- •Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе.
- •1. Поняття національної економіки як результату економічної діяльності.
- •2. Предмет и методологія вивчення національної економіки.
- •3. Функції національної економіки
- •4. Національна економіка у системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.
- •5. Основні показники рівня розвитку національної економіки.
- •Тема 2. Економічі теорії та основні моделі національної економіки
- •1. Поняття національної економіки в економічних теоріях і школах.
- •2. Основні моделі національних економічних систем.
- •3. Особливості моделі розвитку національної економіки України.
- •4. Основи саморозвитку національної економіки
- •Тема 3. Базисні інститути та інституціональні чиники розвитку національної економіки
- •1. Інститути та їх функції в економіці. Базисні інститути національної економіки.
- •2. Характеристика базисного інституту «власність». Інституціональна трансформація перехідної економіки й становлення інституту приватної власності.
- •3. Інституціональна сутність підприємництва.
- •4. Становлення інституту конкуренції в перехідних системах.
- •5. Становлення інститутів підприємництва та контрактного права в транзитивних національних економіках.
- •Тема 3. Базисні інститути та інституціональні чиники розвитку національної економіки
- •1. Інститути та їх функції в економіці. Базисні інститути національної економіки.
- •2. Характеристика базисного інституту «власність». Інституціональна трансформація перехідної економіки й становлення інституту приватної власності.
- •3. Інституціональна сутність підприємництва.
- •4. Становлення інституту конкуренції в перехідних системах.
- •5. Становлення інститутів підприємництва та контрактного права в транзитивних національних економіках.
- •Тема 5. Характеристика економічного потенціалу національної економіки
- •1. Загальна характеристика економічного потенціалу та його структура.
- •2. Поняття та склад національного богатства країни.
- •3. Природно-ресурсний потенціал
- •4. Виробничо-технологічний потенціал
- •5. Демографічний та трудовий потенціал
- •6. Науково-технічний та інноваційний потенціал
- •7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •8. Екологічний потенціал
- •Тема 6. Господарський комплекс національної економіки та його структура
- •1. Господарський комплекс національної економіки: основи формування та особливості структури.
- •2. Промисловий комплекс та його особливості в Україні.
- •3. Будівельний комплекс та його особливості в Україні.
- •4. Транспортний комплекс і зв'язок у господарському комплексі України.
- •5. Аграрний комплекс національної економіки.
- •6. Соціальний комплекс України і його інфраструктура.
- •Тема 7. Функціонування інфраструктури національного ринку.
- •1. Інфраструктура: сутність і роль у механізмі функціонування національного ринку.
- •3. Фінансово-кредитна інфраструктура.
- •Тема 8. Державність та державне управління економікою
- •1. Вади ринкового саморегулювання.
- •3. Сутність державного регулювання економіки.
- •4. Методи державного регулювання економіки.
- •5. Система органів державного регулювання економіки.
- •Тема 9. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.
- •1. Сутність та форми демократії.
- •2. Економічна демократія як механізм розвитку національної економіки та її модель в Українії.
- •3. Сутність економічного порядку
- •4. Економічна свобода.
- •Тема 10. Структурна перебудова національної економіки.
- •1. Поняття і значення структури національної економіки.
- •2. Особливості структури та неохідність структурної перебудови національної економіки України.
- •3. Поняття, цілі і основні напрямки структурної перебудови національної економіки.
- •Державне регулювання структурних зрушень в економіці.
- •Тема 11. Програмування та прогнозування національної економіки.
- •Сутність соціально-економічної стратегії країни.
- •2. Соціально-економічне прогнозування.
- •3. Принципи та методи економічного прогнозування.
- •4. Макроекономічне індикативне планування.
- •6. Цільові комплексні програми.
- •Тема 8. Політика економічного зростання в національній економіці
- •1. Економічне зростання як категорія національної економіки.
- •2. Типи економічного зростання.
- •3. Фактори економічного зростання.
- •Тема 13. Інституціональні форми інтеграції світове господарство.
- •1. Зміст, засади і види зовнішньоекономічної діяльності.
- •2. Зовнішньоекономічна політика України та її компоненти.
- •3. Державна політика по залученню іноземних інвестицій в національну економіку.
- •4. Інтеграція національної економіки України у світове господарство.
7. Зовнішньоекономічний потенціал
Територіальний поділ праці— об'єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів чи країн і посилення міжрайонної або міждержавної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. Просторовий суспільний поділ праці взагалі зумовлений економічними, соціальними, природними, національно-історичними особливостями різних територій та їх географічним положенням.
Розрізняють дві форми територіального поділу праці: міжрайонний - у межах однієї країни і міжнародний - між країнами. Відповідно до чинних законів міжнародного ринку країни спеціалізуються на тому виробництві, національні вартості продукту якого нижчі за інтернаціональні. Відтак під міжнародним подиіом праці розуміють процес взаємоо-бумовленої спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів для продажу на світовому ринку, що сприяє створенню системи багатосторонніх зв'язків між країнами.
У міжнаціональному поділі праці існують певні суперечності. Це, насамперед, надмірна спеціалізація країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство у залежність від коливань кон'юнктури світового ринку, а також збіднює його галузеву структуру. Окремі держави обирають галузі спеціалізації, які вони вважають вигідними. Справді, деякі галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці й слабо пов'язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промисловості, вт.ч. машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими галузями економіки країни, оскільки ґрунтуються на розвиненому господарстві і є потужним фактором розвитку всього господарства.
