- •Наукові засади безпеки життєдіяльності.
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •1.3. Надзвичайні ситуації.
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •2.6. Теорія катастроф.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 3. Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек” план
- •3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.
- •3.1.1. Призначення та види аналізаторів.
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів:
- •9) Аналізатори за умов нормального функціонування знаходяться у постійній взаємодії між собою.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5.2. Вісцеральний аналізатор.
- •3.5.3. Тактильний аналізатор.
- •3.5.4. Температурна чутливість.
- •3.5.5. Больова чутливість.
- •3.5.6. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1. Механічні негативні фактори середовища.
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
- •5.3.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •5.6. Електромагнітні поля та випромінювання.
- •5.7. Термічні негативні фактори середовища.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти” план
- •6.1. Природні небезпечні явища та стихійні лиха.
- •6.1.1. Тектонічні небезпечні природні явища.
- •6.1.1.1. Виверження вулканів.
- •6.1.1.2. Землетруси.
- •6.1.2. Геологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.2.1. Зсуви.
- •6.1.2.3. Снігові лавини.
- •6.1.2.4. Обвали.
- •6.1.2.5. Карст.
- •6.1.2.6. Абразія.
- •6.1.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4.1. Сильні вітри.
- •6.1.4.2. Сильні снігопади і заметілі.
- •6.1.4.3. Сильні ожеледі і тумани.
- •6.1.4.4. Сильна спека, посуха, суховії.
- •6.1.4.5. Сильні дощі.
- •6.1.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.1.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.1.6.1. Інфекційні захворювання людей.
- •6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.
- •6.1.6.3. Хвороби сільськогосподарських культур.
- •6.2. Небезпеки техногенного характеру.
- •6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.2.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.2.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.2.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Походження вірусу сніДу.
- •Молекулярна біологія віл.
- •Клінічна картина сніДу.
- •Епідеміологія віл-інфекції.
- •Як запобігти зараженню збудником сніДу.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Середовище життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 5 Тема: „Негативні фактори середовища життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти”
- •Семінарське заняття № 7 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я”
- •Семінарське заняття № 8 Тема: „Безпека харчування”
- •Список літератури
6.2. Небезпеки техногенного характеру.
6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
На території України діють близько 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці понад 100 тис. джерел іонізуючого випромінювання на основі різноманітних радіоактивних речовини.
До основних радіаційно небезпечних об’єктів відносяться:
-
4 атомні електростанції (АЕС) — Хмельницька, Рівненська, Запорізька, Південно-Українська з 13 енергетичними ядерними реакторами (ще 2 енергоблоки добудовуються на Рівненській і Хмельницькій АЕС);
-
підприємства з видобутку і переробки уранових руд, які розташованих у Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Основна сировинна база атомної енергетики України знаходиться в Кіровоградській області — це шахти „Інгульська”, „Смоленська” і Ново-Костянтинівське уранове родовище. Шахта „Северинка” експлуатувалась до 1987 р. Передані у 1996 році для промислового використання Давлатівське та Братське родовища (Дніпропетровська та Миколаївська області) вже декілька років не експлуатуються і там тривають рекультиваційні роботи, після чого землі будуть передані у господарське використання. Переробка уранової сировини для отримання закису-окису урану ведеться на гідрометалургійному заводі „Східний гірничозбагачувальний комбінат” (ВО СГЗК), що розташований у промзоні міста Жовті Води Дніпропетровської області. Характерним для уранодобування є те, що майже всі його відходи є джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища;
-
підприємства з виготовлення ядерного палива;
-
підприємства з переробки ядерного палива та поховань радіоактивних відходів;
-
науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами (2 науково-дослідних ядерних реактори в м. Києві і м. Севастополі);
-
ядерні енергетичні установки на об’єктах транспорту.
Аварія з викидом радіоактивних речовин — аварія на радіаційно небезпечному об’єкті, яка спричинила викид (вихід, розлив) радіоактивних речовин (радіонуклідів) за межі встановлених захисних бар’єрів і (чи) потужність дози іонізуючого випромінювання перевищує встановлені норми і загрожує довкіллю.
Основними виробниками радіоактивних відходів (РАВ) в Україні і місцями їх концентрації на сьогодні є: 1) АЕС (накопичено понад 70 тис. м3 РАВ); 2) уранодобувна і переробна промисловість (накопичено близько 70 млн. м3 РАВ); 3) медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Збирання, транспортування, переробку і тимчасове зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) від цих під-приємств і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості здійснює Українське державне об’єднання „Радон” (накопичено понад 5 тис. м3 РАВ); 4) зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд. м3 РАВ).