4. Система статистичних показників

У системі узагальнюючих статистичних показників мають широке застосування абсолютні показники, адже за їх допомо­гою можна одержати характеристики різних сторін соціально-економічних явищ: чисельність працівників певної галузі, кіль­кість фермерських господарств, число тваринницьких ферм, фонд заробітної плати тощо.

Абсолютними показниками в статистиці називають по­казники, які виражають розмір (обсяг, рівень) кількісних ознак досліджуваних явищ. Це не абстрактні, а іменовані числа, які виражають розміри суспільних явищ у певних одиницях виміру.

Статистика розглядає індивідуальні і загальні (сумарні) аб­солютні показники. Індивідуальні абсолютні показники відобра­жають розміри кількісних ознак окремих одиниць досліджуваної сукупності, їх одержують у процесі статистичного спостережен­ня (наприклад, площа кормових культур у господарстві, кіль­кість поголів'я великої рогатої худоби в конкретному приватно­му господарстві тощо).

Загальні абсолютні показники характеризують розмір кіль­кісної ознаки деякої (певної) сукупності одиниць (напри­клад, посівні площі кормових культур у господарствах району, пого­лів'я великої рогатої худоби у приватному секторі району і т. ін.). Сумарні абсолютні показники одержують, як правило, шля­хом додавання індивідуальних абсолютних показників, інко­ли їх обчислюють шляхом множення. В окремих випадках аб­солютні показники одержують шляхом відповідних розрахунків. Так, у проміжках між переписом населення чисельність його на певну дату визначають шляхом розрахунків.

Загальні абсолютні величини мають велике пізнавальне значення і знаходять широке використання в управлінні на­родним господарством країни. Зокрема, це абсолют ні показни­ки про чисельність трудових ресурсів, виробничі потужності, розміри посівних площ тощо.

Як було зазначено вище, абсолютні показники  це завжди іменовані числа. У ролі їх вимірників у статистиці застосову­ються різноманітні одиниці виміру: натуральні, умовно-нату­ральні, вартісні і трудові.

Одиниці виміру, які застосовуються для визначення кіль­кості окремих видів матеріальних благ у їх натуральному вира­зі, тобто як певних споживних вартостей, навивають натураль­ними. Останні широко застосовуються при визначенні розмірів виробництва і споживання різних видів продуктів. Отже, нату­ральні показники відображують розміри тих чи інших явищ фі­зичних мірах, тобто мірах маси (тоннах, центнерах, кілогра­мах), довжини і площі (метрах, гектарах), об'єму (кубометрах).

Для вимірювання об'ємів однорідних, але неоднакових явищ використовують умовно-натуральні одиниці виміру (на­приклад, умовне поголів'я тварин, умовні еталонні трактори, умовні гектари тощо).

За одиницю виміру для умовно-натуральних показників бе­руть, як правило, будь-яку фізичну одиницю, наділену в певних розмірах властивістю, характерною для продукції конкретного виду. Так, при розрахунках потреби у кормах застосовують кое­фіцієнти перерахунку худоби в умовні голови: для корів і для бугаїв-плідників  1; молодняка великої рогатої худоби  0,6; свиней  0,3; овець і кіз  0,1; коней і робочих волів  1; птиці  0,02.

Умовно-натуральні одиниці виміру дають змогу привести певні різновидності явищ до порівнянного виду і тим самим ви­значити їх загальний обсяг у натуральному виразі.

Для відображення розмірів деяких окремих складнях явищ застосовують комбіновані одиниці виміру. Так, для визначен­ня обсягів транспортних робіт автомобільного парку виконану роботу вимірюють у тонно-кілометрах (1 т-км дорівнює переве­зенню 1 т вантажу на відстань 1 км).

При визначенні затрат робочого часу на виробництві певно­го виду продукції застосовують комбіновану одиницю виміру (людино-годину). Для забезпечення масовості даних досліджен­ня шляхом підсумовування кількості господарств за кілька ро­ків одержують одиниці спостереження в комбінованих одини­цях виміру  господарство-роки.

Поряд із зазначеними вище видами одиниць виміру в ста­тистиці досить широко використовують трудові і вартісні вимір­ники.

