План технічного обслуговування і ремонту рухомого складу

Виконання плану перевезень вантажів та плану експлуатації можливо лише при наявності технічно справного рухомого складу. Щоб забезпечити підтримку автомобілів у належному зовнішньому вигляді та технічному стані, для забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки складають план технічного обслуговування (ТО) і ремонту рухомого складу. Основні принципи планово-запобіжної системи технічного обслуговування визначені чинним Положенням про ТО і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту №102 від 30.03.1998 р.

Вихідними даними для складання плану є: норма пробігу до капітального ремонту [7], періодичність проведення ТО-1 і ТО-2 (додаток 8), нормативи трудомісткості технічного обслуговування і ремонту автомобілів (додаток 9), нормативи простою в ТО і Р (додаток 9).

Вихідні нормативи, які регламентують ТО і ремонт рухомого складу, для забезпечення високої експлуатаційної надійності автомобілів, підвищення продуктивності праці ремонтно-обслу­говуючих працівників і скорочення витрат на ТО і ремонт уточнюють щодо конкретних автомобілів і коректують за допомогою коефіцієнтів залежно від таких факторів: умов експлуатації автомобілів – К₁, модифікації рухомого складу та організації його роботи – К₂, природно-кліматичних умов – К₃, пробігу з початку експлуатації – К₄, К₄’, розмірів автотранспортного підприємства і кількості технологічно сумісних груп рухомого складу (в курсовій роботі прийняти 3) – К₅. Результуючий коефіцієнт коректування нормативів визначається перемноженням окремих коефіцієнтів: періодичність ТО – К₁К₃, пробіг до капітального ремонту (КР) – К₁К₂К₃, трудомісткість ТО-1, ТО-2 – К₂К₅, трудомісткість поточного ремонту (ПР) – К₁К₂К₃К₄К₅. Коефіцієнти коригування представлені в додатку 10.

На першому етапі складання плану слід встановити та скоригувати періодичність ТО і Р, визначити планову кількість технічних обслуговувань та капітальних ремонтів за формулами

, , (1,2)

, , (3,4)

де - відповідно, планова кількість капітальних ремонтів, ТО-2, ТО-1, щоденних обслуговувань; загальний плановий пробіг, км; відповідно, скоригований пробіг до КР, ТО-2, ТО-1, планові автомобіле-дні роботи.

Розрахунок за формулами здійснюють для АТП в цілому та для окремої марки автомобіля (за індивідуальним завданням).

Другим етапом складання плану є визначення трудомісткості ремонтних та допоміжних робіт. Нормативну трудомісткість і норми простою в ТО і ремонті для АТП визначити за плановою середньою вантажопідйомністю рухомого складу. При роботі автомобілів з причепами і напівпричепами технічне обслуговування і ремонт причепів і напівпричепів здійснюється одночасно з автомобілями. Трудомісткість робіт з ТО і Р у цьому випадку визначають підсумовуванням трудомісткості обслуговування автомобілів, причепів і напівпричепів.

Загальна трудомісткість ремонтних робіт розраховується з формулою

, (5)

де - відповідно, трудомісткість ремонтних робіт, ЩО, ТО-1, ТО-2, ПР.

Трудомісткість ЩО, ТО-1, ТО-2 визначається множенням кількості ЩО, ТО-1 і ТО-2 на їх нормативну скориговану трудомісткість, трудомісткість поточного ремонту – множенням загального планового пробігу на нормативну скориговану трудомісткість поточного ремонту на 1000 км пробігу.

Трудомісткість допоміжних робіт встановлюється в межах 25-30% трудомісткості ремонтних робіт.

Показником, що дозволяє оцінити ефективність роботи технічної служби є коефіцієнт технічної готовності, який показує долю технічно справних автомобілів до їх загальної кількості на підприємстві

, (5)

де АД_рем – автомобіле-дні простою в технічному обслуговуванні і капітальному ремонті, дн.

, (6)

де - відповідно, автомобіле-дні простою в технічному обслуговуванні і капітальному ремонті, дн.

, (7)

, (8)

де - скоригована норма простою в ТО, ПР і в КР.

, (9)

. (10)

Нормативну тривалість простою в ТО і ПР, в КР визначити відповідно до додатку 9.

Вихідну інформацію і результати розрахунків виробничої програми ТО і ремонту за загальним пробігом представити у вигляді табл. 4.

Таблиця 4