3. Поняття, цілі і основні напрямки структурної перебудови національної економіки.

Однією із складових ринкової трансформації в Україні є структурна перебудова національної економіки.

Структурна перебудова - зміна пропорцій при розміщенні трудових, природних і капітальних ресурсів з метою отримання структури національного продукту, що відповідає внутрішнім потребам країни і сприяє посиленню її позицій у світогосподарській системі.

Структурна перебудова - якісна зміна складу економічної системи (зникнення старих / поява нових елементів) або кількісна зміна пропорцій між її елементами.

Економічна система є динамічною. Отже структурна трансформація є процесом постійним і безперервним. Але як і будь-яка система, структура економіки переживає періоди відносної стабільності й перехідні періоди, для яких характерні вагомі й стрімкі зміни. Сучасний етап ринкових перетворень характеризується значними структурними зрушеннями.

Цілі й напрями структурної перебудови залежать від багатьох чинників і значно відрізняються для країн з ринковою і перехідною економікою.

Особливості структурних перетворень у постсоціалістичних країнах порівняно з розвиненими країнами з ринковою економікою обумовлені зокрема наступними причинами.

По-перше, структурні трансформації в розвинених країнах відбувалися еволюційним шляхом, поступово, на основі збалансованого розвитку знарядь праці, виробничих технологій, науково-технічної бази тощо. Причому процес вдосконалення виробництва починався з галузей, спрямованих в першу чергу на задоволення споживчих потреб. Структурні зрушення відбувалися шляхом досягнення макроекономічної рівноваги в умовах постійних змін кон'юнктури ринку.

У постсоціалістичних країнах, зокрема в Україні, структурні перетворення відбуваються на тлі значного скорочення обсягів виробництва, багаторічного розбалансування між сукупним попитом і сукупною пропозицією, нерозвиненості галузей, спрямованих на задоволення споживчих потреб тощо.

По-друге, структурні перетворення в розвинених країнах пояснюються дією ринкових законів: відбувається поступовий перехід від вільної конкуренції до монополії, від індивідуальної до колективної (зокрема акціонерної) власності, підвищується ступінь державного втручання в економічні процеси, підвищується рівень соціального захисту, зменшується розрив у доходах багатих і бідних.

У постсоціалістичних країнах з перехідною економікою структурна перебудова має інверсійний (зворотний) характер: відбувається перехід від держаної монополії до конкурентних засад, підвищується частка приватної власності, знижується ступінь державного втручання, у тому числі і у вирішення соціальних проблем, зростає соціальна нерівність.

По-третє, структурні зміни в постсоціалістичних країнах відбуваються на тлі реформування міжнародних відносин, що супроводжуються втратою цими країнами традиційних ринків збуту й руйнуванням тривалих коопераційних зв' язків.

По-четверте, структурна перебудова в країнах з ринковою економікою має «наздоганяючий» характер, тобто передбачає впровадження технологій, устаткування, форм організації виробництва, що вже широко використовуються в розвинених країнах. Для подолання подібної ситуації важливо не тільки застосовувати вже існуючі новітні технології, а й створювати й розвивати так звані «інноваційні полюси» економіки - кластери, орієнтовані на створення інноваційних продуктів, що не мають аналогів у світі, включаючи пошук альтернативних джерел енергії.

По-п'яте, структурні трансформації у країнах з перехідною економікою зазнають потужного впливу з боку загальносвітових процесів: науково-технічної революції, глобалізації, соціалізації економічних відносин тощо.

По-шосте, структурні перетворення у країнах з перехідною економікою відбуваються в умовах браку коштів у національних економічних суб' єктів на їх здійснення, що обумовлює нагальну потребу в іноземних інвестиціях.

Все вищесказане доводить, що в перехідній економіці цілі й завдання структурної політики значно ширші й складніші, ніж у ринковій. Тобто поряд з загальними пріоритетами, країни з перехідною економікою, у тому числі Україна, мають особливі цілі структурної перебудови. Так, до загальних цілей структурних перетворень, що властиві сьогодні більшості країн світу, відносяться:

• розвиток галузей, що направлені на задоволення споживчих потреб населення, у тому числі сфери послуг;

• розширення виробництва продукції, заснованого на використанні новітніх технологій;

• розвиток енергозберігаючих виробництв, застосування альтернативних видів енергії;

• розширення використання синтетичних матеріалів, підвищення ефективності використання природних ресурсів;

• перехід до застосування екологічно безпечних технологій;

• розвиток виробництва товарів, що є конкурентоспроможними на світовому ринку;

• диверсифікація міжнародних зв' язків з метою зниження залежності від окремих партнерів;

• скорочення виробництв у депресивних галузях тощо.

До особливих цілей і завдань структурної політики в умовах перехідної економіки відносяться:

• розширення приватного сектора;

• боротьба з монополізмом шляхом приватизації та стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу;

• подолання суттєвого розриву між доходами окремих верств населення, підвищення середнього рівня доходів у країні;

• розширення внутрішнього ринку шляхом стимулювання платоспроможного інвестиційного й споживчого попиту з боку національних нефінансових корпорацій і домогосподарств;

• розвиток експорторієнтованих та імпортзамінних виробництв;

• подолання структурних диспропорцій між наявними виробничими потужностями та існуючими потребами суспільства;

• необхідність нарощування іноземних інвестицій.

Особливими цілями структурних перетворень в Україні є:

• пріоритетний розвиток інноваційних виробництв, в яких Україна вже має певні досягнення: авіакосмічна техніка, військова техніка та зброя, нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, нові матеріали, біотехнології, телекомунікації, авіаційні технології;

• зниження енергозалежності від Росії шляхом розвитку атомної енергетики (створення власного підприємства із збагачення урану), розробки внутрішніх родовищ природного газу й нафти, розширення торгових зв' язків з іншими країнами-постачальниками енергоносіїв, а головне -широке впровадження енергозберігаючих технологій;

• подолання бідності в країні, що дасть потужний поштовх для економічного розвитку країни шляхом розширення внутрішнього ринку;

• збільшення обсягу й підвищення якості надання соціальних послуг в сфері медицини, освіти, культури, науки, спорту тощо, що дозволить не втратити значний людський потенціал нашої країни;

• пріоритетний розвиток сільського господарства, з одного боку, як галузі, від якої залежить економічна безпека країни, а з іншого - як галузі, в якій Україна має значні переваги порівняно з іншими країнами;

• розширення туристичної сфери, особливо в Криму й Карпатах;

• поступове згортання або модернізація виробництв, що використовують застарілі технології, конкурентоспроможність яких базується на державних преференціях, низькій вартості природних та трудових ресурсів;

• подолання нерівності економічного розвитку західного й східного регіонів України.

Структурні перетворення відбуваються, з одного боку, внаслідок дії об'єктивних економічних законів, а з іншого - в результаті впливу держави, що здійснюється через структурну політику.