4. Форми, види і способи статистичного спостереження

У статистичній практиці застосовуються різні форми ста­тистичних спостережень. Із погляду організації спостереження розрізняють дві його основні форми: звітність і спеціально орга­нізоване статистичне спостереження.

Звітність як форма статистичного спостереження характе­ризується тим, що статистичні органи систематично одержують від підприємств і організацій (закладів тощо) в установлені строки зведення про умови і результати роботи за минулий пе­ріод. Обсяг і зміст такої інформації визначаються затверджени­ми формами звіту. Як джерела даних для звітності використову­ють документи оперативно-технічного і бухгалтерського обліку. Обліково-статистичний апарат підприємств обробляє первинні записи у документах і результати заносить у форми звітів.

У нашій країні звітність є основною формою статистичного спостереження. Основну масу зведень, необхідних для управ­ління народним господарством, а також для наукових дослід­жень, статистичні органи одержують у формі звітності.

Таким чином, звітність  це форма статистичного спосте­реження, при якій статистичні дані надходять у статистичні ор­гани від підприємств і установ у вигляді обов'язкових і таких, що мають юридичну силу звітів про їх роботу. Організацію ста­тистичної звітності здійснює Міністерство статистики України. Воно затверджує форму, порядок і строки подання звітності.

Перелік усіх форм із зазначенням їх реквізитів називають табелем звітності. Кожна форма звітності повинна мати такі відомості: назву, номер і дату затвердження; назву підприєм­ства, його адресу і підпорядкованість; адреси, куди подається звітність, періодичність, дату подання, спосіб передачі; змістов­ну частину у вигляді таблиці; посадовий склад осіб, відповідаль­них за розробку і вірогідність звітних даних, тобто зобов'язаних підписати звіт.

Статистична звітність характеризується суворою регламен­тацією і відносною стабільністю вирішення всіх програмно-ме­тодологічних і організаційних питань спостереження. Подання її за передбаченими адресами і строками є обов'язковим для під­приємств і організацій. Категорично забороняється всім держав­ним органам управління вимагати, а підприємствам і організаці­ям подавати будь-які звіти, непередбачені державною звітністю.

Статистична звітність є основним джерелом інформації, яка забезпечує керівництво економікою на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях управління. Слід розрізняти звітності: загально- і внутрішньовідомчу; міжгалузеву і галузе­ву; типову і спеціалізовану; первинну і зведену; особливо виді­ляється звітність тимчасова оперативна.

За способом подання розрізняють звітність поштову і тер­мінову. Остання передається по телеграфу, телетайпу, радіо та іншими швидкими засобами. За періодичністю розрізняють звіт­ність періодичну і одночасову. Періодична подається через однакові проміжки часу або в точно визначені дати (наприклад, 5-го числа кожного місяця; не пізніше 1-го жовтня кожного ро­ку і т. ін.). Одночасова звітність подається у міру' необхідності без певної періодичності. Періо­дична звітність поділяється на поточну  період її подання менше року (тиждень, місяць, квартал тощо) і річну  період її подання календарний рік.

Існує також статистична звітність, яка подається раз на рік поза зв'язком з початком чи закінченням календарного року, і звітність з періодом більше року (два рази у 5 років, один раз у 2 роки тощо).

Так звана типова звітність містить показники, загальні для різних видів діяльності (чи виробництва). Якщо збирають дані, специфічні для окремих видів діяльності (чи виробництв), їх відображують показниками у відповідній спеціалізованій звітності. Як зазначалося вище, другою за значенням організа­ційною формою спостереження є спеціально організоване статистичне спостереження. Інколи його називають (до речі, помилково) просто “перепис”. Застосовують спеціально органі­зоване статистичне спостереження у таких випадках: 1) коли не можна застосувати звітність (наприклад, облік діяльності фермерських або особистих господарств населення); 2) склада­ти звітність нераціонально; 3) необхідно детально вивчити яви­ще поряд з вивченням його у формі звітності; 4) потрібно пере­вірити вірогідність даних звітності; 5) для вирішення самостій­них науково-практичних завдань.

Спеціально організоване статистичне спостережен­ня поєднує в собі такі організаційні форми: а) перепис, б) су­цільне і несуцільне обстеження.

Перепис як вид спеціально організованого статистичного обстеження проводиться з метою одержати дані про явище на певний момент часу. Тобто обчислити чисельність і склад об'єк­та статистичного спостереження за рядом характерних для ньо­го ознак, які не збираються в порядку статистичної звітності (наприклад, перепис населення, перепис виробничого обладнан­ня і т. ін.). У ряді випадків переписи доповнюють (істотно уточ­нюють) дані поточного обліку. Вони вимагають ретельної попе­редньої підготовки. Характерними особливостями перепису є: одночасність проведення його на всій передбаченій території; єдність програми спостереження; стислість строків статистич­ного спостереження станом на один і той же момент часу  критичний момент перепису.

Існує два типи переписів: одні переписи проводять на під­ставі даних обліку і звітності підприємств і організацій, інші  на підставі спеціально організованої реєстрації фактів.

Переписи першого типу, як правило, проводять робітники підприємств і установ під керівництвом органів державної ста­тистики. Цей тип перепису називають одночасовим обліком. Прикладом першого типу можуть бути переписи промислового обладнання, залишків важливих видів матеріалів (чорних, коль­орових металів, будівельних матеріалів тощо), облік тракторно­го парку у сільському господарстві, заключний облік посівних площ за видами підприємств і т. ін.

