Епідеміологія віл-інфекції.

Коли у 1981 р. пандемія СНІДу тільки розпочиналася, її можливе поширення недооцінювали, якщо не відкидали зовсім. Нині пандемія набула стрімкого розвитку, але її можливі масштаби досі ще важко оцінити. Одне зрозуміло: СНІД — це безпрецедентна загроза здоров’ю людей на Земній кулі.

Результати досліджень показали, що ВІЛ передається: 1) при статевому контакті з інфікованою людиною; 2) під час використання забруднених інфікованою кров’ю ін’єкційних та інших медичних інструментів (при пошкодженні шкірних покривів та слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ); 3) під час безпосереднього переливання інфікованої ВІЛ крові, пересадки органів та при контакті з ВІЛ-інфікованими тканинами та органами; 4) при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання; 5) від інфікованої матері — плоду під час вагітності через плаценту або дитині при годуванні грудним материнським молоком. Відсутні докази про можливу передачу вірусу через їжу чи воду, предмети домашнього вжитку, при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети, під час укусів комах, кашлю чи чхання, через рукостискання, при догляді за хворими. Важливо відзначити відсутність випадків зараження під час спілкування в школах, на роботі та в інших громадських місцях.

У світі існують 3 моделі поширення ВІЛ. Модель І поширена в Північній та Південній Америці, Західній Європі, Скандинавських країнах, Австралії та Новій Зеландії. У цих регіонах приблизно 90 % заражених становлять чоловіки-гомосексуалісти та ін’єкційні наркомани. Співвідношення кількості зареєстрованих випадків СНІДу серед чоловіків та жінок коливається від 10:1 до 15:1. Оскільки жінок заражено порівняно мало, рідко зустрічається і перинатальне зараження (тобто внутрішньоутробна передача ВІЛ дитині від матері-носія).

Модель II характерна для Африки, країн Карибського басейну та деяких регіонів Південної Америки. Передача інфекції в цих регіонах відбувається в основному шляхом гетеросексуальних стосунків, тобто коли в сексуальні стосунки вступають особи протилежної статі. При цьому чисельність інфікованих чоловіків та жінок приблизно однакова.

Модель III є типовою для країн Східної Європи, Північної Африки, Близького Сходу, Азії та країн Тихоокеанського басейну (за винятком Австралії та Нової Зеландії). У цих регіонах відзначено відносно незначну кількість випадків зараження, причому більшість заражених мали статеві стосунки з особами, котрі мешкали в країнах, де інфекція поширюється за моделями І і II. Лише в останні 3÷4 роки тут стали спостерігатися місцеві випадки зараження під час статевих стосунків та внутрішньовенних ін’єкцій у лікувальних закладах. У Східній Європі кількість виявлених хворих на СНІД становить лише 0,5 % від усіх зареєстрованих у Європі випадків цього захворювання. Більшість серед цієї незначної групи хворих складають чоловіки-гомосексуалісти та ін’єкційні наркомани, причому інфекція, як правило, потрапляла до них із Західної Європи. Пізніша поява СНІДу у Східній Європі та його незначна поширеність (порівняно із Західною Європою) пояснюються різницею в поширеності гомосексуалізму та наркоманії.

Соціальні та економічні наслідки поширення СНІДу у світі нині набули значного розмаху, але можуть бути ще більшими. Необхідність застосування термінових заходів призвела до утворення Глобальної програми боротьби зі СНІДом, яку координує ВООЗ. Вона складається з декількох частин: 1) перевірка всієї донорської крові та препаратів із неї; 2) розширення виробництва одноразового інструментарію, впровадження нових методів його стерилізації та стерилізації інструментів багаторазового використання; 3) розширення виробництва презервативів.

Проте найважливішим чинником є пропаганда „безпечного сексу”.

За оцінками експертів, сьогодні в Україні ВІЛ-інфіковано 500 тис. осіб. Понад 30 % із них — діти і молодь віком від 10 до 24 років. До 2010 року кількість ВІЛ-інфікованих може сягнути 1,5 млн. при кількості померлих від СНІДу понад 100 тис. Незабаром головною причиною смертності серед молоді стане саме ця хвороба — таке вже спостерігається в Африці та Америці. Медики стверджують, що через ін’єкційне вживання наркотиків відбувається 65 % заражень на СНІД і лише 30 % — статевим шляхом. Якщо врахувати те, що в Україні фактично кожен 50-й — наркоман (переважно молодь), то поширення ВІЛ-інфекції може досягти катастрофічних масштабів.