-
Безробіття, його види і наслідки.
Безробіття - соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї; стан незайнятості частини економічно активного населення. Безробітною вважається особа, яка досягла законодавче встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль знайти роботу.
Типи безробіття: .
- Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.
- Фрикційне безробіття зумовлене мобільністю робочої сили - рухом робочої сили через невідповідність рівня заробітної плати або умов праці вимогам робітників; територіальним переміщеннями населення; зміною виду діяльності і необхідністю певного часу для пошуку відповідного нового місця роботи.
- Структурне безробіття виникає як результат змін попиту на окремі професії внаслідок структурних зрушень в економіці.
Дані типи безробіття виникають внаслідок закономірних процесів, що відбуваються в економіці і формують оптимальний резерв робочої сили на рівні природного безробіття.
- Циклічне (кон'юнктурне) безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в результаті зниження попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості реальної заробітної плати в бік її зниження.
- Часткове безробіття, коли громадяни вимушені працювати неповний робочий день через відсутність роботи.
- Приховане безробіття виявляється в існуванні нетипових форм зайнятості та перевищенні фактичної зайнятості над раціональною зайнятістю (понад потребу в робочій силі).
- Технологічне безробіття, пов'язане з витісненням із виробництва живої праці та заміною її автоматичним обладнанням під впливом науково-технічного прогресу.
Рівень фактичного безробіття визначається процентним відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення:
Рб = (Б / Не.а.) х 100%
де: Рб - рівень фактичного безробіття;
Б - чисельність безробітних;
Не.а. - чисельність економічно активного населення.
Наслідки безробіття: недовиробництво ВВП; зростання державних витрат на утримання безробітних; зниження життєвого рівня громадян; втрата кваліфікації безробітними; погіршення стану здоров'я, морального і психологічного клімату; зростання соціальної напруги, злочинності, психічних захворювань та інших соціальних патологій.
Закон Оукена визначає вплив рівня безробіття на обсяги виробництва ВВП: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1 %, виробництво ВВП знижується на 2,5 % від потенційно можливого обсягу ВВП, що досягається в умовах повної зайнятості.
3. Ринок праці та особливості його функціонування.
Ринок праці як економічна категорія являє собою систему економічних і правових відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями (роботодавцями) з приводу купівлі-продажу специфічного товару - робочої сили. На ринку праці (як і на будь-якому іншому ринку товарів і послуг) діє закон попиту і пропозиції, який визначає рівень заробітної плати (ціну робочої сили).
Функції ринку праці
- забезпечує формування механізму конкуренції (використовуються найбільш здібні й кваліфіковані);
- забезпечує раціональне розміщення трудових ресурсів;
- стимулює робітників до зростання своєї кваліфікації, розумових здібностей (від якості робочої сили залежить заробітна плата);
- визначає залежність між результатом праці і оплатою;
- встановлює рівноважну ціну робочої сили в залежності від співвідношення попиту та пропозиції на неї.
Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які потребують працевлаштування за кожного можливого рівня оплати праці.
Чинники, що визначають пропозицію робочої сили: чисельністю економічно активного населення; професійно-кваліфікаційні якості робочої сили; вартість засобів існування, необхідних для забезпечення працездатності людини (ціни на споживчі товари і послуги); звички, традиції, релігія; державне регулювання ринку праці і вплив профспілок.
Величина пропозиції робочої сили безпосередньо залежить від рівня ціни робочої сили, тобто з&робітної плати. Висхідна крива пропозиції робочої сили характеризує пряму залежність між цими показниками.
Попит на робочу силу - це платоспроможна потреба роботодавців в працівниках певної професії і кваліфікації.
Чинники, що визначають попит на робочу силу: чисельність покупців робочої сили; сукупний попит в економіці; технічна оснащеність виробництва та можливості певної взаємозамінності живої праці і знарядь праці (залежно від рівня цін на них); продуктивність праці; ринкова вартість товару, що створюється робочою силою.
Величина попиту на робочу силу визначається рівнем ціни робочої сили, тобто заробітної плати. Спадна крива попиту на робочу силу характеризує зворотну залежність між цими показниками.
Точка перетину кривих попиту та пропозиції робочої сили характеризує досягнення рівноваги на ринку праці - ситуацію,
коли за даного рівня заробітної плати кількість бажаючих працювати дорівнює величині попиту на робочу силу. У ситуації, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з'являється надлишок робочої сили, тобто безробіття. У випадку перевищення попиту на робочу силу над пропозицією виникає дефіцит робочої сили (див. рис. 13.1).
Надлишок робочої сили
Вартість робочої сили визначається вартістю засобів існування, необхідних для відтворення працівника та членів його сім'ї.
Споживча вартість робочої сили полягає у її здатності створювати вартість більшу, ніж її власна.
Механізм ціноутворення на ринку праці:
- Ціна робочої сили визначається на основі співвідношення попиту і пропозиції робочої сили.
- Держава регулює мінімальну заробітну плату відповідно до прожиткового мінімуму - вартості мінімально необхідного набору продуктів харчування та витрат на непродовольчі товари і послуги, що відповідають за структурою бюджетам низькодохідних сімей.
- Ціна робочої сили має покривати затрати на її відтворення (матеріальні: їжа, житло, одяг; духовні: освіта, культура, медицина, професійне вдосконалення).