1. Україна як соціальна держава

Соціальна держава — це держава, яка намагається забезпечити кожному громадянинові гідні умови існування, соціальну захищеність, співучасть в управлінні виробництвом, можливості для самореалізації особистості в суспільстві.Головні причини появи соціальної держави: 

1. Соціальне протистояння (бунти, повстання, революції)

2. Зростання освіченості, поширення ідей гуманізму, філантропії, демократизація суспільного життя. 

3. Прагнення не допустити соціальні катаклізми. 

4. Боротьба за голоси виборців в умовах демократизації суспільного життя. 

Сьогодні Україна орієнтована на інтеграцію в ЄС. Головна умова вступу в ЄС – створити нормальні умови життя людей, робити зміни в соціальній сфері. Соціальна держава є досягненням прогресу цивілізації.

Проблема побудови соціальної держави в Україні є актуальною як в плані практичному, так і теоретичному. 

умови, необхідні для формування соціальної держави: 

1.соціальна держава зароджується і формується не спонтанно, а на основі цілеспрямованої політики. 

2.необхідними передумовами створення соціальної держави в будь-якій країні виступає правове, переважно конституційне, закріплення приватної власності, принципів змішаної економіки ринкового типу, соціальної та політичної свободи і демократії у формі правової держави, наявність розвинутої системи громадянського, трудового, економічного та іншого законодавства. 

3.Загальні принципи устрою і діяльності такої держави, а саме: відкритість державної влади, її демократизм і лібералізм, придатність до громадянського миру і соціальної згоди, соціальної справедливості і солідаризму, надання всім рівних можливостей, широкий соціальний захист населення. 

Головні функції соціальної держави: 

• забезпечувати оптимальні умови для реалізації здібностей, інтересів громадян; 

• надавати умови для додержання соціальної справедливості, досягнення соціального миру і національної злагоди в суспільстві; 

•захист від соціальних ризиків; 

•забезпечити економічну стабільність; 

• перерозподіл доходів між різними соціальними верствами суспільства через державний бюджет, фінансування соціальних програм, заохочення благочинної діяльності.

2. Роль і місце соціальних прав в системі прав людини

У міжнародній практиці застосовується класифікація прав людини, яка випливає з документів— Міжнародного пакту про цивільні та політичні права і Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Відповідно до цих актів права людини є:

•цивільні(особисті); 

•політичні; 

•соціальні; 

культурні. 

Соціальні права людини були закріплені у таких основних міжнародно-правових актах: 

• Загальній декларації прав людини (ООН, 1948 p.), 

• Міжнародних пактах ООН 1966 p., конвенціях МОП.

• Європейській соціальній хартії (Рада Європи, Турин, 1961 p.), 

• Європейській соціальній хартії (переглянутій) (1996 p.), 

• Європейському кодексі соціального забезпечення

• Хартії основних прав працівників

•Хартії основних прав ЄС

• Конвенція №102 МОП про мінімальні норми соціального забезпечення ( 1952) тощо. 

Згідно з цими актами до основних соціальних прав належать: 

•право на працю; 

•на відпочинок; 

• на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім'ї; 

• на охорону здоров'я, медичну допомогу, медичне страхування; 

• на соціальне забезпечення; на освіту; 

• на житло; на охорону і допомогу сім'ї; 

• на захист материнства; на охорону і допомогу дітям та підліткам та ін. 

Право громадян на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України, належить до групи соціальних прав. 

Дві складові соціальних прав. Перша відображає , які потреби необхідні людині; друга показує суспільний характер задоволення таких потреб. Видається, що спільним для економічних і соціальних прав є те, що, здійснення цих прав дає можливість людині передусім отримати джерела для існування. Разом з тим відмінність полягає у тому, що економічні права передбачають власну ініціативну діяльність людини, тоді як здійснення для людини соціальних прав залежить передусім від держави або інших суб'єктів. Таким чином, можна визначити права економічні як активні, а соціальні права як пасивні. 

Реалізація соціальних прав завжди обмежена певним мінімумом — соціальним стандартом (мінімальної пенсії, допомоги, послуг тощо), встановлюваним у законодавстві. 

Структура сфери соціальних прав. Можна виділити 

•сферу застосування праці, 

•сферу працевлаштування, 

• сферу надання медичної допомоги та охорони здоров'я, 

• сферу освіти.