22.Класифікація витрат підприємства: релевантні та нерелевантні, одноелементні та комплексні.

Витрати можна класифікувати за однорідністю економічного змісту витрат. Прості (одноелементні) витрати характеризують використані ресурси одного економічного змісту (один економічний елемент витрат). Комплексні витрати характеризують використання декількох економічно різнорідних ресурсів, які мають однакове виробниче призначення. Для прийняття управлінських рішень також необхідно розрізняти релевантні та нерелевантні витрати. Релевантні витрати - це витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення.Нерелевантні витрати - це витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення. Наприклад, розглядається питання - придбати новий верстат або взяти його в оренду. У цьому випадку вартість верстата та орендна плата є релевантними витратами, на відміну від вартості витрачених на його обслуговування мастильних матеріалів, витрат на заробітну плату обслуговуючого персоналу, які є нерелевантными витратами, оскільки вони матимуть місце в обох випадках.

23.Класифікація витрат підприємства: постійні та змінні, маргінальні та середні.

На підставі зв’язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати-Частина витрат за певний період часу,загальна сума яких майже незмінюється при зміні обсягів виробництва (випуску) продукції.Змінні, в свою чергу – це витрати, загальна сума яких змінюється майже прямо пропорційно до змін обсягів виробництва (випуску)продукції. Маргінальними називають витрати підприємства на виробництво однієї додаткової одиниці продукції. Середні витрати визначають, скільки в середньому витрат припадає на виготовлення однієї продукції.

24.Собівартість продукції та її види.

Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Розрізняють виробничу собівартість, пов'язану із виробництвом продукції, і повну собівартість, до складу якої, крім виробничої собівартості, входять ще й позавиробничі видатки (головним чином витрати, пов'язані з реалізацією продукції). Існує багато видів собівартості. їх можна класифікувати за місцем здійснення витрат, економічним характером (виробнича і збутова), на момент визначення витрат (планова, фактична). Також виділяється Технологічна собівартість .Це сума витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за винятком витрат на купувальні деталі і вузли. Існує також цехова собівартість ,яка включає всі витрати цеху на виробництво продукції: технологічну собівартість; вартість напівфабрикатів і послуг інших підрозділів; витрати на купувальні комплектуючі вироби; витрати на управління і обслуговування виробництва в межах цеху.

25.Способи планування собівартості продукції.

Метою планування витрат (собівартості) є оптимізація поточних витрат підприємства, що забезпечує необхідні темпи зростання прибутку й рентабельності на основі раціонального використання грошових, трудових і матеріальних ресурсів. При плануванні собівартості продукції застосовуються наступні методи.1. Пофакторний метод. Його суть полягає у визначенні впливу техніко-економічних факторів на витрати виробництва в планованому році в порівнянні з попереднім роком. 2. Кошторисний метод. Він припускає обґрунтування кожної статті собівартості за допомогою спеціального кошторису витрат. Кошторисний метод дозволяє погодити окремі розділи тактичного плану між собою й погодити їх із планами внутрівиробничих підрозділів.3. Метод калькуляцій. За допомогою цього методу обґрунтовується величина витрат на виробництво одиниці продукції, робіт, послуг або їхніх структурних елементів. 4. Нормативний метод. Рівень витрат на виробництво й реалізацію продукції, робіт, послуг розраховується на основі заздалегідь складених норм і нормативів. Достоїнство нормативного методу планування собівартості продукції - можливість відособленого обліку відхилень від діючих (поточних) норм і їхніх причин. Це дозволяє судити про те, які фактори привели до зміни витрат і вчасно приймати оптимальні рішення, спрямовані на поліпшення економічних показників роботи підприємства. При плануванні собівартості продукціїзазначені методи застосовуються, як правило, одночасно, у комплексі, що дозволяє вирішувати ряд взаємозалежних завдань планування витрат.