Запитання для самоконтролю

1. Проаналізуйте рівні ймовірності прояву небезпеки.

2. Дайте визначення поняття „ризик” та проаналізуйте його основні трактовки.

3. Охарактеризуйте основні методи визначення ризиків.

4. З’ясуйте основні способи кількісного розрахунку числових значень ризику.

5. Назвіть основні класифікації ризиків.

6. Дайте визначення індивідуального, соціального та системного ризиків.

7. Поясніть поділ ризиків за ступенем припустимості.

8. Проаналізуйте сутність концепції допустимого ризику та поясніть визначення прийнятного рівня ризику на основі витратного механізму.

9. З’ясуйте основні шляхи управління ризиком.

10. Проаналізуйте вартість управління ризиком.

11. Визначте основні положення теорії катастроф.

Лекція № 3. Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек” план

3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.

3.1.1. Призначення та види аналізаторів.

3.1.2. Структура аналізатора.

3.1.3. Спільні властивості аналізаторів.

3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.

3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.

3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.

3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.

3.3. Будова та властивості слуховий аналізатор.

3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.

3.4.1. Нюховий аналізатор.

3.4.2. Смаковий аналізатор.

3.5. Функції тактильної, температурної, вісцеральної чутливості, больового відчуття, рухового аналізатора у сприйнятті небезпечних факторів та забезпеченні безпеки людини.

3.5.1. Руховий аналізатор.

3.5.2. Вісцеральний аналізатор.

3.5.3. Тактильний аналізатор.

3.5.4. Температурна чутливість.

3.5.5. Больова чутливість.

3.5.6. Вібраційна чутливість.

3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.

3.1.1. Призначення та види аналізаторів.

Цілеспрямована і безпечна діяльність людини заснована на сприйманні й аналізі інформації стосовно характеристик зовнішнього середовища і внутрішніх систем організму. Оскільки на людину постійно діє безперервний потік зовнішніх і внутрішніх подразників, то для правильної оцінки та адекватного реагування на велику кількість небезпечних факторів середовища їй необхідна спеціальна система органів — органів чуття.

З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи чуття сприймають і сигналізують про різноманітні види і рівні небезпеки. Наприклад: людина бачить на своєму шляху автомобіль, що рухається, і відходить у бік; шум грому, що наближається, змушує людину сховатися, — і таких прикладів можна навести безліч. Отримана інформація передається в мозок людини; він її аналізує, синтезує і видає відповідні команди виконавчим органам. Залежно від характеру одержуваної інформації, її цінності буде визначатися наступна дія людини. Водночас, для з’ясування засобів відображення у свідомості людини об’єктів і процесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі, необхідно знати, яким чином улаштовані органи чуття, і мати уявлення про їх взаємодію.

Сучасна наука про відчуття використовує декілька термінів, дуже близьких за значенням: „органи чуття”, „аналізатори”, „аферентні системи”, „сенсорні системи”, що часто розглядаються як рівнозначні.

Отримання і первинний аналіз інформаційних сигналів від зовнішніх і внутрішніх подразників здійснюється за допомогою аналізаторів — підсистем нервової системи людини. Інформація, яка поступає крізь аналізатори, зветься сенсорною (від лат. sensus — почуття, відчуття), а процес її отримання і первинної обробки — сенсорним усвідомленням.

Аналізатори – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

У сучасній фізіології, враховуючи анатомічну єдність і спільність функцій, розрізняють такі види аналізаторів:

1. зоровий;

2. слуховий;

3. нюховий;

4. смаковий;

5. шкірний (тактильний);

6. руховий (дає відчуття про роботу опорно-рухового апарату);

7. вестибулярний;

8. вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів);

9. температурна чутливість;

10. больова чутливість;

11. вібраційна чутливість.

Залежно від специфіки отримання сигналів аналізатори поділяються на зовнішні і внутрішні.