Тема 11. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою. План

1. Зайнятість: сутність, форми та ефективність.

2. Безробіття, його види і наслідки.

3. Ринок праці та особливості його функціонування.

4. Заробітна плата: сутність та форми.

5. Державне регулювання зайнятості. Теорії зайнятості і безробіття.

1. Зайнятість: сутність, форми та ефективність.

Зайнятість як економічна категорія - це сукупність економічних, соціальних і правових відносин з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями та створення умов для їх діяльності, пов'язаної із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій та інших формах.

Характеристики робочої сили:

- Кількісні параметри: працездатне населення; економічно активне населення; кількість працюючих (зайнятих); кількість населення допрацездатного віку (потенційна робоча сила); вікова структура зайнятого населення; тендерна структура зайнятого населення.

- Якісні параметри: стан фізичного розвитку (стан здоров'я); рівень освіти; рівень кваліфікації; здатність самовдосконалюватися в процесі розвитку (перекваліфіковуватись); здатність вдосконалювати предмети і засоби праці; інноваційна культура (здатність до сприйняття та продукування інновацій).

Структура працездатного населення:

- економічно активне населення: працюючі (населення обох статей, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг); безробітні (громадяни, які не працюють, але активно шукають роботу);

- добровільно непрацюючі: працездатне населення, яке не бажає працювати і не шукає роботу за даних умов праці та рівня заробітної плати.

Рівень використання трудових ресурсів характеризується співвідношенням між кількістю працездатного населення (чи економічно активного населення) і кількістю зайнятих.

Основні характеристики зайнятості:

• Повна зайнятість - передбачає забезпечення роботою усіх, хто здатен і бажає працювати (усього економічно активного населення). Повна зайнятість - це ситуація, коли трудові та інші виробничі ресурси використовуються повністю, економіка країни функціонує на межі своїх виробничих можливостей. Показник повноти зайнятості: відношення кількості зайнятих до загальної кількості працездатного населення.

• Неповна зайнятість - стан, коли економіка не може забезпечити всіх бажаючих працювати роботою. При цьому певна кількість робочої сили (працездатного населення) вимушено залишається без роботи.

• Раціональна зайнятість характеризує таку кількість зайнятих і їх структуру, що: забезпечують суспільне корисний характер праці; сприяють формуванню оптимальної структури виробництва. В умовах раціональної зайнятості робоча сила розподілена між секторами економіки відповідно до існуючих потреб та з урахуванням перспектив технологічного розвитку; працівники вмотивовані до підвищення своїх професійно-кваліфікаційних здібностей.

• Ефективна зайнятість - це інтегрований показник повноти та раціональності використання робочої сили. Це зайнятість, що задовольняє потреби суспільного виробництва за кількістю і якістю робочої сили і забезпечує найбільший обсяг виробництва.

• Фактична зайнятість - існуюча в даний момент зайнятість, що характеризується водночас елементами ефективного і неефективного розподілу робочої сили.

Форми зайнятості:

• Стандартна повна (традиційна) зайнятість характеризується роботою лише на одному підприємстві, у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року.

- Нетипові форми зайнятості характеризуються нестандартними умовами праці, ненормованістю робочого часу і є, по суті, прихованими формами безробіття. До них відноситься:

- часткова зайнятість (регулярна зайнятість за наймом при скороченій тривалості робочого дня, неділі і т.д.);

- тимчасова зайнятість (характеризується обмеженим терміном трудового договору);

- випадкова зайнятість (характеризується нерегулярністю і різноманітністю трудової діяльності).

- Самозайнятість, до якої належать: підприємці - організатори власного виробництва; працівники, що працюють не за наймом; співвласники колективних підприємств; господарі особистих підсобних господарств.