
- •Наукові засади безпеки життєдіяльності.
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •1.3. Надзвичайні ситуації.
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •2.6. Теорія катастроф.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 3. Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек” план
- •3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.
- •3.1.1. Призначення та види аналізаторів.
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів:
- •9) Аналізатори за умов нормального функціонування знаходяться у постійній взаємодії між собою.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5.2. Вісцеральний аналізатор.
- •3.5.3. Тактильний аналізатор.
- •3.5.4. Температурна чутливість.
- •3.5.5. Больова чутливість.
- •3.5.6. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1. Механічні негативні фактори середовища.
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
- •5.3.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •5.6. Електромагнітні поля та випромінювання.
- •5.7. Термічні негативні фактори середовища.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти” план
- •6.1. Природні небезпечні явища та стихійні лиха.
- •6.1.1. Тектонічні небезпечні природні явища.
- •6.1.1.1. Виверження вулканів.
- •6.1.1.2. Землетруси.
- •6.1.2. Геологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.2.1. Зсуви.
- •6.1.2.3. Снігові лавини.
- •6.1.2.4. Обвали.
- •6.1.2.5. Карст.
- •6.1.2.6. Абразія.
- •6.1.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4.1. Сильні вітри.
- •6.1.4.2. Сильні снігопади і заметілі.
- •6.1.4.3. Сильні ожеледі і тумани.
- •6.1.4.4. Сильна спека, посуха, суховії.
- •6.1.4.5. Сильні дощі.
- •6.1.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.1.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.1.6.1. Інфекційні захворювання людей.
- •6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.
- •6.1.6.3. Хвороби сільськогосподарських культур.
- •6.2. Небезпеки техногенного характеру.
- •6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.2.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.2.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.2.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Походження вірусу сніДу.
- •Молекулярна біологія віл.
- •Клінічна картина сніДу.
- •Епідеміологія віл-інфекції.
- •Як запобігти зараженню збудником сніДу.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Середовище життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 5 Тема: „Негативні фактори середовища життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти”
- •Семінарське заняття № 7 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я”
- •Семінарське заняття № 8 Тема: „Безпека харчування”
- •Список літератури
5.3. Іонізуюче випромінювання.
5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
Іонізуючі випромінювання — це таке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків (іонів). Воно має високу енергію та властивість руйнувати біологічні об’єкти.
Види іонізуючого випромінювання:
1) Корпускулярне випромінювання (потік частинок, що утворюються при ядерних перетвореннях — - і -частинки, протони, нейтрони):
а) Альфа ()-випромінювання — це потік позитивно заряджених частинок (ядер атомів гелію), які рухаються зі швидкістю до 20 000 км/с. Енергія -частинок — 28 МеВ. Вони затримуються аркушем паперу, практично не здатні проникати через шкіряний покрив. Тому -частинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом із їжею. Довжина пробігу -частинки у повітрі — до 10 см, в біологічних тканинах — до 3040 мкм;
б) Бетта ()-випромінювання — це потік електронів, що рухаються зі швидкістю близької до швидкості світла (250 000 км/с). Довжина пробігу -частинки у повітрі — до 10 м, у живій тканині — до 3 см;
2) Фотонне випромінювання — потік електромагнітних коливань високих і надзвичайно високих енергій, що рухаються зі швидкістю світла (у вакуумі близько 300000 км/с) — це -, рентгенівські і ультрафіолетові промені
а) Гамма ()-випромінювання виникають при збудженні ядер атомів або елементарних частинок. Довжина хвилі (10001)·10-15 м. Джерелом -випромінювання є ядерні вибухи, розпад ядер радіоактивних речовин, вони утворюються також при проходженні швидких заряджених частинок крізь речовину. Завдяки значній енергії, що знаходиться в межах від 0,001 до 5 МеВ у природних радіоактивних речовин та до 70 МеВ при штучних ядерних реакціях, це випромінювання може іонізувати різні речовини, а також характеризується великою проникаючою здатністю — сотні і тисячі метрів у повітрі. Поширюється воно зі швидкістю світла і використовується в медицині для стерилізації приміщень і апаратури. -випромінювання дедалі ширше застосовують у науці і техніці, зокрема в гамма-дефектоскопії та в автоматиці. Гамма-випромінювання використовують також і для передпосівного опромінювання насіння, знищення комах-шкідників, опромінювання харчових продуктів, щоб подовжити строки зберігання та для знешкодження сільськогосподарської сировини;
б) Рентгенівське випромінювання виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів, і має довжину хвилі (10001)·10-12 м. Це випромінювання є сукупністю гальмівного та характеристичного випромінювання, енергія фотонів котрих не перевищує 1 МеВ.
