Контрольні запитання

1. В чому полягає специфіка світового ринку інформаційних послуг?

2. Дайте характеристику міжнародної рекламної діяльності, як складової світового ринку послуг.

3. В чому полягають особливості надання освітніх послуг?

4. Виділіть умови фінансових послуг.

5. В чому полягають особливості надання інжинірингових послуг?

Тема 11 Регулювання міжнародної торгівлі

1. Державне регулювання міжнародної торгівлі

Державне регулювання міжнародної торгівлі може бути:

• одностороннім, коли інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в односторонньому порядку без узгодження або консультацій з її торговими партнерами. Звичайно, односторонніх заходів вживають у відповідь на аналогічні кроки інших країн і призводять до виникнення політичного напруження між торговими партнерами (обкладання окремих товарів митом, введення квот на імпорт тощо);

• двостороннім, коли заходи торгової політики погоджуються між країнами, що є торговими партнерами. Наприклад, за взаємною домовленістю кожною зі сторін можуть вводитися конвенційні мита, що не торкаються інтересів іншої. Країни можуть погоджувати технічні вимоги до маркування, пакування, домовлятися про взаємне визнання сертифікатів якості тощо;

• багатостороннім, коли торгова політика погоджується і регулюється багатосторонніми угодами. Приклади багатосторонньої політики включають Генеральну угоду про тарифи і торгівлю (ГАТТ/СОТ), угоди в сфері торгівлі країн–членів Європейської Союзу (ЄС).

Залежно від масштабів втручання держави у міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі.

Вільна торгівля – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

Протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

Розвиток протекціоністських тенденцій дає змогу виділити такі форми протекціонізму (рис. 6).

У рамках торгової політики тісно переплітаються економічні, політичні, адміністративні, організаційні, правові й інші питання. Міжнародне митне регулювання вивчає переважно тарифні інструменти і наслідки здійснення заходів тарифного регулювання торгівлі, залишаючи правові, організаційні питання на розгляд спеціалізованих галузей науки, таких, як міжнародне торгове право, міжнародний маркетинг й ін.

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером діляться на тарифні – ті, що засновані на використанні митного тарифу, і нетарифні – всі інші методи. Нетарифні методи регулювання діляться на кількісні методи і методи прихованого протекціонізму. Окремі інструменти торгової політики частіше застосовуються за необхідності або обмежити імпорт, або стимулювати експорт (табл. 1).

Рис. 6. Основні форми протекціонізму

Таблиця 1.

Класифікація інструментів торгової політики

Методи		Інструмент торгової політики	Регулює переважно
Тарифні		Мито		імпорт
		Тарифна квота		імпорт
Нетарифні	кількісні	Квотування		імпорт
		Ліцензування	експорт	імпорт
		“Добровільні обмеження”	експорт
	приховані	Державні закупівлі		імпорт
		Вимоги про вміст місцевих компонентів		імпорт
		Технічні бар'єри		імпорт
		Податки і збори		імпорт
	фінансові	Субсидії	експорт
		Кредитування	експорт
		Демпінг	експорт

Основне завдання держави у сфері міжнародної торгівлі – допомогти експортерам вивезти якомога більше своєї продукції, сприяти тому, щоб їх товари були більш конкурентними на міжнародному ринку і обмежити імпорт, зробивши іноземні товари менш конкурентоспроможними на внутрішньому ринку. У зв’язку з цим частина методів державного регулювання спрямована на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції і стосується, насамперед, імпорту. Інша частина методів має своїм завданням стимулювати експорт.

Різні країни світу використовують різні інструменти для здійснення своєї торгової політики. Якщо середній рівень митного захисту держави піддається достатньо точній кількісній оцінці, то рівень використання нетарифних методів у силу їх великої розмаїтості і різного економічного змісту може бути оцінений кількісно лише приблизно. Середній рівень тарифу, звичайно, розраховується лише для товарів, імпорт яких підлягає обкладенню митом, як середня ставка імпортного мита, зважена за вартісним обсягом імпорту товарів, на які вона накладається.

Середній рівень нетарифних обмежень, звичайно, розраховується як вартісна частка імпорту або експорту, що підпадає під ці обмеження. При цьому робиться поправка на ступінь інтенсивності цих обмежень: наприклад, очевидно, що автоматична ліцензія на експорт, яка обов'язково видається владою за пред'явлення необхідних документів, обмежує експорт значно меншою мірою, ніж експортна квота, що забороняє експортувати товар понад визначену кількість. Високоінтенсивними кількісними обмеженнями вважаються різні заборони на експорт і імпорт товарів, кількісні квоти, вибіркове ліцензування експорту й імпорту. До низькоінтенсивних кількісних обмежень належать автоматичне ліцензування, гнучкі квоти (табл. 2).

Таблиця 2.

Характер інструментів торгової політики

Режим тарифів або кількісних обмежень	Середньозважений тариф (%)	Кількісні обмеження
		Частка покриття ринку (%)	Ступінь інтенсивності
Режим заборони	40–100	25–40	висока
Режим	25–40	понад 25	будь–яка
обмеження		понад 10	висока
Помірний	10–25	0–10	висока
режим		10–25	середня
Відкритий	0–10	0–25	низька
режим		0–10	середня
Вільний режим	0	0	–

Торгова політика держави буває протекціоністською, помірною або відкритою (вільна торгівля). Характер торгового режиму держави, тобто ступінь його жорсткості, звичайно, визначається як агрегований показник, що враховує як середній рівень митного тарифу, так і середній рівень кількісних обмежень (табл. 3).

Таблиця 3.

Характер торгової політики в цілому

Режим тарифів	Режим кількісних обмежень
	Відкритий	Помірний	Обмежувальний
Відкритий	Вільна торгівля	Помірний	Протекціонізм
Помірний	Помірний	Помірний	Протекціонізм
Обмежувальний	Протекціонізм	Протекціонізм	Протекціонізм

Наприклад, торговий режим країни, яка усунула імпортне мито, але ввела кількісні квоти на основні товари імпорту, чи навпаки, відмінила квоти, але підвищила ставки імпортного тарифу до рівня заборони, не може вважатися режимом вільної торгівлі. Відносно відкритим може бути визнано режим лише тієї країни, у якої середній рівень митного обкладення імпорту становить менше 10%, а кількісні обмеження покривають менше 25% імпорту та носять низькоінтенсивний, в основному реєстраційний, характер.