Питання для самоконтролю

1.Поясніть, як працює механізм зрівнювання сукупних видатків на національний продукт з обсягом виготовлених товарів та послуг?

2.У чому полягає відмінність між простим та повним мультиплікатором?

3.Чому зміни державних закупівель товарів і послуг завжди спричиняють більші мультипліковані зміни рівноважного ВВП, ніж зміни податків?

4.Поясніть, чому два підходи до визначення рівноважного ВВП завжди дають однаковий результат, а також чому, згідно з першим підходом, рівноважний ВВП відповідає точці перетину лінії сукупних видатків та лінії 45*, а згідно з другим – точці перетину лінії витікань та лінії ін‘єкцій.

Практичні завдання

1.Нехай у моделі “кейнсіанського хреста” функція споживання має вигляд:

С = 200 + 0,75 (Y – Т).

Заплановані інвестиції становлять 100 грошових одиниць, державні видатки і податки – також 100. Яким є рівноважний рівень доходу?

2.Фактичні сукупні видатки у закритій економіці дорівнюють 120 млрд. Грн. Природний ВВП становить 100 млрд. грн. Гранична схильність до споживання 0,8. Знайдіть величину інфляційного розриву за умови, що в економіці досягнута економічна рівновага.

3.Рецесійний розрив становить 5 млрд. грн., а фактичний ВВП – 100 млрд. грн. Гранична схильність до споживання становить 0,8. Обчисліть величину природного ВВП.

4.У національній економіці відсутня державна діяльність та експортно-імпортні операції. Її характеризують такі дані:

Y = C + I,

C = 100 + 0,8 Y,

I = 50.

Визначте:

а)рівноважний рівень доходу;

б)рівноважний рівень споживання та заощадження;

в)якщо обсяг національного виробництва становить 775, то яким буде незапланований приріст інвестицій у запаси?

г)якщо інвестиції збільшаться до 75, то як зміниться рівноважний рівень виробництва?

Практичне заняття №15.

ЕКОНОМІЧНА ДИНАМІКА

План заняття

1.Теорії економічного зростання. Фактори економічного зростання.

2.Сучасні тенденції економічного зростання.

3.Проблеми та особливості економічного зростання в Україні.

Теоретичні передумови до виконання роботи

Економічне зростання означає збільшення реального ВВП за рік порівняно з попереднім роком. Воно дає змогу повніше задовольняти потреби людей, скорочувати тривалість робочого дня та збільшувати час відпочинку, продовжувати час освітньої та професійної підготовки, полегшує проблему обмеженості ресурсів. Загалом економічне зростання дає нації можливість повніше реалізувати її економічні цілі та здійснювати нові виробничі та соціальні проблеми.

Економічне зростання визначають чотири групи факторів. Фактори пропозиції: кількість і якість природних ресурсів; кількість та якість трудових ресурсів; капітал; технологія. Фактор попиту – це таке макросередовище, в якому сукупні видатки достатні для того, щоб національна економіка могла повністю реалізувати свій виробничий потенціал, який визначають фактори пропозиції. Фактор ефективності передбачає, що національна економіка продукує товари й послуги, з найнижчими витратами (виробнича ефективність), і ресурси спрямовуються на виробництво найцінніших для суспільства життєвих благ (розподільна ефективність). Четверта група – це соціокультурні та інституційні чинники, які можуть сприяти економічному зростанню або стримувати його.

Для визначення економічного зростання використовують низку показників. По-перше, це валовий національний продукт на душу населення. По-друге, це показники ефективності функціонування національної економіки,

що обчислюються на підставі ВВП. По-третє, виробництво основних видів продукції промисловості на душу населення. По-четверте, це показники рівня та якості життя.

В останні три десятиліття темпи економічного зростання в промислово розвинутих країнах сповільнились. Економісти пояснюють це явище із зниженням темпів поліпшення виробничої функції. Вчені пропонують кілька варіантів економічної політики, спрямованої на прискорення темпів економічного зростання розвинутих країн: розширення сукупного попиту, стимулювання пропозиції та структурну політику.

Більшість країн світу належать до економічно відсталих з низьким по душовим доходом. Брак природних ресурсів, величезна чисельність населення, та високі темпи його зростання, низька капіталоозброєність праці й малі потенційні можливості для заощадження й інвестування створюють серйозні перешкоди для розвитку цих країн. Держави Азії, Африки та Латинської Америки опинились в “заклятому колі бідності”: низькі доходи обмежують заощадження і нагромадження капіталу, що в свою чергу стримує зростання продуктивності й доходів. Країни, що розвиваються, закликають до нового світового економічного порядку, який передбачає полегшення боргового тягаря

Цих країн, їхній ширший доступ до світових ринків, припинення економічного колоніалізму.

Серед економістів існують розбіжності щодо ролі держави в забезпеченні та стимулюванні економічного зростання.

Кейнсіанська школа пов‘язує економічне зростання насамперед з факторами попиту та стверджує, що з допомогою фіскальної та монетарної політики держава може регулювати економічне зростання в короткостроковому періоді. Прихильники теорії економіки пропозиції вважають, що економічне зростання пов‘язане насамперед із факторами пропозиції, яку можна стимулювати продуманими податковими заходами.

Взагалі економісти вважають, що економічне зростання передбачає участь держави в формуванні певної індустріальної політики, яка створює умови та стимули до підвищення його темпів.

Рекомендована література: [1] с.222-246; [6] с.174-188;

[8] с.380-394; [18] с.195-215