Методи формування та розвитку трудового колективу

 

Аспекти соціально-психологічної сумісності
фізична	моральна	інтелек- туальна	психологічна
об’єкт дослідження медицини, вивчає умови роботи колективу в обмеженому просторі	ґрунтується на спілкуванні при дотри­манні однакових норм, правил, принципів та характеризує соціальні властивості особистості	базується на єдності розумових реакцій членів колективу. Залежить від рівня профе­сійної та загальноосвіт­ньої підготовки	базується на об’єднанні людей на основі однакових або прямопроти­лежних психологічних якостей

 

Методи гуманізації взаємостосунків у трудовому колективі

 

 

Дані методи покликані створити оптимальні взаємостосунки між робітниками та керівниками, які відповідають принципам соціальної справедливості та наукової організації праці

 

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

РОЗДІЛ 5 ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ

Тема 1. Ефективність управління підприємством

План

1. Сутність ефективності управління підприємством.

2. Економічна та соціальна ефективність управління.

3. Методи та показники оцінки ефективності управління підприємством.

Ключові слова: ефективність управління, економічна ефек­тивність, соціальна ефективність.

 

Принципова схема формування ефективних управлінських рішень (продуктивності виробничо-економічної системи)

 

Взаємозв’язок ефективності та управлінських рішень

 

 

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ГЛОСАРІЙ

Виконавчий комітет – орган державного управління, створюваний урядом для проведення спеціальних заходів.

Виробнича діяльність – діяльність, що пов’язана з обґрунтуванням обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку, формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, збалансування виробничої програми та потужності підприємства, забезпечення виробництва необхід­ними ресурсами, розробка та дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.

Виробничий цикл – це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Виробничий цикл – це інтервал від початку до закінчення процесу виробництва продукції, тобто час, протягом якого предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Внутрішнє середовище – сукупність факторів, що формують його прибутковість і перебувають під посереднім контролем керівників та адміністрації підприємства.

Громадське харчування – форма торговельно-економічних відносин між підприємствами та населенням з метою виконання переробних функцій по закупці, виготовленні та продажу товарів та доведення їх від виробничих підприємств до населення відповідно сформованого попиту.

Економічна ефективність – ефективність, що відобра­жається через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати діяльності соціально-економічної системи.

Економічні методи управління – це способи впливу керуючої підсистеми на керовану, які ґрунтуються на використанні економічних законів.

Етика діяльності – це дотримання в повсякденній діяльності певних правил, що засновані на обов’язковості і порядності.

Ефективність управління – ступінь досягнення встанов­лених цілей соціально-економічної системи.

Життєвий цикл – фази життєдіяльності організації або продукту.

Заготівельно-виробничий – об’єднання підприємств, які задіяні в сфері заготівлі та виробництва продукції.

Закон управління – загальні суттєві і необхідні зв’язки явищ, що повторюються від епохи до епохи, які вивчає наука управління.

Закономірності управління – об’єктивно існуючий, необхідний суттєвий, повторюваний зв’язок, що визначає поступовий розвиток.

Зовнішнє середовище – сукупність неконтрольованих суб’єктів і сил, що діють за межами підприємства і непідвладні апаратові управління.

Інформаційне забезпечення процесу управління – сукуп­ність системи класифікації та кодування економічної інформації, її збору та передачі, уніфікація системи документообігу та масивів інформації

Інформація – це повідомлення, яке дозволяє усунути невиз­наченість знань у користувача про стан системи; сукупність відомостей про стан об’єкта, суб’єкта управління та «зовніш­нього середовища», яке дозволяє реалізувати завдання управ­ління.

Колектив – це відносно самостійна, організаційно оформ­лена група людей, об’єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і відповідністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги.

Колективний договір – угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією підприємства, що укладається щорічно і відіграє важливу соціальну роль.

Культура управління – це сукупність традицій, що склалися на певний період в певній організації, при реалізації системи елементів менеджменту.

