- •Наукові засади безпеки життєдіяльності.
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •1.3. Надзвичайні ситуації.
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •2.6. Теорія катастроф.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 3. Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек” план
- •3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.
- •3.1.1. Призначення та види аналізаторів.
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів:
- •9) Аналізатори за умов нормального функціонування знаходяться у постійній взаємодії між собою.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5.2. Вісцеральний аналізатор.
- •3.5.3. Тактильний аналізатор.
- •3.5.4. Температурна чутливість.
- •3.5.5. Больова чутливість.
- •3.5.6. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1. Механічні негативні фактори середовища.
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
- •5.3.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •5.6. Електромагнітні поля та випромінювання.
- •5.7. Термічні негативні фактори середовища.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти” план
- •6.1. Природні небезпечні явища та стихійні лиха.
- •6.1.1. Тектонічні небезпечні природні явища.
- •6.1.1.1. Виверження вулканів.
- •6.1.1.2. Землетруси.
- •6.1.2. Геологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.2.1. Зсуви.
- •6.1.2.3. Снігові лавини.
- •6.1.2.4. Обвали.
- •6.1.2.5. Карст.
- •6.1.2.6. Абразія.
- •6.1.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4.1. Сильні вітри.
- •6.1.4.2. Сильні снігопади і заметілі.
- •6.1.4.3. Сильні ожеледі і тумани.
- •6.1.4.4. Сильна спека, посуха, суховії.
- •6.1.4.5. Сильні дощі.
- •6.1.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.1.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.1.6.1. Інфекційні захворювання людей.
- •6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.
- •6.1.6.3. Хвороби сільськогосподарських культур.
- •6.2. Небезпеки техногенного характеру.
- •6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.2.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.2.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.2.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Походження вірусу сніДу.
- •Молекулярна біологія віл.
- •Клінічна картина сніДу.
- •Епідеміологія віл-інфекції.
- •Як запобігти зараженню збудником сніДу.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Середовище життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 5 Тема: „Негативні фактори середовища життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти”
- •Семінарське заняття № 7 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я”
- •Семінарське заняття № 8 Тема: „Безпека харчування”
- •Список літератури
Запитання для самоконтролю
-
Дайте характеристику системному аналізу у безпеці життєдіяльності.
-
Проаналізуйте суб’єкт та об’єкт в системі „людина – життєве середовище” та з’ясуйте в чому полягає складність даної системи.
-
Назвіть основні компоненти життєвого середовища.
-
З’ясуйте роль екологічних чинників в системі „людина – життєве середовище”.
-
Дайте визначення поняття „біосфера”.
-
Визначте роль атмосфери у формуванні середовища життєдіяльності людини.
-
Охарактеризуйте будову та призначення літосфери.
-
Поясніть вплив гідросфери на безпечну життєдіяльність людства.
-
Охарактеризуйте біотичний кругообіг речовин у біосфері.
-
Дайте визначення поняття „техногенне середовище та поясніть що лежить в основі його розвитку.
-
Дайте характеристику побутовому й виробничому середовищу та з’ясуйте, чим регламентуються їх параметри.
-
Назвіть і охарактеризуйте сфери суспільного життя.
-
Дайте визначення поняття „соціальна спільнота” та перелічите основні види соціальних спільнот.
-
З’ясуйте роль соціальних відносин у суспільстві.
-
Проаналізуйте причини виникнення, види та способи розв’язання соціальних конфліктів у суспільстві.
Лекція № 5
Тема: „Негативні фактори середовища
життєдіяльності людини”
ПЛАН
5.1. Механічні негативні фактори середовища.
5.1.1. Шум.
5.1.2. Інфразвук.
5.1.3. Ультразвук.
5.1.4. Вібрація.
5.2. Електронебезпека.
5.3. Іонізуюче випромінювання.
5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
5.3.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
5.4. Шкідливі речовини.
5.5. Біологічні небезпечні фактори.
5.6. Електромагнітні поля та випромінювання.
5.7. Термічні негативні фактори середовища.
5.1. Механічні негативні фактори середовища.
Основними негативними механічними факторами середовища є шум, інфразвук, ультразвук та вібрація.
5.1.1. Шум.
Шум — це сукупність звуків різної частоти та інтенсивності, що заважають нормальній життєдіяльності людини.
Звук — це механічні коливання повітря з частотою від 16 до 20 000 Гц, які сприймаються людиною за допомогою слухового аналізатора. Швидкість звуку у повітрі в середньому складає 340 м/с. Звукові коливання також поширюються у твердих тілах та рідинах зі швидкістю більшою ніж у повітрі. Краще всього людина сприймає звуки з частотою від 1000 до 3000 Гц.