Поступове входження України у світовий економічний простір виявляється в розширенні її економічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних, господарських і технологічних зв'язків з іншими країнами світу. За їх допомогою господарство України становить єдину господарську систему, яка розвивається на основі суспільного поділу праці.
У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на виробництві машин (літаки, судна, ракетно-космічна техніка, танкобудування), продукції чорної металургії (залізна й марганцева руди, прокат), продукції АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олія, м'ясо, молоко, овочеві консерви, кондитерські вироби), виробництві хімікатів, цементу.
Україна має висококваліфікований науково-технічний і технологічний потенціали в літакобудуванні. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва літаків. За останні роки випущено три принципово нові моделі літаків - «Ан-70», «Ан-140» та «Ан-32», що вважаються перспективними моделями XXI ст.
Великі можливості для виходу на міжнародний економічний простір має вітчизняна ракетно-космічна галузь. Вже нині реалізуються міжнародні програми ракетно-космічного комплексу.
Дев'ять суднобудівних заводів України спроможні виконувати замовлення на будівництво сучасних суден (транспортних, рибопромислових), суден технічного флоту, військових кораблів, а також забезпечити весь комплекс послуг з їх ремонту.
Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п'ятірки країн світу із замкненим циклом виробництва цієї складної і ви-сокотехнологічної продукції. За своїми технічними характеристиками українські танки не лише не поступаються передовим світовим аналогам, а й за багатьма параметрами перевищують їх.
Високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва є і в інших галузях машинобудування, зокрема, в приладобудуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому машинобудуванні, в окремих галузях чорної та кольорової металургії. Значними є потенційні можливості України у виході на світовий ринок з продукцією АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олії.
У світовому масштабі Україна виділяється також науково-технічним потенціалом високої кваліфікації. Вона має визнані у світі власні наукові школи та унікальні технологічні розробки нових матеріалів, біотехноло-гій, в галузі електрозварювання, радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики, інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.
Відтак порівняно високий економічний, науково-технічний, мінерально-сировинний, земельноресурсний і трудовий потенціали, надзвичайно вигідне економіко-географічне та геополітичне положення в центрі Європи створюють об'єктивні умови для забезпечення взаємовигідного міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування та інтеграції її у світовий економічний простір.
Міжнародна економічна інтеграція розпочалася із створення Спільного ринку в Європі, що пізніше трансформувався у Європейський Союз (ЄС), і нині здійснюється в країнах Північної Америки, країнах Тихоокеанського регіону під егідою Японії. Основні напрями інтеграційних процесів зводяться до створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили.
Україна, як і інші нові держави Східної Європи, прагне приєднатися до Європейського Союзу, маючи для цього всі підстави.
Вже встановлено відносини з такими впливовими міжнародними економічними організаціями, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк. Із Світовою організацією торгівлі Україна веде офіційні переговори щодо повноправного членства в ній.
Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку, ЄС, з окремими країнами-донорами, допомогло запровадити програми фінансової стабілізації і залучити в економіку країни пільгові кредити. Співпраця із переліченими організаціями і країнами стала для України принципово новою формою фінансово-економічних відносин, яка вимагала створення відповідної нормативно-правової бази, запровадження жорсткої дисципліни щодо виконання зобов'язань, визначених укладеними міжнародними договорами.
У сучасних умовах зовнішньоекономічні зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки, оскільки оволодівати найновішими досягненнями науки й техніки без інтенсивного обміну результатами наукових досліджень, різноманітними товарами й послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.
В економічних зв'язках України із зарубіжними країнами використовується науково-технічне співробітництво (торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом «ноу-хау» тощо), яке сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню у практику найновіших технічних досягнень, раціональному використанню природних ресурсів, автоматизації і механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Науково-технічне співробітництво здійснюється у формах:
-
матеріальній, тобто через обмін продукцією, насамперед наукоміст-кою, створеною за найновішими технологіями;
-
нематеріальній - у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою та ін.;
-
послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.
Науково-технічне кооперування між фірмами здійснюється у формі консалтингу (технічного консультування та експертизи проектів), лізингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування). У зовнішньоекономічних зв'язках України використовується і така форма економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в українську економіку. На перспективу Україна зможе надавати цільові кредити в національній валюті зарубіжним державам, підприємствам та іншим споживачам під закупівлю вітчизняної продукції машинобудування. Таке кредитування іноземних споживачів сприятиме зовнішньому конвертуванню української грошової одиниці.
Створення спільних підприємств - одна з форм економічного співробітництва України із зарубіжними державами. Ці підприємства діють самостійно, наділені широкими правами для здійснення експортних та імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену продукцію і укладають відповідні контракти, їх прибуток розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд.
У сучасних умовах Україна має розвивати нову державну стратегію, створювати нову модель торговельно-економічних відносин, в основі яких лежить єдність виробництва, експорту та імпорту в процесі обігу капіталу, розширеного відтворення. Істотну роль має відіграти гнучка система протекціоністських заходів, які б дали змогу вітчизняним під-приємствам-експортерам почуватися більш впевнено і захищено.