Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Банківський менеджмент За ред. О.А.Кириченка,Ки....doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
02.11.2018
Размер:
2.95 Mб
Скачать

7.4.2. Документарний акредитив

Акредитив — зобов'язання платежу (аналог банківської га­рантії), яке банк-емітент (тобто банк, який надає своє зобов'язан­ня) надає продавцю, ґрунтуючись на інструкціях і від імені свого клієнта. При застосуванні документарного акредитива як форми розрахунків, банки виступають гарантом одержання грошей про­давцем і/чи оплати покупцем тільки в тому випадку, якщо прода­вець виконав ту частину договору, що була описана в умовах акре­дитива. Звичайно, як доказ виконання контрактних зобов'язань продавця представляються документи, що підтверджують передачу права власності на предмет договору покупцю або його агенту, наприклад перевізнику, експедитору.

Тобто фактично акредитив являє собою умовне зобов'язання банку, надане додатково до контрактних зобов'язань оплати (або права одержати оплату), яке гарантує оплату документів, що підтверджують виконання продавцем своєї частини договору.

Основним документом, що регламентує взаємини банків при акредитивній формі розрахунків є Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, видані Міжнародною торговель­ною палатою в 1993 р. під № 500 і прийняті в Україні в 1994 р. (Указ Президента № 566/94 від 10-10-1994). Крім того, за необ­хідності банки застосовують Уніфіковані правила з міжбанківського відшкодування/рамбурсування (публікація МТП № 525) і міжбанківські ліміти на активні операції, застосовувані у разі підтвердження (тобто прийняття на себе) зобов'язання платежу іншого банку.

За формою акредитив може являти собою зобов'язання банку покупця, продавця або третього банку, погодженого покупцем і продавцем при участі їхніх банків.

Згідно з Уніфікованими правилами акредитив є умовним (при наданні документів згідно з умовами акредитива) зобов'язанням платежу банку-емітента (банку покупця, що випустив акредитив). При цьому банк-емітент бере на себе усі фінансові ризики свого клієнта — покупця.

У деяких випадках (при високому, валютному або ризику на країну на банк) такого зобов'язання продавцю може бути недо­статньо. За наявності відповідних домовленостей між емітентом та іншим банком, до акредитива може бути додане його підтвер­дження, що міститься в зобов'язанні банку, що підтверджує зро­бити платежі від імені емітента.

У цьому випадку банк, що підтверджує, повинен оплатити надані документи навіть при невиконанні емітентом своїх зобов'язань.

При цьому крім банку, що підтверджує, одним з найважливі­ших параметрів акредитива є визначення банку-виконавця уповно­важеного на перевірку акредитивних документів і винесення вис­новку про їх відповідність (чи невідповідність) усім позначеним в акредитиві термінам і умовам. Звичайно, виконуючим призна­чається банк, що підтвердив акредитив, однак ним може бути і будь-який інший банк, наприклад банк продавця. При цьому емітен­том повинні бути надані повноваження на проведення виплат бенефіціару і спосіб одержання відшкодування.

За способом виконання (тобто проведення виплат бенефіціару) розрізняють акредитиви:

• з оплатою відразу (тобто після надання документів викону­ючий і/чи банк-емітент відразу робить виплати бенефіціару);

• з відстрочкою платежу (платіж в обговорений термін, напри­клад через 45 днів після надання документів);

• з платежем проти акцепту (коли до платежу покупцю про­понують акцептувати представлені документи, що оплачуються тільки після проставлення акцептного напису);

• негоціюючі акредитиви.

Негоціація — це виплата грошей продавцю виконуючим бан­ком до одержання відшкодування від емітента або настання тер­міну платежу. При виконанні акредитива негоціацією або з від­строчкою платежу у виконуючий банк надається тратта (переклад­ний вексель), що оформляє вимогу платежу продавця до виконую­чого (негоціюючого) банку. При цьому негоціюючий банк робить виплату продавцю з дисконтом суми проти векселя, супрово­дженого акредитивними документами, здобуваючи право на від­шкодування, що буде отримано від емітента.

Крім вищевикладених, у міжнародній банківській практиці використовуються ще позначення конструкцій акредитивів — відкличний/безвідкличний — відкличний — банк-емітент може в будь-який момент відкликати або змінити умови акредитива з попереднім чи наступним повідомленням продавця. Безвідклич­ний акредитив не може бути змінений без згоди всіх сторін. Якщо акредитив не містить вказівки на те, є він відкличним чи ні, він вважається безвідкличним.

Револьверний (поновлюваний) акредитив використовується для забезпечення регулярних постачань. Акредитив може відновлю­ватися як щодо суми, так і стосовно терміну дії, що вказується в «револьверному застереженні» тексту акредитива. Так, наприклад, у тексті акредитива може бути зазначене таке: «сума 100 000 тричі поновлювана до загальної суми в 300 000» чи «сума 100 000 тричі поновлювана першого числа кожного місяця до загальної суми 300 000, невикористана частина не переходить у наступну місяч­ну квоту». Револьверні акредитиви можуть бути кумулятивни­ми (коли невикористана частина квоти додається до наступної частини акредитива) чи некумулятивними (коли невикористана частина квоти анулюється).

Переказні акредитиви дозволяють передати право одержання пла­тежу другому бенефіціару. Акредитив може бути переказаний тільки один раз, і тільки якщо він прямо позначений як трансферабельний.

Резервні акредитиви (акредитиви stand — by) є прямим ана­логом банківської гарантії, але складені за формою акредитива і підпорядковуються УПА. Одержали досить широке поширення через заборону на випуск банківських гарантій у деяких країнах і уніфікації за рахунок застосування УПА.