7. Державне регулювання оплати праці.

Державне регулювання оплати праці є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і гарантій в оплаті праці на основі ухвалення певних законодавчих і нормативних актів та контролю за їх дотриманням органами влади. Сферою державного регулювання оплати праці відповідно до закону Про оплату праці є:- установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм та гарантій;- установлення умов та розміру оплати праці керівників підприємств, які засновані на державній, комунальній власності, а також працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються із бюджету;- регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, згідно з переліком, який визначає Кабінет Міністрів;- оподаткування доходів працівників. До основних суб'єктів державного регулювання оплати праці належать органи державної влади та місцевого самоврядування

8. Договірне регулювання оплати праці. Тарифна угода.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди". Угодою на держ. рівні (генеральною угодою) регулюються осн. принципи і норми реалізації соціально-екон. політики і труд, відносин, зокрема щодо: гарантій праці та забезпечення продуктивної зайнятості; мін. соціальних гарантій оплати праці та доходів усіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму, мін. нормативів. Угодою на галуз. рівні регулюються галуз. норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мін. гарантій зарплати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тариф, сітки по мін. межі та мін. розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окр. профес. груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мін. соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці та зайнятості. Галуз. угода не може погіршувати становище трудящих порівняно з ген. угодою. Угоди на регіон, рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі (порівняно з ген. угодою) соціальні гарантії, компенсації, пільги.У колект. договорі встановлюються (з дотриманням норм та гарантій, передбач, зак-вом, ген., галуз. та регіон, угодами): форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посад, окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та ін. заохоч., компенсац. і гарантійних виплат; умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. У разі, коли колект. договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профсп. органом, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності — з ін. уповноваженим на таке представництво органом.

Норми колект. договору, що допускають оплату праці нижче меж, визначених ген., галуз. або регіон, угодою, але не нижче від держ. норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фін. труднощів підприємства строком не більш як 6 місяців. Конкр. розміри зарплати визначаються трудовим договором (контрактом).