Менеджмент підприємства – цілеспрямований свідомий вплив на підприємство в цілому або на окремі його складові за допомогою певних законів, закономірностей, цілей, принципів, функцій та методів для досягнення поставленої мети.

Методи дисциплінарного впливу – це санкції за відхилення від установленого порядку та вимог державної, фінансової, договірної дисципліни, статутів.

Методи організаційного впливу – методи, що ґрунтуються на застосуванні в практиці управління законодавства, додержаних вимог статутів і різних організаційних статусів, зумовлених діючою структурою управління і прийнятим розподілом функцій управління, затверджених положень про структурні підрозділи, а також різноманітних нормативів.

Методи розпорядчого впливу – це методи, що відображають динаміку процесу управління і являють собою поточне розпорядження, яке спрямоване на вирішення поточних питань оперативного характеру, які виникають у процесі управління.

Методи управління – це сукупність способів впливу органів управління на керовані об’єкти для досягнення поставленої мети; це способи здійснення загальних функцій управління.

Місцеве самоврядування – це гарантоване законом право територіальних колективів громадян та їх органів вирішувати власні проблеми і управляти своїми територіями в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах населення.

Наукова організація праці – це проектування, втілення, безперервне перетворення процесу управління колективом всієї організації в цілому.

Наукова організація управлінської праці – це така організація праці, яка базується на досягненнях науки, техніки, передового досвіду та забезпечує ефективне використання трудових та матеріальних ресурсів при оптимальних умовах для діяльності людини.

Невиробничий комплекс – об’єднання підприємств, які задіяні в сфері обслуговування.

Об’єкт методів – група робітників та трудовий колектив в цілому.

Об’єкт управління – це елемент (ланка), яким управляють.

Облспоживспілка – добровільне об’єднання райспожив­спілок (райспоживтовариств) певної області України (Авто­номної республіки Крим).

Оптова торгівля – форма торговельно-економічних відносин між підприємствами та населенням з метою виконання посередницьких функцій по закупці та продажу товарів та доведення їх від виробничих підприємств до підприємств роздрібної торгівлі відповідно до попиту населення.

Організаційна структура управління підприємством – су­купність відділів та служб, що займаються побудовою та координацією функціонування системи менеджменту, розроб­кою та реалізацією управлінських рішень, або склад ланок і рівнів управління підприємства, їх взаємозв’язок та співпідлеглість.

Організаційно-кооперативна робота – це дії органів управління, що керують діяльністю об’єктів споживчої кооперації, які включають в себе організаційну діяльність пайовиків і робітників та визначення соціальної спрямованості розвитку споживчої кооперації.

Організація праці – це раціональний взаємозв’язок між трьома елементами трудового процесу: знаряддями праці, предметами праці і робочою силою.

Підприємництво – ініціативна, самостійна, господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що цілком зорієнтована на отримання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи – підприємця, або юридичної особи – підприємства (організації).

Підприємство – це соціально-економічна система, що являє собою складну відкриту систему, яка існує і розвивається під впливом зовнішнього оточення.

Підсистема – це складова частина системи.

Принципи управління – певні вимоги, правила, які використовуються в діяльності людей, що здійснюють управління, а також норми поведінки органів управління та керівників.

Психологічні методи управління – це методи, за допомогою яких здійснюється управління психологічною діяльністю особистості, регулювання її поведінки в колективі та створення на цій основі оптимального морально-психологічного клімату, який сприяє активізації людського фактора та всебічного розвитку особистості.

Психологічні методи управління – це способи впливу на психіку та настрій людей, які дозволяють з урахуванням дії психологічних законів регулювати взаємозв’язки робітників та керівників, членів колективу.

Рада депутатів – орган законодавчої влади, що складається з народних депутатів, які є повноважними представниками народу та відповідають перед ним.

Районне споживче товариство – самостійна демократична організація, яка на основі добровільності членства і взаємодопомоги об’єднується на районному рівні з метою поліпшення економічного і соціального становища.

