3.Атф та її роль у біоенергетичних процесах

Під час реакцій енергетичного синтезу частина енергії розсіюється у вигляді тепла, а частина — запасається у високоенергетичних (макроергічних) зв'язках деяких органічних сполук. Такою універсальною речовиною є аденозинтрифосфорна кислота (АТФ). Молекула АТФ — це нуклеотид, який складається із залишків азотистої основи — аденіну, вуглеводу (рибози) і трьох залишків фосфорної кислоти.

Малюнок20.Перетворення АТФ на АДФ.

Молекулярна структура АТФ нестабільна. Під впливом специфічних ферментів вона гідролізується (приєднує молекулу води) і розщеплюється. При цьому відщеплюється один залишок фосфорної кислоти, АТФ перетворюється на АДФ (аденозиндифосфат), вивільняючи близько 42 кДж енергії. Коли від молекули АТФ відщеплюється два залишки фосфорної кислоти, утворюється АМФ (аденозинмонофосфат) і вивільняється 84 кДж енергії.

Отже, під час розщеплення АТФ вивільняється велика кількість енергії, яка використовується організмом в процесі життєдіяльності.Частина енергії, що вивільняється, витрачається на синтез АТФ із АДФ чи АМФ і молекул фосфорної кислоти, які зв'язуються макроергічними зв'язками (між залишками фосфорної кислоти).

Таким чином, молекули АТФ є універсальним хімічним акумулятором енергії в клітинах.

Запитання для контролю:

1.Що називається метаболізмом?

2Дайте визначення поняття –аиміляція

3 Які організми називаютья автотрофами?

4..Які організми називаються гетеротрофами?

5.Які організми називаються хемотрофами?

6.Яка роль АТФ убіоенергетичних процесах?

§4. Сучасна клітинна теорія.Клітина - елементарна цілісна жива система,що лежить в основі будови живих організмів

1.Клітина –відкрита система.

Пластичний і енергетичний обміни нерозривно зв'язані між собою. З одного боку всі реакції пластичного обміну потребують затрат енергії, а з другого боку, для здійснення реакцій енергетичного обміну необхідний постійний синтез ферментів. Через пластичний і енергетичний обміни здійснюється зв'язок клітини з зовнішнім середовищем. Сукупність цих процесів є основною умовою підтримання життя клітини, джерелом її росту, розвитку і функціонування.

Жива клітина — це відкрита система, оскільки між клітиною і навколишнім середовищем постійно відбувається обмін речовин і перетворення енергії. Поки клітина жива, відбувається безперервний рух речовин —-із зовнішнього середовища в клітину, а з клітини - у зовнішнє середовище.

2.Клітина як елементарна жива система,

що лежить в основі будови живих організмів

Клітина - - основна одиниця живого. Такі властивості живого, як здатність розмножуватися, видозмінюватися і реагувати на подразнення у більш дрібних одиницях матерії не проявляються.

Ми можемо розбити клітину на частини і виділити її окремі фракції, подібно до того, як фізики-розщеплюють атом. При цьому виявляється, що фрагменти клітини здатні протягом деякого часу виконувати різноманітні функції. Але ці функції самі по собі не складають життя. Зруйнована клітина вже не здатна існувати невизначено довго, тому ми робимо висновок, що клітина — це найелементарніша одиниця, здатна підтримувати життя, хоч має надзвичайну організацію.Виняток становлять віруси, які є неклітинними формами життя. Віруси мають дрібніші розміри і менш складні, ніж клітини, але вони не можуть жити поза клітинами, в яких вони паразитують. Клітина — одиниця, що має більш чіткі межі, всередині яких існує безперервна хімічна активність і безперервний потік енергії. Хімічно інертна клітина є мертвою. Тому її розглядають не тільки як цілісну систему, а й як складову частину складних органів і систем органів багатоклітинних рослин і тварин.

У будь-якій клітині можна виділити три основні частини:

• клітинну мембрану, що оточує клітину і відділяє її від зовнішнього середовища:

• цитоплазму, що містить воду

• мінеральні солі і органічні сполуки, а також ряд органел;

• ядро, в якому знаходиться генетичний матеріал клітини.