Шум — це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення природного середовища, адаптація організмів до якого практично неможлива. Тому він належить до серйозних забруднювачів, які мають контролюватися й обмежуватися на основі спеціальних законів.
Шумове забруднення навколишнього середовища весь час зростає. Протягом ХХ ст. у великих містах рівень шкідливого шуму зріс у 10÷15 разів.
Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної музики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються спокійною симфонічною або блюзовою музикою. Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно прислухається до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається, бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Також за допомогою шуму, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і пеленгують. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині.
Види шкідливого шуму:
-
ударний (штампування, кування);
-
механічний (тертя, биття);
-
аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря).
Основні джерела шкідливого шуму:
-
усі види транспорту, ліфти;
-
промислові об’єкти;
-
будівельні машини;
-
музичні інструменти, гучномовні пристрої, телевізори, радіоприймачі;
-
групи людей і окремі люди.
Рівень шуму вимірюється в одиницях, які характеризують ступінь звукового тиску — децибелах (дБ).
Природний шумовий фон — від 0 до 40 дБ. Шумовий фон на виробництві — до 100 дБ (згідно норм — до 80 дБ). Больова межа рівня шуму — 120÷140 дБ. При рівні шуму понад 140 дБ може статись розрив барабанних перетинок, контузія, а при шумі понад 160 дБ може настати смерть.
10 дБ — зимовий ліс у безвітряну погоду. 20 дБ — шепіт (1 м), шум спокійного саду. 30 дБ — цокання годинника, сільська місцевість. 40 дБ — читальний зал, звичайний шум у будинку, шум води з під крану. 50 дБ — друкарська машинка. 60 дБ — салон автомобіля. 7080 дБ — друкарське бюро. 80 дБ — пожвавлений вуличний рух, телевізор. 90 дБ — шум у вагоні метро. 100 дБ — важка вантажівка. 110 дБ — рок-музика, вертольот. 120 дБ — відбійний молоток (на відстані 1 м). 130 дБ —блискавка. 140 дБ — зліт реактивного літака (на відстані 23 м). 150 дБ — старт космічної ракети. 160 дБ — постріл з багатокаліберного кулемета. 170 дБ — постріл снаряду з багатокаліберної гармати.
За характером негативного впливу на організм людини шум поділяється на:
-
такий, що заважає (перешкоджає мовному зв’язку) — від 50 до 70 дБ;
-
подразнювальний (викликає нервове напруження, зниження працездатності, загальну перевтому) — від 70 до 90 дБ;
-
шкідливий (порушує фізіологічні функції організму на тривалий час і викликає розвиток хронічних захворювань органів слуху та інших хвороб, що безпосередньо або опосередковано пов’язані із слуховим сприйняттям) — від 90 до 140 дБ;
-
травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини) — понад 140 дБ.
За часом та характером дії шуми поділяють на сталі, переривчасті, змінні, фонові та імпульсні (тривалістю менше секунди). За частотно-амплітудними параметрами розрізняють широкочастотні, тональні, низькочастотні (менше 350 Гц), середньочастотні (3501000 Гц) і високочастотні (понад 1000 Гц) шуми. Чим вища тональність звуків (шуму), тим шкідливіші вони для органів слуху. Тому для шумів різних частот існують різні гранично допустимі норми. Так, низькочастотні шуми навіть до 100 дБ особливої шкоди слуху не завдають, а високочастотні є небезпечними вже при рівнях, більших 7580 дБ.
У нас рівні шумів визначають за ГОСТ 12.1.003-76 „Система стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпеки”. Як допустимі норми встановлено такі рівні шуму, які, діючи протягом тривалого часу, не викликають зниження гостроти сприймання звуку й забезпечують задовільну розбірливість мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Допустимі межі сили звуку в різних мовах становлять 4585 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової систем, 90 дБ — порушується слух.
Рекомендовані діапазони шумів всередині приміщень різного призначення такі:
-
для сну, відпочинку — 3045 дБ;
-
для розумової праці — 4555 дБ;
-
для лабораторних досліджень, роботи з ЕОМ тощо — 5065 дБ;
-
для виробничих цехів, гаражів, магазинів — 5670 дБ.
Негативний вплив шуму на організм людини може призвести до туговухості (невриту слухового нерву), або ж навіть до „шумової хвороби”.
Шумова хвороба — незворотне порушення діяльності різних систем людського організму (центральної нервової системи, вегетативної системи, серцево-судинної системи, кишково-шлункового тракту, ендокринної системи) внаслідок тривалої або систематичної дії шкідливого шуму. Шумова хвороба не виліковується.
Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші — показник культури людини і її доброзичливого ставлення до оточуючих. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря.