116. Правова культура особистості.

Правова культура особистості характеризує ступінь і характер її правового розвитку, виступає необхідною передумовою формування правової культури суспільства. Правову культуру особистості становлять такі елементи:

1)Знання права і розуміння його принципів, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету видання певного Н/П А, сферу його дії. При цьому особливого значення набуває те, як особа розуміє право. 2) Настанова ( сформований на основі власного життєвого досвіду стан психологічної готовності індивіда до певних дій у відповідній ситуації) індивіда на повсякденну правомірну поведінку і звичка вчиняти свої дії відповідно до приписів правових норм. 3) Повага до права, заснована на особистій переконаності в його справедливості та ефективності як засобу регулювання суспільних відносин, і готовність його виконувати навіть у разі несхвалення людиною окремих правових приписів. 4) Вміння використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати свої суб’єктивні права, виконувати юридичні обов’язки, використовувати вітчизняні та міжнародні механізми захисту порушених прав, свобод і законних інтересів. 5) Правова активність особи. Така активність індивіда у правовій сфері має бути усвідомленою, зумовленою повагою до права і виявлятися у свідомих, добровільних та ініціативних діях з метою досягнення узгоджених інтересів і потреб особи, суспільства та держави. Залежно від ступеня реалізації зазначених елементів правову культуру особистості можна поділити на такі види: 1) Низька, коли рівень правової культури індивіда не досягає «середнього» рівня внаслідок загального низького рівня розвитку особи, відсутності у неї елементарних знань про право та інші правові явища, не сформованість правових цінностей, настанов і звичок, деформації правосвідомості. 2) Звичайна, яка відповідає загальноприйнятому рівню правової культури в конкретному суспільстві на відповідному етапі його розвитку. 3) Висока, коли рівень правової культури особи перевищує загальнопоширений рівень правової культури пересічного громадянина.

117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.

Правова культура суспільства відбиває рівень розвитку правосвідомості в суспільстві, системи права і законодавства, юридичної практики і правової науки.

Вона охоплює сукупність усіх правових цінностей, створених людьми в правовій сфері. Правова культура складається з низки елементів (рівнів):

1. Досягнення якісного стану юридичної охорони та захисту основних прав і свобод людини і громадянина.

2. Ступінь впровадження в практику суспільного і державного життя принципів верховенства права і правового закону. Важливим показниками їх реалізації є обмеження державної влади правом, відповідність підзаконних НПА законам.

3. Рівень правової свідомості громадян та посадових осіб, тобто ступінь засвоєння ними цінності права, основних прав і свобод, правових процедур розв’язання конфліктів, знання права, поваги до нього, переконаності в необхідності додержуватися процедур розв’язання конфліктів; знання права, поваги до нього, переконаності в необхідності додержуватися приписів правових норм.

4. Досконале як за формою, так і за змістом законодавство становить важливий елемент правової культури. Високому рівню правової культури суспільства має відповідати законодавство, яке характеризується науковою обґрунтованістю, демократично і гуманістичною спрямованістю, справедливістю, відсутністю прогалин і внутрішніх суперечностей.

5. Стан законності та правопорядку в суспільстві. Найважливішими критеріями є ступінь правового закріплення вимог законності в системі законодавства, реальність їх здійснення.

6. ефективність роботи правозастосовних, зокрема правоохоронних, органів (суду, прокуратури та ін.).

7. Стан розвитку юридичної науки, залучення вчених-юристів до розроблення проектів НПА і вдосконалення їх змісту, програм боротьби зв злочинністю.

Правова субкультура – частина правової культури суспільства, яка в певних аспектах (цінностях, елементах, позиціях тощо) відрізняється від неї, але в головних своїх рисах узгоджується з правовою культурою данного суспільства. Підкреслимо, що така правова субкультура не протистоїть пануючій правовій культурі, а, включаючи в себе низку її базових цінностей, додає до них нові цінності, притаманні саме їй. Від правової субкультури слід відрізняти правову контркультуру, яка складається із сукупності цінностей, поглядів, уявлень, теорій, настанов, вчинків (діяльності) певних угрупувань або організацій, що відкрито протиставляються домінуючій у суспільстві правовій культурі, знаходяться з останньою в стані антагоністичної суперечності і або навіть відкритого протистояння.

Правова контркультура – це явище доволі широке і неоднорідне, яке значною мірою залежить від специфіки носіїв такої культури (злочинного співтовариства, екстремістських, сепаратистських, фундаменталістських угруповань та ін.). Характерною рисою правової контркультури є те, що вона не може забезпечити права і свободи людини і громадянина, громадський мир і злагоду, законність і правопорядок, становлення і розвиток демократичної, правової державності і громадянського суспільства, а навпаки сприяє порушенню прав і свобод.