3. Торгівля через лізингові компанії

Методом міжнародної торгівлі є також лізинг, який застосовується в основному на ринку машинно-технічної продукції. При прямому лізингу постачальник (продавець, виробник предмета лізингу) одночасно є і лізингодавцем, тобто фірмою, що передає в користування майно за договором лізингу.

Однак найпоширенішим у світовій практиці є непрямий лізинг. У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти:

• постачальник (продавець, виробник предмета лізингу);

• лізингоодержувач (споживач, тобто суб'єкт, що користується предметом лізингу);

• лізингодавець (власник предмета лізингу).

Лізингодавець при непрямому лізингу виконує посередницькі функції між постачальником і лізингоодержувачем. Лізингодавцями можуть бути будь-які суб'єкти підприємницької діяльності: спеціалізовані лізингові компанії; банки та їх філії, фінансові компанії, кредитні установи, в установчих документах яких передбачено цей вид діяльності; торгові і виробничі фірми, для яких лізингова діяльність передбачена установчими документами; брокерські лізингові фірми; страхові та пенсійні фонди (за наявності цього виду діяльності в установчих документах).

Домінуюча частка лізингових угод здійснюється через лізингові компанії – спеціалізовані установи, функцією яких є посередницька діяльність з надання оренди майна на певних умовах, тобто лізингу. Як лізингові компанії, зазвичай, діють дочірні фірми великих банків. Такі лізингові компанії прийнято називати фінансовими, тобто такими, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплаті майна). Універсальні лізингові компанії надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які безпосередньо стосується лізингової операції, яка здійснюється через лізингову компанію.

Контрольні запитання

1. Які існують методи міжнародної торгівлі? Охарактеризуйте їх.

2. У чому полягають переваги та недоліки прямої торгівлі?

3. Які існують типи непрямої торгівлі?

4. На які типи поділяється торгівля через посередників?

5. Охарактеризуйте сутність і види транзитної торгівлі.

6. У чому полягає сутність організованого товарного ринку та які риси йому притаманні?

7. Як можна класифікувати організовані товарні ринки?

8. Назвіть види посередницьких операцій у міжнародній торгівлі.

9. На які типи та види можна поділити торговельно-посередницькі фірми?

10. У чому полягають посередницькі функції лізингової компанії в

11. міжнародній торгівлі?

Тема 5. Торгівля товарами на міжнародних біржах

1. Сутність, функціонування та особливості міжнародних товарних бірж

Загалом у світі існує два типи біржі - товарна та фондова. Якщо товарна біржа - це, постійно діючий оптовий ринок однорідних товарів, то на фондовій біржі обертаються цінні папери й іноземна валюта.

До основних ознак міжнародних бірж відносять:

• ціни світового ринку;

• товари - активні суб'єкти міжнародної торгівлі;

• вільний валютний і податковий режим торгівлі.

Від інших видів ринку товарні біржі відрізняють певні особливості:

• наявність чітко визначеного предмета торгівлі, який фіксується в її правилах, що сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює умови для високоефективної організації торговельних операцій;

• проведення торгів на постійній і регулярній основі, причому час торгів є чітко обмеженим на рівні 4-6 годин на добу, що сприяє максимальній концентрації попиту і пропозиції на визначені товари у просторі і часі;

• наявність розвинутої виробничої інфраструктури (складської і транспортної мереж);

• відсутність права укладати угоди купівлі-продажу від своєї особи (біржа виступає лише посередником);

• специфічність суб'єктів торгівлі – ними на біржі є не кінцеві споживачі та виробники товарів, а їх представники – брокери і дилери, які є членами біржі;

• можливість укладання угоди не тільки для купівлі-продажу товарів, а й з метою страхування від майбутньої зміни цін на ринку;

• відсутність впливу прямих дій держави на процес торгів;

• гласність як можливість отримання всіма бажаючими інформації про кількість га ціни укладених угод.

Доцільність функціонування товарних бірж в умовах ринкової економіки визначається функціями, які вони виконують (додаток 1).

Необхідно виділити три важливих аспекти діяльності біржі – юридичний, організаційний та економічний.

Юридичний аспект. Йдеться про існування офіційно зареєстрованого об'єднання у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю. У ці товариства входять капіталовкладники, комерційні посередники, котрі використовують як спільне, у власності, так і орендоване майно.

