
- •Навчальний посібник для студентів 1 курсу.
- •Біологія — комплексна наука про живу природу.
- •Методи біологічних досліджень
- •Історія розвитку біології
- •Українські вчені –біологи .
- •Основні властивості живої матерії
- •Рівні організації живих систем
- •Значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства
- •Тема1. Неорганічні речовини живих організмів.
- •§1. Неорганічні речовини
- •Хімічний і елементний склад живих організмів
- •Вміст хімічних елементів у клітині.
- •Співвідношення хімічних елементів у живій і неживій природі
- •Неорганічні сполуки у життєдіяльності живих організмів. Вода, її роль у життєдіяльності організмів
- •Мінеральні солі. Їх біологічна роль
- •Біологічна роль кисню
- •Тема 2 органічні речовини
- •§ 1.Органічні речовини ,їх різноманітність та значення. . Малі органічні речовини.
- •Загальна характеристика органічних сполук
- •2. Малі органічні молекули
- •1)Вуглеводи
- •3)Амінокислоти , склад , будова властивості .
- •4)Нуклеотиди ,склад ,будова,властивості.
- •Залишок ортофосфатної кислоти.
- •§2.Макромолекули(біополімери ):
- •1. Полісахариди .
- •2.Білки, їхня будова, склад та властивості
- •§3.Нуклеїнові кислоТи. Їх будова, властивості, біологічна роль. Атф
- •1.Будова днк
- •2.Самоподвоєння днк
- •3.Рибонуклеїнова кислота (рнк)
- •4.Аденозинтрифосфорна кислота (атф)
- •§4. Ферменти
- •1.Ферменти — це біологічні каталізатори.
- •2.Властивості ферментів:
- •4.Використання ферментів у промисловості
- •§5. Вітаміни .Гормони .Фактори росту ,їх роль у життєдіяльності організму.
- •2.Гормони
- •3.Фактори росту
- •Розділ іі Клітинний рівень організації життя
- •Тема1. Структура клітини і її компонентів
- •§1.Цитологія –як наука про клітину .Структура клітини і її компонентів.
- •1.Цитологія.Історія вивчення клітини
- •2.Сучасні положення клітинної теорії:
- •4.Загальна характеристика клітин
- •§2.Клітинні мембрани .Цитоплазма та її компоненти.Транспорт речовин через мембрани.
- •1.Загальна характеристика структури і функцій компонентів клітин
- •2.Клітинні мембрани
- •3.Компартменти клітини
- •4.Цитоплазма та її компоненти. Гіалоплазма.
- •§3.Пластичний обмін. Біосинтез білків
- •1.Біосинтез білків
- •2.Генетичний код
- •3.Етапи біосинтезу білків
- •§4..Одномембранні органели клітини.
- •1.Ендоплазматична сітка
- •2.Комплекс Гольджі
- •3.Лізосоми
- •4.Вакуолі
- •§5.Двомембранні органели клітини: мітохондрії та пластиди
- •1.Будова та функції мітохондрій
- •2.Пластиди. Будова, види, функції
- •3.Взаємні перетворення пластид
- •§ 6.Ядро.
- •Ядро, його компоненти. Біологічна роль ядра
- •2.Функції ядра
- •§7.Фотосинтез.Значення фотосинтезу.
- •§ 8.Енергетичний обмін та його етапи.Дихання.
- •2.Безкисневий (анаеробний) етап
- •3.Кисневий етап (аеробний)
- •Тема 2. Клітина як цілісна система. Тканини.
- •§1.Ділення клітин еукаріотів.Життєвий цикл клітин. Мітоз.
- •1.Поняття клітинного циклу.
- •2.Інтерфаза
- •3.Мітоз. Фази мітозу
- •4.Біологічне значення мітозу
- •§2.Будова мітотичних хромосом. Каріотип
- •1.Будова і склад хромосом
- •2.Поняття про каріотип
- •§3.Обмін речовин та енергії в клітині. Клітина — відкрита система
- •1.Загальна характеристика обміну речовин
- •2.Класифікація живих організмів за основним джерелом енергії
- •3.Атф та її роль у біоенергетичних процесах
- •§4. Сучасна клітинна теорія.Клітина - елементарна цілісна жива система,що лежить в основі будови живих організмів
- •2.Клітина як елементарна жива система,
- •3.Сучасна клітинна теорія
- •§5.Цитотехнології.Взаємодія клітин. Стовбурові клітини.
- •1. Цитотехнології
- •3.Поняття стовбурових клітин
- •4.Значення стовбурових клітин в медицині.
- •5.Актуальність проблеми стовбурових клітин.
- •§ 6.Тканини тварин.Гістотехнології.
- •1.Поняття про тканини
- •2.Види тканин тварин
- •§7. Тканини рослин.
