ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАРУБІЖНОЇ НАУКИ ПРО ДОКУМЕНТ 5

1.1 Еволюція та визначення поняття «документ» зарубіжними науковцями 5

1.2 Поль Отле як засновник документаційної науки 8

1.3 Формування різних значень поняття «документ» у документно-інформаційній науці зарубіжних країн 10

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ДОКУМЕНТА В МІЖНАРОДНОМУ СТАНДАРТІ 15

РОЗДІЛ 3. ВИДАННЯ НА ЕЛЕКТРОННИХ НОСІЯХ ЯК ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ РОЗВИТКУ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ЗА КОРДОНОМ 23

3.1 Тенденції розвитку електронних бібліотек за кордоном 23

3.2 Створення електронних бібліотек у різних країнах 25

ВИСНОВКИ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 29

ВСТУП

Поняття "документ" є центральним, фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відбиває ознаки реально існуючих предметів, що служать об'єктами практичної діяльності по створенню, збору, аналітико-синтетичній обробці, зберіганню, пошуку, поширенню й використанню документної інформації в суспільстві.

На сучасному етапі на міжнародному рівні найбільш загальним визнане значення документа як записаної інформації, що може бути використана як одиниця в документаційному процесі. Проте наукові основи документування та документаційної діяльності склались не відразу. Певна різниця в позиціях колишніх і нинішніх документознавців полягає в тому, що зараз більша увага приділяється соціальній стороні значення документа, сприйняттю важливості його характеру. Закордонні фахівці вважають, що для того щоб зрозуміти, яким чином створюються документи, як формуються їхні відмінності і чому вони по-різному функціонують, важливо не тільки вивчати і роз'ясняти вже існуючі зразки документів, але й ставити експерименти по створенню документів. Шляхом експериментального аналізу можна відібрати різні засоби, використовувані при створенні документів і оцінити значимість цих засобів.

Актуальність теми даної роботи обумовлюється тим, що своєчасний і швидкий доступ до інформації сьогодні є необхідною умовою успішного рішення всього кола наукових, економічних та соціальних завдань нашої країни. Наприклад, такі фактори, як оперативність і якість формування документів, налагодженість роботи довідково-інформаційної служби, чітка організація зберігання, пошуку й використання документів, безпосередньо впливають на якість керування й, отже, на економічну ефективність діяльності підприємства в цілому. Документознавство являється ще достатньо «молодою» наукою, тому поглиблене вивчення розвитку документознавства за кордоном позволяє використовувати ці знання як досвід для подальшого розвитку та вдосконалення науки документознавства в Україні.

Мета роботи: вивчення процесу становлення і розвитку зарубіжної науки про документ.

Об’єктом роботи є документознавство та виявлення особливостей цієї галузі як науки про документ.

Предметом роботи є визначення ознак поняття «документ» за кордоном.

Основними завданнями курсової роботи є:

• прослідити історію формування поняття «документ» за кордоном;

• охарактеризувати документ в міжнародному стандарті;

• виявлення сучасних тенденцій розвитку зарубіжного документознавства.

Розділ 1. Історія формування та розвиток зарубіжної науки про документ

1.1 Еволюція та визначення поняття «документ» зарубіжними науковцями

З далеких часів дійшли до нас різні види документів, з допомогою яких ми пізнаємо історію країн, їх героїчне минуле, з'ясовуємо особливості побуту народу, правові форми та етичні норми взаємовідносин між суспільством і державою, між окремими особами. Необхідність у складанні документів виникає одночасно з появою писемності. Більше того, вважають, що саме нагальна потреба в укладенні різноманітних документів (угод, договорів, тестаментів) і викликає появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації.

Слово документ (лат. documentum - зразок, доказ, свідчення) походить від дієслова "docere" - учити, навчати. Корені цього слова ідуть з індоєвропейської мови, де воно означало жест витягнутих рук, зв'язаний з передачею, чи прийомом одержанням чого-небудь.

