- •Банківський менеджмент
- •Глава 1 банківська система україни 4
- •Глава 2 система банківського менеджменту 17
- •Глава 4 стратегічний менеджмент у банку 42
- •Глава 5 бізнес-планування в банку 61
- •Глава 6 фінансовий менеджмент у банку 71
- •Глава 7 управління системою платежів і розрахунків у банку 95
- •Передмова
- •Глава 1 банківська система україни
- •1.1. Сутність і функції банків
- •1.1.1. Еволюція банківської системи в Україні
- •1.2. Національний банк України
- •1.2.1. Функції Національного банку України
- •1.2.2. Органи управління Національним банком України
- •1.2.3. Основні засади грошово-кредитної політики
- •1.2.4. Операції Національного банку України
- •1.3. Комерційні банки України
- •1.3.1. Операції комерційних банків
- •Глава 2 система банківського менеджменту
- •2.1. Особливості менеджменту в банківській сфері
- •2.2. Управління банком — центральна ланка банківського менеджменту
- •2.2.1. Принципи організаційної побудови банку
- •2.2.2. Основні типи організаційних структур у банках
- •2.2.3. Особливості реорганізацій у структурі банку
- •2.2.4. Організація управління регіональною мережею банку
- •2.3. Антикризове управління банком
- •Глава з оцінювання діяльності банку
- •3.1. Підходи до оцінювання діяльності банку
- •3.2. Вибір банку клієнтами
- •6. Гарантоване обслуговування.
- •3.3. Основні методи оцінювання діяльності банку
- •3.3.1. Рейтингові оцінки
- •Глава 4 стратегічний менеджмент у банку
- •4.1. Процес стратегічного управління.
- •4.2. Особливості стратегічного менеджменту в банку.
- •4.1. Процес стратегічного управління
- •4.2. Особливості стратегічного менеджменту в банку
- •Глава 5 бізнес-планування в банку
- •5.1. Сутність бізнес-планування.
- •5.2. Основні показники бізнес-плану.
- •5.3. Методи прогнозування показників бізнес-плану банку,
- •5.1. Сутність бізнес-планування
- •5.2. Основні показники бізнес-плану
- •5.3. Методи прогнозування показників бізнес-плану банку
- •1. Прогнозування значення показника на майбутній період.
- •2. Прогнозування значень показника для послідовності майбутніх періодів.
- •3. Методи неформального аналізу.
- •5.4. Контроль процесів бізнес-планування
- •Глава 6 фінансовий менеджмент у банку
- •6.1. Сутність, роль і функції фінансового менеджменту
- •6.2. Основні ланки фінансового менеджменту
- •6.3. Фінансове і бюджетне планування
- •6.4. Контроль за виконанням фінансових планів
- •6.5. Банківський контролінг
- •6.6. Фінансовий і управлінський облік
- •6.6.1. Фінансовий облік
- •6.6.2. Управлінський облік
- •6.7. Фінансова структура банку
- •6.8. Функціонально-вартісний аналіз
- •Глава 7 управління системою платежів і розрахунків у банку
- •7.1. Проведення розрахунків у національній валюті України
- •7.1.1. Діючі моделі обслуговування банків у системі електронних платежів (сеп) Національного банку України
- •1. Повний контроль усіх платежів
- •2. Обмеження загальних обсягів початкових платежів, без конкретного санкціонування окремих платежів
- •7.1.2. Організація розрахунків в Україні
- •7.2. Міжнародні розрахунки
- •7.2.1. Методи і форми розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі
- •7.2.1.1. Авансовий платіж
- •7.2.1.2. Оплата після відвантаження
- •7.2.1.3. Торгівля за відкритим рахунком
- •7.2.2. Методи розрахунків у міжнародній торгівлі
- •7.2.2.1. Платіж через чеки
- •7.2.2.2. Вексель
- •7.2.2.3. Поштовий переказ
- •7.2.2.4. Телексний переказ
- •7.2.2.5. Грошові перекази за системою swift
- •7.2.3. Порівняльна характеристика основних форм розрахунків
- •7.3. Система swift
- •7.4. Документарні операції в міжнародних розрахунках
- •7.4.1. Документарне інкасо
- •7.4.2. Документарний акредитив
- •7.4.3. Банківська гарантія
- •7.5. Банківський контроль валютних операцій і розрахунків
- •1. Національний банк України.