- •1.Різноманітність тканин рослин
-
Неорганічні сполуки у життєдіяльності живих організмів. Вода, її роль у життєдіяльності організмів
Найважливішою неорганічною сполукою є вода. Немає жодного з існуючих організмів, який би міг обходитись без води. Вміст її у клітинах різноманітних структур коливається від 40% (рослини, жирова тканина) до 99% (медуза).
Малюнок 13. Будова молекули води.
Велика кількість води у живих організмах пояснюється тим, що вона бере участь практично в усіх процесах життєдіяльності. Необхідний вміст води підтримується переважно за рахунок надходження її ззовні з їжею (для людини приблизно 2 –З л на добу).
Молекула води (Н,О) складається з двох атомів водню, сполучених з атомом кисню міцним ковалентним зв'язком. Цей зв'язок виникає між атомами водню та кисню за рахунок утворення спільної пари електронів по одному від кожного атома. Молекула води електронейтральна, але на її різних полюсах розміщені позитивні і негативні заряди, тобто вона полярна.Саме тому дві сусідні молекули води можуть притягуватись одна до одної за рахунок сил електростатичної взаємодії між негативним зарядом на атомі кисню однієї молекули і позитивним зарядом на атомі водню іншої. Такий тип зв'язку називають водневим. Вода в клітині перебуває у двох формах: вільній та зв'язаній. Вільна вода становить 96 % усієї води в клітині та використовується переважно як розчинник. Зв'язана вода, на частку якої припадає приблизно 4 % усієї води клітини, неміцно з'єднана з білками водневими зв'язками.
Усі речовини клітини поділяються на дві групи: гідрофільні («ті, що люблять воду») та гідрофобні («ті, що бояться води») (від грец. hydro — вода, phileo — любити, phobos — боязнь).
До гідрофільних належать речовини, які мають високу розчинність у воді. Це солі, цукри, амінокислоти. Гідрофобні речовини, навпаки, у воді практично нерозчинні. До них належать, наприклад, жири. А існують речовини, яким притаманні гідрофільно-гідрофобні, або амфіфільні, властивості. Амфіфільність — це властивість молекул речовин, яка полягає у тому, що одна їх частина є гідрофільною, а друга — гідрофобною. До амфіфільних речовин належать, наприклад, фосфоліпіди. Білки також мають амфіфільні властивості.
Малюнок 14.Вода в крові людини. Малюнок 15.Вода в харчуванні людини.
Завдяки яким властивостям вода може виконувати численні функції в живих організмах:
-
Вода —найкращий розчинник із відомих рідин. У ній розчиняються всі необхідні живому організмові сполуки (органічні та мінеральні речовини, гази). Всі речовини поділяються на такі, що здатні добре розчинятися у воді — гідрофільні (від грец. гідро — вода, філіа — дружба) або полярні, та нерозчинні у воді —гідрофобні (від грец. фобос — страх) або неполярні.
-
До гідрофільних сполук багатокристалічних солей належить, наприклад кухонна сіль (NаСІ). Протилежні електричні заряди молекули води притягують іони Na і СІ- , витягуючи їх із кристалічної решітки. До розчинних у воді речовин належать кислоти, луги, спирти, аміни, вуглеводи, білки та ін.
-
Гідрофобні речовини (майже всі ліпіди, деякі білки) у воді не розчиняються і тому можуть розділяти окремі ділянки всередині клітини (компартменти) або цілі клітини.
-
Вода має високу теплопровідність. У цьому її виняткове значення при розподілі тепла по організму під час екзотермічних процесів. Завдяки цьому температура всього тіла теплокровних тварин практично однакова.
-
Вода має високу температуру кипіння. Ця властивість робить можливим існування живих організмів у земних умовах (температура на поверхні Землі рідко досягає 100°С).
-
Воді властива велика теплота випаровування: випаровуючись, вона охолоджує тіло, з якого випаровується. Наприклад, у тварин (потовиділення, теплова задишка) та рослин (транспірація).
-
Вода має максимальну густину при 4°С. Тому тверда вода (лід) легша від рідкої, що має життєво важливе значення для організмів, які зимують у водоймищах.
-
Вода має великий поверхневий натяг. Ця властивість забезпечує, зокрема, збереження форми живих клітин, можливість існування деяких організмів на водній поверхні (ряска, водомірки та ін.). Малюнок 16.
-
Вода визначає фізичні властивості клітин-об’єм і внутрішньоклітинний тиск (тургор)
На основі перелічених властивостей можна назвати біологічні функції води:
-
транспортну;
-
механічну, тобто сприяє збереженню внутрішнього тиску та форми клітин;
-
метаболічну — як субстрат при синтезі та розпаді біологічних речовин;
-
електронодонорну — як джерело електронів при фотосинтезі