Укладення, зміна і розірвання договору

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В процесі укладення договору присутні дві послідовні стадії: пропозиція укласти договір і, прийняття пропозиції (акцепт).

Традиційно в юридичній літературі розрізняють:

- істотні умови є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

- звичайні умови є умови, які передбачаються чинним законодавством (н-д, місце виконання договору);

- випадкові умови є умови, які звичайно в договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін (наприклад, винагорода повіреному в договорі дорученні).

Розбіжності, що виникають між сторонами при укладанні договору на підставі акта органу державної влади, органу влади АРК., органу місцевого самоврядування, вирішуються судом, в остальних випадках судом, але за домовленістю сторін.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Договір може бути змінено або розірвано судом на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Зміна або розірвання договору вчинюється в тій самій формі, що й договір.

3. Окремі види зобов’язань (договірні і не договірні зобов’язання ).

І. Договірні види зобов’язань:

1) Договір купівлі – продажу де одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Договір купівлі – продажу є: двостороннім, консенсуальним, оплатним.

Сторонами договору купівлі – продажу є покупець і продавець. Ними можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Покупець в результаті договору купівлі – продажу набуває право власності на майно.

2) Договір дарування де одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Сторонами договору дарування є дарувальник, той хто позбавляє себе майна і обдарований, той хто набуває право на це майно. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

3) Договір найму (оренди) де наймодавець, передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму (оренди) є двостороннім, консенсуальним і оплатним.

Сторонами договору є наймодавець і наймач. Наймодавець – той, хто передає майно в користування, власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймач – той, хто набув права користування річчю.

Предметом договору найму може бути речі, які визначені індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний стан при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

ІІ. Зобов'язання з відшкодування шкоди (не договірні зобов’язання ) – це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно заподіяної шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Підставою для виконання таких зобов'язань є правопорушення (делікт), у правовій літературі такі зобов'язання також називають деліктними зобов'язаннями.

Сторонами в деліктному зобов'язанні є кредитор – особа якій заподіяна шкода і боржник – особа яка заподіяла шкоду.

Предметом зобов’язань з відшкодування шкоди є дії боржника, спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким заподіяно шкоду.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. Елементами цивільного правопорушення: а) шкода; б) протиправна поведінка; в) причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; г) вина.