До трудових вимірників належать комбіновані одиниці ви­міру: людино-година, людино-день, людино-рік. Абсолютні показ­ники в зазначених одиницях виміру застосовують при визначен­ні обсягів трудових ресурсів, розрахунку показників, продуктив­ності праці, затрат праці на різну продукцію чи послуги тощо.

За вартісний вимірник приймають грошові одиниці виміру  карбованці, долари, франки та ін. У грошовому виразі визнача­ють вартість виробленої і реалізованої продукції (за всіма її ви­дами) в господарстві, вартість фондів, розміри доходів тощо. Абсолютні показники у вартісному вимірі дозволяють визначи­ти загальні розміри багатьох народногосподарських економіч­них показників (наприклад, національний доход, обсяг вироб­леної і реалізованої продукції в країні і т. ін.).

Слід зазначити, що абсолютні показники інколи наводяться в укрупнених вимірниках. Так, дані про обсяг продукції мо­жуть бути наведені у тисячах, мільйонах або мільярдах карбо­ванців. Пояснюється це тим, що укрупнені вимірники дають точніше уявлення про розміри досліджуваних явищ.

Досліджуючи економічні явища чи процеси, статистика не обмежується розрахунком тільки абсолютних показників, яку б велику роль вони не відігравали в аналізі. Адже жодне явище не може бути зрозумілим, якщо його розглядати поза зв'язком з іншими явищами. Із цією метою абсолютним показникам дають порівняльну оцінку за допомогою відносних показників. Тоб­то останні є результатом зіставлення абсолютних показників. Значення відносних показників для аналізу досить велике, адже за їх допомогою порівнюють характеристики окремих одиниць груп і сукупностей у цілому, вивчають структуру явищ та зако­номірності їх розвитку, аналізують виконання плану, вимірюють темпи розвитку і інтенсивність поширення суспільних явищ.

За формою відносний показник являє собою дріб, чисель­ником якого є величина, котру порівнюють (в окремих випад­ках її називають поточною, або звітною), а знаменником  ве­личина, з якою здійснюють порівняння. Знаменник відносної ве­личини вважається базою порівняння. Так, питому вагу ви­сокопродуктивних тварин у молочному стаді корів розрахову­ють діленням кількості тварин з високим рівнем надою на за­гальну чисельність стада. Базою порівняння у наведеному при­кладі є загальна чисельність корів.

Якщо базову величину показника приймають за одиницю, формою її зображення буде коефіцієнт (кратне відношення), як­що за 100  формою зображення відносних показників будуть проценти.

Коефіцієнт як форма виразу відносної величини показує, у скільки разів порівнювальна величина більша базової (чи яку частину від неї становить, якщо величина коефіцієнта менша за одиницю).

У статистичній практиці коефіцієнти, як правило, викорис­товують для вираження відносних величин у випадках, коли по­рівнювальна величина перевищує базову більш як у 2-3 рази. Якщо таке співвідношення має менші розміри  застосовують процентні числа. У випадках, коли базову величину приймають за 1000, відносні показники виражають у проміле (%). Напри­клад, якщо питома вага осіб сільського населення району з ви­щою освітою становить 16%, це означає, що на кожну 1000 сільського населення у середньому припадає 16 чоловік з ви­щою освітою.

В окремих випадках відносні показники розраховують на 10000 (продециміле), 100000, 1000000 одиниць (наприклад, у статистиці охорони здоров'я розраховують кількість ліжко-місць на 10000 населення).

Відносні величини, виражені на 1000, 10000, 100000 і т. д. Одиниць уживають з метою надання їм більш придатного для сприйняття вигляду, оскільки, підібравши вдало базу порівнян­ня, можна запобігти дробовим числам.

Форму виразу відносного показника вибирають у кожному конкретному випадку залежно від характеру одиниць спосте­реження і результатів, які одержують при зіставленні однієї величини з іншою.

Залежно від пізнавального значення відносні показники, які використовує статистика, класифікують за такими ознака­ми:

1) відношення між однойменними показниками;

2) відношення між різнойменними показниками.

