
- •Наукові засади безпеки життєдіяльності.
- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •1.3. Надзвичайні ситуації.
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •2.6. Теорія катастроф.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 3. Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек” план
- •3.1. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою органів чуття.
- •3.1.1. Призначення та види аналізаторів.
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів:
- •9) Аналізатори за умов нормального функціонування знаходяться у постійній взаємодії між собою.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5.2. Вісцеральний аналізатор.
- •3.5.3. Тактильний аналізатор.
- •3.5.4. Температурна чутливість.
- •3.5.5. Больова чутливість.
- •3.5.6. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1. Механічні негативні фактори середовища.
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •5.3.1. Природа іонізуючого випромінювання.
- •5.3.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •5.6. Електромагнітні поля та випромінювання.
- •5.7. Термічні негативні фактори середовища.
- •Запитання для самоконтролю
- •Лекція № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти” план
- •6.1. Природні небезпечні явища та стихійні лиха.
- •6.1.1. Тектонічні небезпечні природні явища.
- •6.1.1.1. Виверження вулканів.
- •6.1.1.2. Землетруси.
- •6.1.2. Геологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.2.1. Зсуви.
- •6.1.2.3. Снігові лавини.
- •6.1.2.4. Обвали.
- •6.1.2.5. Карст.
- •6.1.2.6. Абразія.
- •6.1.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.1.4.1. Сильні вітри.
- •6.1.4.2. Сильні снігопади і заметілі.
- •6.1.4.3. Сильні ожеледі і тумани.
- •6.1.4.4. Сильна спека, посуха, суховії.
- •6.1.4.5. Сильні дощі.
- •6.1.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.1.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.1.6.1. Інфекційні захворювання людей.
- •6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.
- •6.1.6.3. Хвороби сільськогосподарських культур.
- •6.2. Небезпеки техногенного характеру.
- •6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.2.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.2.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.2.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Походження вірусу сніДу.
- •Молекулярна біологія віл.
- •Клінічна картина сніДу.
- •Епідеміологія віл-інфекції.
- •Як запобігти зараженню збудником сніДу.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Середовище життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 5 Тема: „Негативні фактори середовища життєдіяльності людини”
- •Семінарське заняття № 6 Тема: „Небезпечні явища та об’єкти”
- •Семінарське заняття № 7 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я”
- •Семінарське заняття № 8 Тема: „Безпека харчування”
- •Список літератури
3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
Колір — це відображення в наших відчуттях такої фізичної якості, як спектральний склад випромінювання. Кольоровідчуття — це суб’єктивний образ спектра випромінювання, тобто характеристика його частотних складових. Людський аналізатор розрізняє сім основних кольорів та близько 150 кольорових відтінків (тонів). Кольорові відчуття викликаються виливом електромагнітних (світлових) хвиль довжиною 380780 нм. Межі довжин хвиль, що відповідають певним кольором, наступні:
1) 380455 нм — фіолетовий; 5) 540590 нм — жовтий;
2) 455470 нм — синій; 6) 590610 нм — помаранчевий;
3) 470500 нм — блакитний; 7) 620780 нм — червоний.
4) 500550 нм — зелений;
Зоровий аналізатор характеризується спектральною чутливістю, що проявляється через відносну видність монохроматичного випромінювання. Найбільша видність вдень відповідає жовтому кольору, а вночі або в сутінках — зелено-блакитному. Чутливість зору максимальна до електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,555 мкм (жовто-зелений колір) та зменшується до границь видимого спектру. Гамма переходів від білого кольору до чорного утворює ахроматичний ряд.
Людей з відхиленням кольорового бачення називають дальтоніками. Цей термін пов’язаний з ім’ям відомого англійського фізика та хіміка Д. Дальтона (1766-1844), який не сприймав червоного та зеленого кольорів. Статистика свідчить про те, що 8 % чоловіків та 0,5 % жінок є дальтоніками, такими, що не розрізняють певних кольорів та їх відтінків. Таке зорове бачення не дозволяє деяким людям займати певні посади.
Відомо, що кольори по різному діють на психіку людини, викликаючи певні фізіологічні реакції та емоції. Наприклад:
а) помаранчевий колір сприймається як гарячий, він бадьорить, стимулює до активної діяльності;
б) голубий нагадує про воду, він свіжий та прозорий, зменшує фізичну втому, заспокоює, регулює ритм серця;
в) червоний колір гарячий, енергійний, збільшує вміст адреналіну в крові, підвищує працездатність, проте при його тривалій дії стан збудження змінюється пригніченням;
г) коричневий — теплий, заспокійливий, але здатний викликати похмурий настрій, а з сірим відтінком насторожує, викликає занепокоєння;
д) жовтий — теплий, веселий колір, викликає хороший настрій, стимулює мозкову діяльність;
е) зелений — заспокійливо діє на нервову систему, знімає головний біль, втому, дратливість;
є) синій — створює враження врівноваженості та чіткості;
ж) фіолетовий — покращує роботу серця, судин, легень, цей колір збільшує витривалість організму;
з) жовтогарячий – підвищує настрій, тому незамінний у стресових ситуаціях;
и) білий — легкий, холодний;
і) сірий — діловий, сумовитий, здатний викликати апатію, нудьгу;
к) чорний — похмурий і важкий, різко знижує настрій.