Біржі з недостатнім стартовим капіталом найчастіше реєструються як товариства з обмеженою відповідальністю, що означає необхідність розподілу більшої частини прибутку між учасниками. Відбувається нарощування індивідуальних паїв, які при ліквідації товариства або при виході з нього передаються кожному або в грошовій, або у натуральній формі, або в обох одночасно. Така принципова схема у нашій країні зустрічається досить рідко.

Усі члени біржі виступають співвласниками чи співкористувачами загального біржового майна, одночасно залишаючись кінцевими власникам внесених вкладів і, що найважливіше, доходів, які отримуються.

Організаційний аспект. Товарна біржа - це торгове місце особливого типу, де сходяться покупець і продавець або безпосередньо один з одним (на відкритій для непрофесіоналів біржі), або через посередників-фахівців (брокерів, дилерів, маклерів на закритій біржі). Це місце, де оптовий попит і пропозиція зводяться в одну точку - біржове кільце для кожної товарної секції. Головний засіб досягнення мети - стандартизація самих об'єктів торгівлі товарів на готівкових і контрактів на термінових біржах. Стандартизуються також правила ведення торгів, процедури проходження замовлень, порядок розрахунків за угодами та інші види біржової діяльності.

Економічний аспект. Він проявляється в тому, що біржа - це крупно оптовий товарний ринок і водночас тонкий інструмент реального ринкового ціноутворення. Концентрація та централізація величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на строкових біржах дозволяють сформувати економічно обгрунтовану, у тому числі і прогнозовану ціну, ув'язати рух товарних і грошових потоків, з'єднати виробництво та споживання, полегшити планування господарської діяльності численних контрагентів yгoд.

Міжнародна біржова торгівля має цілком виражену географічну концентрацію. Передовими центрами були і залишаються США, Великобританія, Японія.

Спеціалізацією американських товарних бірж традиційно була сільськогосподарська продукція, Великобританії - дорогоцінні і кольорові метали та енергоносії, японських - аграрна продукція, хоча на даний час ця спеціалізація у всіх трьох центрах не настільки виражена.

Серед найбільших товарних бірж сьогодення можна виділити два типи: універсальні та спеціалізовані;

До універсальних належать: Чиказька торгова біржа і Чиказька товарна біржа (США), "Болтінг ексчейндж" (Великобританія), Токійська товарна; біржа (Японія), Сіднейська ф'ючерсна біржа (Австралія), Сінгапурська міжнародна валютна біржа (дизельне паливо, золото, валюта, індекси акцій) і' товарна біржа в Сан-Паулу (агропродукція, золото, індекси акцій).

Спеціалізовані біржі можуть бути широкого або вузького профілю. Біржі, які здійснюють торгівлю металами у Лондоні і Нью-Йорку, енергоносіями у Нью-Йорку, Лондоні, біржа МАТІФ у Парижі, лондонські біржі ФОКС і Міжнародна нафтова та багато інших - це біржі широкого профілю.

Вузькоспеціалізованих, наприклад, біржа пшениці “Канзас сіті борд оф трейд” (США), японські біржі цукру, каучуку, текстильної сировини, зернобобових стає все менше, багато з них зливаються з іншими або розширюють коло своїх товарів.

Залежно від своєї ролі в торгівлі тим чи іншим товаром можна виділити і біржі міжнародного значення, регіональні і національні.

Міжнародний характер товарних бірж визначається кількома критеріями. Перш за все це повинні бути центри, які обслуговують потреби всього світового ринку відповідного товару, ціни на яких відображають коливання попиту і пропозиції.

Регіональні біржі орієнтовані на операції з більш вузьким колом учасників. Такі біржі обслуговують ринки кількох країн. Для прикладу можна назвати "Болтік ексчейндж" у Лондоні, операції з зерновими на якій проводяться в рамках ЄЕС, Сіднейську, Сінгапурську біржі та ін.

Національними вважаються більшість японських, бразильських бірж і навіть деякі американські Вони здійснюють операції, орієнтовані на внутрішній ринок, при цьому часто мають обмеження в торговельному і податковому режимах, що робить неможливим участь іноземних осіб в операціях і проведенні арбітражних угод.