Перша група являє собою відносні величини, які не мають розмірності, їх виражають, як правило, у процентах або у кое­фіцієнтах. Показники цієї групи досить різноманітні, за приз­наченням їх поділяють на такі види: 1) відносні величини стру­ктури: 2) відносні величини виконання плану; 3) відносні ве­личини виконання планового завдання; 4) відносні величини ди­наміки; 5) відносні величини порівняння.

Друга група відносних показників включає: 1) відносні ве­личини інтенсивності; 2) відносні величини координації. Віднос­ні показники структури характеризують склад того чи іншого суспільного явища, тобто показують, яку питому вагу займають окремі частини в усьому явищі. Розраховують їх відношенням частини до цілого. Виражаються вони в процентах або частках одиниці. Наприклад, загальна площа посіву в господарстві ста­новить 600 га, а овочевих культур  120 га. Отже, питома вага овочевих культур у загальній площі посіву становить 120 : 600  0,2, або 20%.

Відносні показники виконання плану  це відношення фактичного рівня показника до рівня, запланованого на той же період. Наприклад, якщо було заплановано одержати урожай­ність зернових культур 46 ц/га, а фактичне одержано 49,8 ц з одиниці площі, то відносна величина виконання плану стано­вить (49,8:46)100107,8%, тобто план виконано на 107,8%, або перевиконання становить 7,8%.

Відносні показники виконання планового завдання являють собою відношення величини показника, встановленого на плановий період, до його величини, яка досягнута фактично на цей період, або будь-якої іншої, прийнятої за базу порівнян­ня. Тобто, це відношення планового рівня у наступному періоді до фактичного рівня звітного періоду, прийнятого за базу порів­няння. Так, встановлюється завдання: підвищити продуктив­ність праці щодо попереднього періоду на 16% або знизити со­бівартість на 10%.

До речі, якщо підійти критично до цього питання, то від­носні величини даного виду не є показниками статистики. А розглядають їх у статистиці щодо дійсного їх зв'язку і статис­тичними відносними величинами, зокрема з показниками вико­нання плану.

Відносні показники динаміки характеризують зміни суспіль­них явищ і процесів у часі. Розраховують їх відношенням рівня відповідного наступного періоду до рівня попереднього періоду, або будь-якого іншого, прийнятого за базу порівняння. Відпо­відно до обраної бази порівняння можуть бути ланцюгові і ба­зисні. Ланцюгові відносні величини динаміки визначають відно­шенням рівнів наступного і попереднього періодів. Базисні від­носні величини динаміки розраховують відношенням рівня від­повідного наступного періоду до певного рівня, прийнятого за базу порівняння.

Відносні показники порівняння  це результат зістав­лення одних і тих же характеристик двох різних сукупностей, груп чи одиниць. Порівнюють при цьому будь-які кількісні ха­рактеристики: обсяги сукупностей (або груп) середні або сумар­ні величини тієї чи іншої ознаки. Наприклад, порівнюючи кіль­кість автомобілів станом на початок року по двох господарст­вах, одержимо відносну величину 66 порівняння, яка дорівнює (або 75%), тобто в порівняльному господарстві чи­сельність автомобілів на 25% менша, ніж у базовому господар­стві.

Відносні показники координації характеризують спів­відношення між складовими частинами цілого. Одну з частин цілого приймають за базу порівняння і знаходять відношення до неї всіх інших частин. Наприклад, за результатами перепису населення встановлюють співвідношення народжень хлопчиків і дівчаток (у розрахунку на 100 народжених певної статі). Або інший приклад. За результатами спостереження встановлено, що в господарствах району з розрахунку на 100 чоловіків пра­цює 116 жінок. Окремі автори схильні вважати відносні вели­чини координації відносними показниками структури, що не зо­всім вірно. Адже вони не дають уявлення про структуру явищ, а лише визначають, скільки одиниць певної частини цілого при­падає на іншу її частину, прийняту за базу порівняння.

Відношення між різнойменними (різноякісними) показни­ками називають відносними показниками інтенсивності, або статистичними коефіцієнтами. Вони відображують ступінь поширення одного явища порівняно з іншими взаємопов'яза­ними явищами. До них належать показники щільності поголів'я тварин у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (ріллі, площі зернових). Відносні показники цієї групи виража­ють завжди іменованими числами. При цьому у їх назву вхо­дять найменування одиниць виміру обох порівнюваних ознак.