Прикладом другого типу переписів, при яких статистичні формуляри заповнюються шляхом спеціально організованої ре­єстрації фактів, є перепис населення. Це спеціально організова­не статистичне спостереження, метою якого є одержання ін­формації про чисельність, розміщення і склад населення. Реєс­трація потрібних фактів здійснюється шляхом опитування. Нау­кові принципи проведення переписів передбачають встановлен­ня критичного моменту перепису, періоду перепису, способу збирання зведень.

Залежно від повноти охоплення статистичної сукупності розрізняють суцільне і несуцільне статистичне спостереження.

При суцільному статистичному спостереженні обсте­женню підлягають усі одиниці, які входять у склад досліджува­ної сукупності. Однак не слід розуміти так, що суцільне спосте­реження обов'язково у всіх випадках повинне охоплювати дос­ліджуване явище по всій країні. Досліджувана сукупність може обмежуватись територіальними, відомчими, галузевими й інши­ми рамками. Важливим тут є те, що в межах цієї сукупності обов'язково реєструються зведення про кожну одиницю дослід­жуваного об'єкта. Прикладом суцільного спостереження є пере­пис населення.

При несуцільному спостереженні обстежується лише час­тина одиниць статистичної сукупності. При його організації ста­виться завдання (як правило) поширити результати спостере­ження на всю сукупність. Прикладом такого виду спостережен­ня може бути обстеження втрат урожаю сільськогосподарських культур, схожості насіння, ступеня засміченості посівів, бюдже­ту сімей населення і т. ін.

Основні види несуцільного спостереження такі: вибіркове, обстеження способом основного масиву, монографічне і анкет­не.

Вибірковим називають таке статистичне спостереження, при якому обстеженню підлягає частина статистичної сукупнос­ті, відібраної на основі науково розроблених принципів відбору. Це найпростіший і найбільш досконалий вид несуцільного об­стеження. Спеціальні питання наукових основ вибіркового об­стеження викладено в розділі 7.

Обстеження основного масиву (або способом основного ма­сиву) являє собою таке несуцільне обстеження, при якому з усієї сукупності одиниць для спостереження відбирається така їх частина, в якій обсяг досліджуваної ознаки становить питому вагу, більшу за 50% загального обсягу сукупності .

Для монографічного спостереження характерним є де­тальне вивчення окремих одиниць статистичної сукупності або невеликих їх груп, подібних у певному відношенні. Одиниці або групи явищ повинні бути типовими, щоб на їх підставі можна було судити про характер цих явищ. Прикладом монографічного обстеження може бути вивчення досвіду передового господар­ства або їх групи. У статистиці монографічне спостереження за­стосовують при вивченні і популяризації передового досвіду, а також процесу розвитку окремого трудового колективу, недолі­ків у роботі тощо.

Анкетне обстеження грунтується на принципі добровіль­ного заповнення окремими особами (адресатами) надісланих їм спеціальних анкет. Цей спосіб спостереження широко застосо­вується у конкретних соціологічних дослідженнях. Його вико­ристовують редакції газет, журналів, установи зв'язку, науковці певних галузей, зокрема аграрно-економічної науки.

Анкетне обстеження певною мірою близьке до вибіркового спостереження. Але при вибірковому одиниці статистичної су­купності підлягають безпосередньому обстеженню. При анкет­них обстеженнях звертаються із запитаннями до тих осіб чи ор­ганізацій, які можуть дати необхідну інформацію. Таким чином, характерна риса анкети  непряме спостереження.

За часом проведення статистичні спостереження поділяють на поточні (безперервні), періодичні й одноразові.

Поточне спостереження полягає в безперервній реєстра­ції фактів і явищ у міру їх виникнення. Прикладом може бути реєстрація народжених дітей, шлюбів і розлучень у загсах, об­лік виробленої продукції на промислових підприємствах та ін.

Періодичним спостереженням називають таке, що пов­торюється через певні, заздалегідь установлені проміжки часу. При даному спостереженні явища реєструють через певні періо­ди. Прикладом періодичного спостереження може бути щомі­сячний звіт підприємств про стан тваринництва, а також щоріч­ні переписи худоби станом на 1 січня.

Одноразове спостереження проводять для вивчення будь-якого явища на певний момент часу (у разі потреби). При­кладом одноразових спостережень є переписи плодоягідних на­саджень та ін.

Статистичне спостереження здійснюється такими способа­ми: безпосереднім, документальним і опитуванням.

Спосіб безпосереднього спостереження характеризуєть­ся тим, що представники органів державної статистики й інших організацій записують дані у статистичні формуляри після осо­бистого огляду, підрахунку, вимірювання чи зважування оди­ниць спостереження.

Документальний  основний спосіб статистичного спо­стереження. Його здійснюють на підставі документів оператив­но-технічного та бухгалтерського обліку. Цей спосіб використо­вують при складанні підприємствами і організаціями звітності на підставі документів первинного обліку. Оскільки джерелом зведень при складанні первинних документів є безпосереднє спостереження, то при належному контролі за веденням пер­винного обліку і правильністю заповнення статис­тичної звіт­ності документальний спосіб спостереження дає найточніші ре­зультати.

Опитування  це спосіб спостереження, при якому від­повіді на запитання статистичного формуляра записують зі слів чи письмових відповідей опитуваних осіб. Опитування може бути організоване по-різному: усне (експедиційний спосіб), самореєстрацією, кореспондентським і анкетним способами.

При усному опитуванні працівник, який проводить спо­стереження, сам заповнює статистичний формуляр, розмовляю­чи з опитуваною особою. Так робиться при переписах населення .

При способі самореєстрації опитувані особи особисто за­повнюють бланк формуляра згідно із вказівками щодо його за­повнення. Цей спосіб спостереження застосовують, наприклад, при обстеженні бюджетів сімей.

При кореспондентському способі відомості статистичним органам повідомляють добровільні кореспонденти.