)помилкові. Починати обговорення краще з помилкових аргументів). 7. Метод ігнорування (Ви тимчасово відкладаєте, не обговорюєте якийсь аргумент, довід, якщо він не може бути спростують, ні прийнятий). 8. Метод акцентування (акцент робиться на тих доводах, що цікавлять одного зі співрозмовників). 9. Метод видимої підтримки (Ви, вислухавши довід співрозмовника, приводите нові докази на користь його рішення , а потім викладаєте своє рішення і доводи на його користь, що спростовують усі доводи співрозмовника). 10. Поступове перелицювання (завдяки вашим доводам суть справи для співрозмовника змінюється до протилежної). 11. Звертання до формальної структури (для спростування або підтримки якогось рішення звертаєтеся до розпоряджень , формальним обов'язкам, нормам, законові і т.д.).

 Типові помилки бесіди в цілому: 1) відсутня фаза контакту; 2) відсутність фази орієнтації в проблемі; 3) висування тільки одного рішення і нав'язування його співрозмовникові без обліку його інтересів; 4) напрямок співрозмовника на виконання рішення без його мотивування.

"Техніки підтримки контакту і зниження емоційної напруги в співрозмовника": 1. Посмішка, звертання по імені. 2. Підтримка контакту очей . 3. Вербалізація або повідомлення про своє сприйняття співрозмовника, його почуттів, установок , емоційного стану . 4. Вербалізація або повідомлення про свій емоційний стан (у даний момент) у зв'язку з висловленнями співрозмовника. 5. Прояв дружнього ставлення . 6. Встановлення і підтримка адекватної психологічної дистанції. 7. Надання можливості висловитися. 8. Збереження самовладання. 9. Підкреслення значимості співрозмовника для вас. 10. Підкреслення спільності зі співрозмовником (подібність інтересів, думок...). 11. Прояв інтересу, співчуття до проблем співрозмовника. 12. Повага думки, точки зору співрозмовника. 13. Звертання до соціально схвалюваних мотивів учинків. 14. Прояв зовнішньої згоди. 15. Уникання обвинувачень, негативних оцінок співрозмовника. 16. Уточнення, прояснення своїх слів, дій для співрозмовника. 17. Незамикання під час бесіди на собі, на своєму стані , своїх думках. 18. Позитивність: спроба знайти позитивні сторони ситуації, гумор. 19. Забезпечення для себе і співрозмовника комфортних умов за допомогою меблів, частувань, висвітлення , музики і т.п. 20. Спостереження за невербальним спілкуванням співрозмовника тощо.

Додаток. Діагностичний матеріал

За ТЕСТОВОЮ КАРТОЮ САМООЦІНКИ визначити середній бал _____________

1.Повністю вірю всьому тому, що повідомляє педагог на занятті	7 6 5 4 3 2 1	Критично ставлюсь до знань, отриманих на заняттях
2. Люблю виконувати завдання тренувального характеру.	7 6 5 4 3 2 1	Люблю виконувати завдання творчого характеру
3. Мені подобається у громадській роботі бути виконавцем.	7 6 5 4 3 2 1	Мені подобається організовувати громадську роботу інших.
4. Не люблю сперечатись.	7 6 5 4 3 2 1	Полюбляю суперечки.
5. Прагну до виконання роботи за зразком	7 6 5 4 3 2 1	Прагну самостійності в роботі.
6. Вважаю себе довірливим.	7 6 5 4 3 2 1	Маю себе за скептика.
7. Легко піддаюся впливу інших.	7 6 5 4 3 2 1	Вважаю себе впевненою людиною.
8. Мені притаманний уповільнений темп мислення.	7 6 5 4 3 2 1	Мені притаманний швидкий темп мислення.
9. Вважаю себе завжди стурбованою чимось , людиною.	7 6 5 4 3 2 1	Вважаю себе людиною безтурботною.
10. Мені властиве слабке переключення уваги.	7 6 5 4 3 2 1	Мені властиве швидке переключення уваги.