За іншою версією слово "dek" походить від числа "десять" і зв'язано з тим, що на розкритих долонях витягнутих рук нараховувалося десять пальців. Поступово корінь "dek" був замінений на "doc" у слові "doceo" - учу, навчаю, від якого були утворені слова "doctor" - учений, "doctrіna" - навчання, "documentum" - те, що учить, повчальний приклад. У цьому значенні слово документ використовувалося Цезарем і Цицероном. Пізніше воно придбало юридичне звучання і стало означати "письмовий доказ", "доказ, почерпнутий із книг, що підтверджують записів, офіційних актів". У значенні письмового свідчення слово "документ" уживалося від середньовіччя до XІ ст. З латинської мови воно запозичено в усі європейські мови.

У другій половині XVII ст. у Франції зароджується особлива наука, присвячена вивченню документів, які мають юридичне значення, за назвою "дипломатика" [11, с.12]. Її творець , Жан Мабільон, видав в 1681 році у Парижі "Шість книг про мистецтво дипломатики". Назва цієї науки грецько-римського походження, що означало публічний (суспільний) документ, у складанні якого брали часть дві сторони. Дипломатика стала вивчати всі публічні (суспільні) документи, тобто документи, що мають суспільне значення, на відміну від документів особистого походження. У XIX ст. основним терміном у цій науці стає "документ", який розуміється як "будь-яке писемне свідчення, що різним чином може служити виникненню, доказу і виконанню прав або володінню певними правами..." [11, с.12]. Такий документ виконує одну з трьох функцій:

1) затверджує нове правове положення (акт дарування, продажу);

2) є засобом доказу перед судом (наприклад, письмові показання сторін про певні обставини);

3) служить для переносу повноважень з однієї особи, на іншу (вексель, купон акцій і т.п.).

Серед цих документів розрізняють:

- документи, що самі затверджують правове положення (документи розпорядницькі, або дипломи);

- документи, що служать свідченням виниклих незалежно від них правових дій, які часто значно випереджають час створення документів.

Одночасно з розвитком значень слова "документ" з'являються похідні від нього слова з такими значеннями, що відповідають розумінню слова "документ". Так, відповідно до досліджень X. Арнтца, термін "the documentation" (документація, англ.) застосовується з 1888 р. у значенні підготовка або вживання підтверджених документами доказів і повноважень. Термін "documental" (документальний, англ.) застосовувався спочатку в значенні '"повчаючий", пізніше — "стосовний до документа, документовий". У польській "Енциклопедії загальній", виданій у 1859-1868 рр., слово "документний, документальний" пояснено як "... писемними доказами підтверджений".

У суспільному слововживанні в різні роки переважало те або інше значення "документа", однак і інші не забувалися. Про це свідчить, наприклад, визначення документа в так називаному "Словнику Варшавському" ("Словнику мови польської" під ред. П. Карповича й ін.), виданому в 1870 р.: "усякий предмет, що підтверджує правдивість чого-небудь; лист, що підтверджує що-небудь, запис, доказ".

Наприкінці XIX ст. відзначене безперервне збільшення кількості публікацій, особливо наукової і технічної літератури. Тому підвищення продуктивності праці при створенні, поширенні, використанні записаного знання розглядалось як обов'язкова умова для того, щоб упоратися зі зростаючим потоком публікацій. Хоча в ті роки для всіх процесів обробки документів традиційно використовувався термін бібліографія, його ставало недостатньо, тому що завдання (наприклад технології копіювання) виходили за рамки звичайного поля інтересів бібліографії і, звичайно, за бібліографією завжди залишалося її основне, родове значення. На початку 1920-х рр. для позначення суми технологій роботи з документами в Європі остаточно затвердилося слово документація замість раніше використовуваного бібліографія.

Багато спеціальних наук, що досліджують різні види документів, способи і засоби письма володіють великою частиною знань, проте кожна ця наукова дисципліна розглядає тільки ті частини документів, які є об’єктом її вивчення. Тому перед світовими науковцями та фахівцями постала проблема об’єднати і узагальнити всі розрізнені дані, виробити єдину систему, єдину науку, яка б розглядала комплексно поняття "документ