- •Наукові засади безпеки життєдіяльності.
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •1.3. Надзвичайні ситуації.
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •2.6. Теорія катастроф.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 3. Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек” план
- •3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.
- •3.1.1. Призначення та види аналізаторів.
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів:
- •9) Аналізатори за умов нормального функціонування знаходяться у постійній взаємодії між собою.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5.2. Вісцеральний аналізатор.
- •3.5.3. Тактильний аналізатор.
- •3.5.4. Температурна чутливість.
- •3.5.5. Больова чутливість.
- •3.5.6. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1. Механічні негативні фактори середовища.
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
- •5.3.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •5.6. Електромагнітні поля та випромінювання.
- •5.7. Термічні негативні фактори середовища.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти” план
- •6.1. Природні небезпечні явища та стихійні лиха.
- •6.1.1. Тектонічні небезпечні природні явища.
- •6.1.1.1. Виверження вулканів.
- •6.1.1.2. Землетруси.
- •6.1.2. Геологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.2.1. Зсуви.
- •6.1.2.3. Снігові лавини.
- •6.1.2.4. Обвали.
- •6.1.2.5. Карст.
- •6.1.2.6. Абразія.
- •6.1.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4.1. Сильні вітри.
- •6.1.4.2. Сильні снігопади і заметілі.
- •6.1.4.3. Сильні ожеледі і тумани.
- •6.1.4.4. Сильна спека, посуха, суховії.
- •6.1.4.5. Сильні дощі.
- •6.1.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.1.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.1.6.1. Інфекційні захворювання людей.
- •6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.
- •6.1.6.3. Хвороби сільськогосподарських культур.
- •6.2. Небезпеки техногенного характеру.
- •6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.2.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.2.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.2.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Походження вірусу сніДу.
- •Молекулярна біологія віл.
- •Клінічна картина сніДу.
- •Епідеміологія віл-інфекції.
- •Як запобігти зараженню збудником сніДу.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Середовище життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 5 Тема: „Негативні фактори середовища життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти”
- •Семінарське заняття № 7 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я”
- •Семінарське заняття № 8 Тема: „Безпека харчування”
- •Список літератури
Епідеміологія віл-інфекції.
Коли у 1981 р. пандемія СНІДу тільки розпочиналася, її можливе поширення недооцінювали, якщо не відкидали зовсім. Нині пандемія набула стрімкого розвитку, але її можливі масштаби досі ще важко оцінити. Одне зрозуміло: СНІД — це безпрецедентна загроза здоров’ю людей на Земній кулі.
Результати досліджень показали, що ВІЛ передається: 1) при статевому контакті з інфікованою людиною; 2) під час використання забруднених інфікованою кров’ю ін’єкційних та інших медичних інструментів (при пошкодженні шкірних покривів та слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ); 3) під час безпосереднього переливання інфікованої ВІЛ крові, пересадки органів та при контакті з ВІЛ-інфікованими тканинами та органами; 4) при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання; 5) від інфікованої матері — плоду під час вагітності через плаценту або дитині при годуванні грудним материнським молоком. Відсутні докази про можливу передачу вірусу через їжу чи воду, предмети домашнього вжитку, при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети, під час укусів комах, кашлю чи чхання, через рукостискання, при догляді за хворими. Важливо відзначити відсутність випадків зараження під час спілкування в школах, на роботі та в інших громадських місцях.
У світі існують 3 моделі поширення ВІЛ. Модель І поширена в Північній та Південній Америці, Західній Європі, Скандинавських країнах, Австралії та Новій Зеландії. У цих регіонах приблизно 90 % заражених становлять чоловіки-гомосексуалісти та ін’єкційні наркомани. Співвідношення кількості зареєстрованих випадків СНІДу серед чоловіків та жінок коливається від 10:1 до 15:1. Оскільки жінок заражено порівняно мало, рідко зустрічається і перинатальне зараження (тобто внутрішньоутробна передача ВІЛ дитині від матері-носія).
Модель II характерна для Африки, країн Карибського басейну та деяких регіонів Південної Америки. Передача інфекції в цих регіонах відбувається в основному шляхом гетеросексуальних стосунків, тобто коли в сексуальні стосунки вступають особи протилежної статі. При цьому чисельність інфікованих чоловіків та жінок приблизно однакова.
Модель III є типовою для країн Східної Європи, Північної Африки, Близького Сходу, Азії та країн Тихоокеанського басейну (за винятком Австралії та Нової Зеландії). У цих регіонах відзначено відносно незначну кількість випадків зараження, причому більшість заражених мали статеві стосунки з особами, котрі мешкали в країнах, де інфекція поширюється за моделями І і II. Лише в останні 3÷4 роки тут стали спостерігатися місцеві випадки зараження під час статевих стосунків та внутрішньовенних ін’єкцій у лікувальних закладах. У Східній Європі кількість виявлених хворих на СНІД становить лише 0,5 % від усіх зареєстрованих у Європі випадків цього захворювання. Більшість серед цієї незначної групи хворих складають чоловіки-гомосексуалісти та ін’єкційні наркомани, причому інфекція, як правило, потрапляла до них із Західної Європи. Пізніша поява СНІДу у Східній Європі та його незначна поширеність (порівняно із Західною Європою) пояснюються різницею в поширеності гомосексуалізму та наркоманії.
Соціальні та економічні наслідки поширення СНІДу у світі нині набули значного розмаху, але можуть бути ще більшими. Необхідність застосування термінових заходів призвела до утворення Глобальної програми боротьби зі СНІДом, яку координує ВООЗ. Вона складається з декількох частин: 1) перевірка всієї донорської крові та препаратів із неї; 2) розширення виробництва одноразового інструментарію, впровадження нових методів його стерилізації та стерилізації інструментів багаторазового використання; 3) розширення виробництва презервативів.
Проте найважливішим чинником є пропаганда „безпечного сексу”.
За оцінками експертів, сьогодні в Україні ВІЛ-інфіковано 500 тис. осіб. Понад 30 % із них — діти і молодь віком від 10 до 24 років. До 2010 року кількість ВІЛ-інфікованих може сягнути 1,5 млн. при кількості померлих від СНІДу понад 100 тис. Незабаром головною причиною смертності серед молоді стане саме ця хвороба — таке вже спостерігається в Африці та Америці. Медики стверджують, що через ін’єкційне вживання наркотиків відбувається 65 % заражень на СНІД і лише 30 % — статевим шляхом. Якщо врахувати те, що в Україні фактично кожен 50-й — наркоман (переважно молодь), то поширення ВІЛ-інфекції може досягти катастрофічних масштабів.
