- •Наукові засади безпеки життєдіяльності.
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •1.3. Надзвичайні ситуації.
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •2.6. Теорія катастроф.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 3. Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек” план
- •3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.
- •3.1.1. Призначення та види аналізаторів.
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів:
- •9) Аналізатори за умов нормального функціонування знаходяться у постійній взаємодії між собою.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5.2. Вісцеральний аналізатор.
- •3.5.3. Тактильний аналізатор.
- •3.5.4. Температурна чутливість.
- •3.5.5. Больова чутливість.
- •3.5.6. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1. Механічні негативні фактори середовища.
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
- •5.3.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •5.6. Електромагнітні поля та випромінювання.
- •5.7. Термічні негативні фактори середовища.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти” план
- •6.1. Природні небезпечні явища та стихійні лиха.
- •6.1.1. Тектонічні небезпечні природні явища.
- •6.1.1.1. Виверження вулканів.
- •6.1.1.2. Землетруси.
- •6.1.2. Геологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.2.1. Зсуви.
- •6.1.2.3. Снігові лавини.
- •6.1.2.4. Обвали.
- •6.1.2.5. Карст.
- •6.1.2.6. Абразія.
- •6.1.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4.1. Сильні вітри.
- •6.1.4.2. Сильні снігопади і заметілі.
- •6.1.4.3. Сильні ожеледі і тумани.
- •6.1.4.4. Сильна спека, посуха, суховії.
- •6.1.4.5. Сильні дощі.
- •6.1.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.1.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.1.6.1. Інфекційні захворювання людей.
- •6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.
- •6.1.6.3. Хвороби сільськогосподарських культур.
- •6.2. Небезпеки техногенного характеру.
- •6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.2.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.2.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.2.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Походження вірусу сніДу.
- •Молекулярна біологія віл.
- •Клінічна картина сніДу.
- •Епідеміологія віл-інфекції.
- •Як запобігти зараженню збудником сніДу.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Середовище життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 5 Тема: „Негативні фактори середовища життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти”
- •Семінарське заняття № 7 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я”
- •Семінарське заняття № 8 Тема: „Безпека харчування”
- •Список літератури
6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.
Епізоотія — одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин у часі та просторі на території не менше ніж одного району, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на цій території.
На території України найбільш поширені такі епізоотичні хвороби: туберкульоз великої рогатої худоби (ВРХ), лейкоз ВРХ, лептоспіроз, класична чума свиней, хвороба Марека, хвороба Гамборо, сальмонельози, сказ, сибірка. За 1998 і 1999 р. зареєстровано відповідно 17 і 14 НС захворювання сільськогосподарських тварин. Більшість припадає на поодинокі випадки захворювання тварин на сибірку та сказ.
Ураження сільськогосподарських тварин може статися від:
а) збудників інфекційних захворювань, які уражають людей і тварин — сибірки, ящуру, енцефаліту коней, сапу, туляремії, Ку-пропасниці та ін.;
б) збудників інфекційних захворювань, властивих тільки тваринам — чуми ВРХ, африканської чуми свиней, африканської чуми однокопитних тощо.
На сибірку можуть хворіти майже всі тварини. Залежно від способу проникнення в організм збудника може виникати легенева, шкірна або кишкова форма сибірки. Інкубаційний період триває 1÷7 днів.
Перебіг хвороби при легеневій і кишковій формі — важкий, температура досягає 40° і більше. Смертність без лікування до 90 %. При лікуванні настає одужання. Збудник — спороутворюючий мікроб, зберігає життєздатність у зовнішньому середовищі кілька років. Заражені тварини та їх трупи небезпечні, тому що вони можуть бути джерелом зараження. Встановлюється карантин до 15 днів.
Чума ВРХ — вірусне захворювання. Збудник передається з інфікованими кормами, підстилкою, водою. Захворювання характеризується швидким перебігом, високою заразністю і масовою загибеллю худоби до 90÷95 %. Температура до 40÷41°, слизогнійні витікання із носа, кон’юнктивіти, слинотеча і неприємний запах із рота. Смертність досягає 50÷100 %. Для профілактики є вакцина. Тварин з явними ознаками хвороби і високою температурою протягом 2÷3 — днів забивають, трупи спалюють зі шкурою. Карантин становить 21 день.
Ящур — захворювання ВРХ, свиней, овець, кіз. Передача інфекції відбувається аеральним шляхом, через корм. Збудник знаходиться у молоці, фекаліях і сечі хворих тварин. Інкубаційний період 2÷7, інколи до 20 днів. Висока температура, розвиваються афтозні (маленькі пухирці) ураження в роті, під копитами, на вимені. Це характерні ознаки ящуру. Смертність ВРХ — до 70 %, у свиней — до 80 %. Карантин становить 14 днів.
Чума свиней — заразне інфекційне захворювання, вірус стійкий у зовнішньому середовищі. Смертність досягає 80 %. Для захисту є вакцина і сироватка.
Африканська чума свиней — дуже заразне і небезпечне захворювання. Зараження відбувається через повітря, воду, корми, гризунів, птахів, на пасовищах. Інкубаційний період 3÷9 днів, інколи до З тижнів. Симптоми: висока температура, блювота, на слизових оболонках численні крововиливи, задихання, гнійний кон’юнктивіт, запори змінюються проносами, хода хитка, на тілі червоні плями, судоми, параліч. Смертність висока — до 100 %. Заходи ліквідації хвороби — ізоляція осередку і забій тварин.
Сільськогосподарські тварини можуть уражатися катаральною пропасницею овець, туляремією, віспою, хворобою Ауєски, Ку-пропасницею, птиця — чумою.