Теплі кольори посилюють в організмі теплопродукцію, а холодні її знижують. Експериментально встановлено, що в приміщенні пофарбованому у холодні тони людина відчуває холодовий дискомфорт.
Раціональне пофарбування приміщень, цехів, обладнання сприяє підвищенню продуктивності праці на 1015 %, якості робіт на 40 % та значно зменшує виробничий травматизм. Для конторських приміщень більш доцільним є колір кремовий, а для механічних майстерень білий, світло-голубий. Для кімнат відпочинку — ніжно-бірюзовий, салатний.
У техніці, відповідно до Держстандарту 12.04.026-76, встановлено чотири сигнальний кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Зелений застосовується для знаків, що вказують робити саме так (для транспорту — зелене світло дозволяє рух). Зеленими лампами позначається нормальний режим роботи машин і різного обладнання. Синій колір застосовують для фарбування вказівних символів і знаків.
Різне обладнання (холодильники, сушильні камери, компресори) фарбують у світло-сірий і світло-зелений кольори, термічне обладнання — в алюмінієвий. У червоний колір фарбують елементи обладнання, щоб звернути увагу на існування небезпек або запобігання їм (кнопка “стоп”, важелі виключення, внутрішня поверхня кожухів, огородження, електрошафи, трубопроводи гарячої води і пари, місткості з горючими речовинами тощо).
Жовтий колір застосовується для попередження про небезпеку і фарбують ним рухомі деталі обладнання, огородження рухомих деталей різних сільськогосподарських машин, кінці тросів волоків і сіток для розвантаження силосної маси з кузова транспортного засобу, балони зі світильним газом. Жовтий колір мають сигнальні лампи. У жовтий колір з чорними смугами фарбують рухомі частини навантажувачів і борта електрокарів.
Слід зазначити, що наші зорові відчуття не зовсім відповідають реальній дійсності. Існує ряд явищ, при яких зір “обманює” нас, призводячи до курйозних ситуацій, або й зовсім небажаних наслідків. Це так звані ентоптичні явища, міражі, гало, ілюзії тощо. Деякі розглянуті випадки характеризуються тим, що поява незвичайних зорових відчуттів зумовлена цілком певними фізичними причинами, і що ці відчуття навіть можна підтвердити способами реєстрації та вимірювань. Зовсім інше походження мають відчуття, які найчастіше пояснюють як ілюзії. Причиною виникнення міражів є явища атмосферної рефракції (від. лат. retringo — заломлення світла), коли зустрічаються теплі та холодні шари повітря. Світло неба на певній відстані від спостерігача заломлюються дорогою над нагрітими ділянками пустелі так, що здається нібито відбитим від водної поверхні. У випадку проходження світла над охолодженими поверхнями можна спостерігати таке спотворення зображення при якому, наприклад, кораблі, що знаходяться у морі здаються плаваючими в небі. З фізико-оптичними особливостями зорового спостереження пов’язане бачення різнокольорових кілець навколо сонця, місяця або вуличного ліхтаря. Це явище отримало назву гало, що виникає внаслідок розсіювання світла за певних умов.
Іноді зорові відчуття людини можуть не співпадати з реальною дійсністю та викликати певні ілюзії. Так при розрізнюванні кольорів слід пам’ятати, що “теплі” відтінки (червоний, рожевий) є набігаючими, тобто об’єкти пофарбовані в ці тони, здаються людині ближчими, ніж є насправді, а “холодні” (синій, голубий, фіолетовий) — “відбігаючими”, тобто здаються більш віддаленими від спостерігача. Рух автомобіля з темним фарбуванням (чорним або темно-зеленим) здається більш повільним, а віддаль до нього більшою ніж насправді. Якраз цим пояснюється те, що автомобілі темних кольорів значно частіше потрапляють у аварії. Автомобілі світлих кольорів (особливо червоного) добре виділяюся на навколишньому фоні, сприймаються як такі, що знаходяться ближче і рухаються з більшою швидкістю, ніж насправді. Це змушує водіїв зустрічних автомобілів бути обережнішими, що підвищує безпеку дорожнього руху.