Райспоживспілка – це організаційна форма управління споживчою кооперацією, що ґрунтується на добровільних засадах споживачами, товариствами певного сільського адмі­ністративного району.

Роздрібна торгівля – форма торговельно-економічних відносин між підприємствами та населенням з метою виконання посередницьких функцій по закупці та продажу товарів та доведення їх від виробничих або посередницьких підприємств до споживача відповідно сформованого попиту.

Система – це ціле, яке складається з елементів, що є взаємозалежними і пов’язані між собою.

Система ринкового управління – це процес, який включає взаємодію таких елементів як самоуправління власника, професійного управління та державного регулювання та виконання ними певних функцій.

Соціальна ефективність – ефективність, що полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо.

Соціальні методи управління – це заходи по управлінню формуванням та розвитком колективу для оптимальної згуртованості його членів у процесі праці шляхом забезпечення єдності інтересів, соціальної справедливості, ініціативи та відповідальності робітника за результати індивідуальної та колективної праці.

Соціальні методи управління – це управління взаємозв’яз­ками в колективах та між колективами на основі пізнання законів соціальної діяльності людей та процесів в інтересах суспільства та особистості.

Соціально-психологічний клімат – це стійкий психо­логічний стан трудового колективу, що відображає ціннісні орієнтири і характер міжособистісних стосунків, які впливають на підвищення продуктивності праці і стабільності трудового колективу.

Споживча кооперація – це масова суспільно-господарська організація, що об’єднує громадян України як споживачів з метою найбільш повного задоволення їх потреб в товарах та послугах, шляхом здійснення торгової, заготівельної, виробничої та іншої діяльності, що засновані на взаємодопомозі та самоуправлінні; це добровільне об’єднання людей для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального становища.

Споживче товариство – це самостійна демократична організація громадян, які на добровільності членства і взаємодопомоги об’єднуються за місцем проживання чи праці для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного або соціального становища.

Статут – це нормативний документ, що містить сукупність обов’язкових правил і регулює діяльність підприємства та взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання.

Статут споживчої кооперації – це документ, який регулює як внутрішні взаємовідносини всередині системи між органами її управління, так і взаємовідносини споживчої кооперації з органами державного управління, іншими підприємствами.

Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника з підлеглими, щоб мати на них вплив і спонукати їх на досягнення цілей підприємства.

Суб’єкт методів – адміністрація підприємства, яка спи­рається на громадські організації за участю органів коопе­ративного самоуправління.

Суб’єкт управління – це управлінська ланка або елемент (орган чи людина) системи управління, що здійснює управ­лінський вплив на об’єкт управління, аналізуючи інформацію про процеси господарської діяльності підприємства і приймає управлінські рішення.

Технічне забезпечення управління – сукупність усіх засобів праці, що використовуються в процесі управління.

Технологічні операції – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагоджування устаткування, сукупність яких утворює технологічний процес.

Тип виробництва – це класифікаційна категорія вироб­ництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.

Тип виробництва – це класифікаційна категорія вироб­ництва, яка враховує його наступні властивості: номенклатура, регулярність, стабільність, обсяг випуску.

Укоопспілка – центральна спілка споживчих товариств України, яка об’єднує на добровільній основі Кримспоживспілку та обласні спілки споживчих товариств України.

Управлінська праця – це особливий вид трудової діяльності людини, що зумовлений необхідністю управління госпо­дарським процесом.

Управлінське рішення – одноразовий вплив управляючої підсистеми на об’єкт управління, який визначає формулювання мети дії та програму її реалізації.

Управлінський цикл – послідовність виконання управ­лінських операцій, спрямованих на досягнення певної мети.

Функції управління для працівників – це їхні посадові обв’язки, для органів управління, це види робіт, що покладені на них.

Ціль управління – це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти суб’єкт та об’єкт управління.