Характеристики іонізуючого випромінювання:
-
іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іоніза-цією, тобто числом пар іонів, що утворюються в одиниці об’єму, одиниці маси середовища або одиниці довжини шляху (найбільша у -випроміню-вання, у -випромінювання — в 100 разів менша, а у -випромінювання — в 1000 раз менша ніж у -випромінювання);
-
проникаюча спроможність випромінювання — визначається довжиною пробігу у середовищі, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повної зупинки (найбільша — у -випромінювання, найменша — у -випромінювання).
Джерела іонізуючих випромінювань:
-
природні (космічні промені, радіоактивні речовини природного походження у воді, ґрунті та повітрі);
-
штучні (ядерні вибухи, атомні електростанції та дослідницькі ядерні реактори, прискорювачі заряджених часток, радіоактивні відходи, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв’язку високої напруги).
Дози іонізуючого випромінювання (міра дії):
-
експозиційна доза — характеризує іонізуючу спроможність випромінювання у повітрі. Одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на 1 кг (Кл/кг). Позасистемна одиниця — рентген (Р); 1 Р=2,58·10-4 Кл/кг. 1 мкР=10-6 Р. 1 мР=10-3 Р;
-
поглинута доза (Д) характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опромінюваної речовини. Вимірюється в греях (1 Гр=1 Дж/кг) або в позасистемних одиницях радах (1 Гр=100 рад).
Поглинута доза випромінювання — це фізична величина, яка дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої при випромінюванні речовині, в деякому елементарному об’ємі до маси речовини в ньому:
,
(5.2)
де Е — енергія (Дж), т — маса речовини (кг).
Однак, поглинута доза не враховує того, що вплив однієї і тієї самої дози різних видів випромінювань на організм людини не однаковий. Наприклад, -випромінювання майже у 20 разів небезпечніше, ніж інші види випромінювань. Для порівняння біологічної дії різних видів випромінювань при вирішенні задач, пов’язаних із радіаційним захистом, використовують коефіцієнт якості. Коефіцієнт якості вимірювання (К) — це безмірна величина, яка характеризує залежність несприятливих біологічних наслідків опромінення людини в малих дозах від повної лінійної переданої енергії випромінювання;
-
еквівалентна доза визначає біологічний вплив різних видів іонізуючого випромінювання на організм людини та служить для оцінки радіаційної небезпеки цих видів випромінювань. У системі СІ одиницею вимірювання еквівалентної дози є зіверт (1 Зв=1 Дж/кг, 1 Зв100 Р, 1 Зв=1 Гр), позасистемною одиницею є бер (1 Зв=100 бер).
Еквівалентна
доза дорівнює добутку поглиненої дози
Д
на
середній коефіцієнт якості іонізуючого
випромінювання
К
у
даному елементі об’єму біологічної
тканини:
.
(5.3)
Величина дози, яку отримує людина, залежить від виду випромінювання, енергії його частинок, щільності потоку та тривалості дії.
Сумарне дозове навантаження на людину в Кіровоградській області від джерел іонізуючого випромінювання становить:
-
радон у повітрі — 75 %;
-
космічне випромінювання — 7 %;
-
радіоактивність будматеріалів — 6 %;
-
зовнішнє -забруднення — 5%;
-
Уран-238, Радій-226 і Радон-222 у воді — 4 %;
-
природний гамма-фон — 3 %.
Поглинута та експозиційна дози випромінювання, що належать до одиниці часу, визначають потужність доз (рівень радіації). Рівень радіації характеризує ступінь забруднення місцевості та вказує, яку дозу може дістати людина, перебуваючи на забрудненій території, за певний проміжок часу. Одиницею вимірювання рівня радіації є рентген, рад та бер за 1 годину.
Способи опромінення людини:
1) зовнішній — радіоактивні речовини знаходяться поза організмом;
2) внутрішній — радіоактивні речовини знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді, і потрапляють всередину організму через органи дихання, шкіру та кишково-шлунковий тракт.