1.2 Поль Отле як засновник документаційної науки

З початку XX ст. у терміносистему вводиться нове, більш широке розуміння поняття "документ". Його ввів відомий бельгійський учений, основоположник документації – науки про сукупність документів і області практичної діяльності – Поль Отле.

П. Отле ввійшов у світову історію документознавства як основоположник документації – науки і практики. Він першим не тільки ввів у науковий оборот базове поняття "документ", але й розкрив його самий широкий зміст. П. Отле почав першу спробу комплексної класифікації документів за сукупністю ознак. Хоча вона мала істотні недоліки, авторові вдалося згрупувати існуюче різноманіття джерел інформації, що функціонують у соціальній комунікації. Згодом теоретичні думки вітчизняних і закордонних фахівців рухалися в тому же напрямку, що й думка документаліста П. Отле.

Концепція П. Отле розглядає документ як носій соціальної інформації. Однак у довідкових виданнях того часу продовжує існувати вузьке значення цього слова: крім юридичного, вводиться поняття "історичний документ" (фіксоване свідчення про яку-небудь епоху, особу й т.д.) і "рахунковий документ" (що служить основою для здійснення господарських дій – прийому і видачі цінностей). Але узагальнююче визначення так і не надане.

Наука - це спеціалізований вид пізнавальної діяльності, спрямований на продукування нових достовірних знань. Вона існує в трьох основних проявах:

а) як сукупність знань;

б) як спеціальна пізнавальна діяльність;

в) як сукупність соціальних інститутів, що забезпечують виконання такої діяльності.

Наука про документ як сукупність знань про документ і документу діяльність через недостатню визначеність власного об'єкта, предмета, структури, законів, закономірностей, методів і понятійно-категоріального апарату є наукою, яка перебуває на стадії свого формування.

Науку про документ прийнято називати документознавством. Цей термін у своїй основі має сполучення двох слів - "документ" і "знавство", які в поєднанні означають сукупність знань про документ. Поняття "документознавство" - багатоаспектне, структурно розгалужене, торкається різних проявів функціонування документа, не має однозначного тлумачення, як, власне, і базове поняття "документ".

Наука про документ у своєму становленні і розвитку пройшла декілька етапів, яскравим виявом яких є формування її назви: документаційна наука, книго-архіво-музеєзнавство, бібліологія, документологія, документалістика, діловодство, загальне та спеціальне документознавство.

Протягом багатьох десятиліть тривають дискусії щодо точного визначення назви науки, однак і понині це питання залишається не вирішеним через динамічні процеси диференціації та інтеграції наукових дисциплін, що вивчають документ.

Визначитися щодо її назви не зміг навіть основоположник науки про документ - бельгійський учений Поль Отле. Саме їм була найбільше послідовно на теоретичному і практичному рівні реалізована ідея єдиного документного простору. Уже Бельгійський проект "Гора мистецтв" мав на увазі, що в безпосередній близькості друг від друга повинні бути зосереджені Королівська бібліотека, архіви, музеї й інші просвітительські установи. В одному з будинків повинне було знаходитися Міжнародне бібліографічне бюро, що логічно повинне було стати їх центром і перетворитися в міжнародну службу документації [10, с. 158].

Надалі ідея придбала вигляд Всесвітнього палацу, у якому всієї його частини (Бібліографія, Енциклопедія, Бібліотека, Музей, Університет, Союз міжнародних суспільств) були невід'ємними елементами цілого. Головна ідея П. Отле зводилася до наступного: "Усе, що існує, незважаючи на нескінченну свою розмаїтість, являє собою єдине ціле, по-перше, як об'єкт пізнання і, по-друге, як щось, під впливом дій якого ми знаходимося... необхідно, щоб ми... створили таку Науку, такий енциклопедичний синтез, що... давала б усе більш загальне пояснення зв'язкам між явищами..." [10, с. 288].

Утіленням цієї ідеї став Монданеум, прообразом якого був Всесвітній палац. На початку 1925 року Отле випустив брошуру про Мунданеума, а через рік запропонував створити при Мунданеумі міжнародний Центр-музей по творінню. У його концепції у творінні, орієнтованого на синтез, приділяється велика увага графіці, таблицям і кінофільмам.

П. Отле з його універсалістською філософією увесь час прагнув до створення світової єдності в сфері документаційної діяльності, визначивши етапи його творіння - Інститут бібліографії; Союз міжнародних суспільств; Музей; Всесвітній палац; Мунданеум; Всесвітнє місто [10, с. 347].

Заслуга бельгійського вченого полягає в тому, що він першим сімдесят років назад обґрунтував об'єктивну необхідність синтезованої науки про документ. Згідно з концепцією П. Отле, документологія - це наука, яка синтезує загальні знання про книгу і документ, у сучасному розумінні - про опубліковані і неопубліковані документи. Однак до реалізації ідеї формування інтегрованої науки вчені повернулися лише через більше ніж півстоліття потому.