- •7.6. Перспективи розвитку міжнародних розрахунків
- •7.7. Міжбанківські кореспондентські відносини
- •Глава 8 банківський маркетинг
- •8.1. Особливості маркетингової діяльності у банківській сфері
- •8.2. Комплекс банківського маркетингу
- •8.3. Маркетингові дослідження банківського ринку
- •8.4. Маркетинговий менеджмент у банку
- •8.5. Формування клієнтської бази банку
- •8.6. Цільова програма залучення коштів населення
- •Глава 9 управління персоналом банку
- •9.1. Сучасні методи і принципи управління персоналом
- •9.2. Класифікація персоналу
- •9.2.1. Керівний персонал
- •9.3. Планування і добір персоналу
- •9.4. Мотивація персоналу
- •9.5. Підвищення кваліфікації банківських працівників
- •9.5.1. Напрями системи підвищення кваліфікації
- •Глава 10 управління банківськими ризиками
- •10.1. Сутність ризиків
- •10.1.1. Класифікація ризиків
- •10.2. Механізм управління ризиками
- •10.2.1. Основні методи аналізу ризиків
- •10.2.2. Методи управління ризиками
- •10.2.2.1. Методи управління ризиком ліквідності
- •10.2.2.2. Методи управління відсотковим ризиком
- •10.2.2.3. Методи управління валютним ризиком
- •10.2.2.4. Методи управління кредитним ризиком
- •10.3. Формування системи лімітів та нормативів банку
- •Глава 11 стратегія управління активами і пасивами
- •11.1. Сутність та класифікація активів і пасивів
- •11.1.1. Поняття активів і пасивів банку
- •11.1.2. Структура пасивів та їх види
- •11.1.3. Структура активів та їх види
- •11.1.4. Принципи організації управління активами і пасивами
- •11.1.5. Вплив регулятивної функції центрального (національного) банку на методи управління активами і пасивами
- •11.2. Особливості й методи управління пасивами банку
- •11.2.1. Управління власним капіталом банку
- •11.2.2. Управління залученими коштами
- •11.2.3. Управління запозиченими коштами
- •11.3. Особливості управління активами банку
- •11.3.1. Кредитні операції в структурі банківських активів
- •11.3.1.1. Регулювання Національним банком України кредитних операцій комерційних банків
- •11.3.1.2. Перспективи розвитку кредитних операцій в Україні
- •11.3.2. Активні операції банків з цінними паперами
- •11.3.3. Методи управління активами
7.5. Банківський контроль валютних операцій і розрахунків
Побудова структурної системи економічної стабільності є тривалим процесом і передбачає створення нових і удосконалення вже існуючих структур державних органів влади, у функції яких входить забезпечення економічної стабільності і запобігання загрози національній економіці. Світовий досвід показує, що внутрішній валютний ринок успішно розвивається, як правило, за активної регулювальної участі держави і за активного контролю державних органів за валютними операціями. На практиці це реалізується через закони, що регламентують найважливіші сфери діяльності держави й уповноважують її органи визначеними контрольними функціями, відповідно до яких можуть вводитися різного роду заходи обмежувального характеру для захисту економіки від кримінальних елементів, а також негативного впливу з боку інших країн.
Навіть поверхневий огляд річних звітів Міжнародного валютного фонду «Про конвертованість і валютні обмеження», що виходять з 1950 р. показує, що в більшості країн — членів Фонду все ще зберігаються численні обмеження правового і/чи фактичного порядку, що ускладнюють або забороняють обмін національної валюти на іноземну чи піддають перекази національної валюти певним обмеженням. У свій час майже всі країни лімітували на визначений час міжнародний рух платежів і капіталів. Навіть США, що з часів Бреттон-Вудської конференції належать до прихильників волі міжнародного руху платежів і капіталів, застосовували з 1966 по 1974 рік податок, що зрівнює («interest equalisation tax») на купівлю іноземних цінних паперів громадянами США. Метою цього податку було обмеження купівлі іноземних цінних паперів американцями.
Становлення і розвиток валютного ринку, особливо в країнах з нестабільною економікою, не можливе без ефективної системи контролю. Валютний контроль можна охарактеризувати як діяльність держави в особі органів валютного контролю, що спрямована на дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Забезпечення державою дотримання уповноваженими суб'єктами правових норм при здійсненні валютних операцій є гарантією законності відповідної діяльності.
Інтервенції на валютному ринку шляхом мобілізації державних валютних резервів, маніпуляції відсотковими ставками і використання міжнародних ринків капіталу — це лише частина арсеналу заходів, рекомендованих різними міжнародними організаціями для того, щоб протистояти дефіциту зовнішніх платежів і захищати курс валюти. Держава може також адміністративними методами втручатися в обмін із зарубіжними країнами, централізуючи всі розрахунки із закордоном при конвертуванні національної валюти в іноземну за курсом, обумовленим органами державної влади.
В Україні валютному контролю підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів. Цей контроль відбувається також за виконанням резидентами зобов'язань з декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України.
Ефективність валютного контролю залежить в основному від якості інформації, якою володіють відповідні уповноважені органи держави щодо торгових потоків, пакетів зобов'язань і боргів. Ця інформація може забезпечуватися наявністю в резидентів зобов'язань щодо здійснення операцій (або операції з нерезидентом) через уповноважених посередників (банки), що повинні звітувати при цьому перед відповідними державними органами.
Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15—93 від 19.02.1993 р. (далі — Декрет № 15—93) органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню в межах повноважень, визначених ст. 13 цього Декрету. Відповідно до зазначеної статті органами валютного контролю в Україні є: