Praktikum_1

Шприц ветеринарний, безперервної дії ШВБД із пристроєм для дозування на 0,5; 1,0; 2,0 та 5 мл.

Рис. 10. Шприц безперервної дії ШБД-1

Шприц-напівавтомат, металевий ШНМ-2 (Мороз П.І., Семенових М.Ю.) максимальна місткість циліндра 10 мл, межі дозування 0,1 – 1,0 мл.

Вакцинатор автоматичний, максимальна доза 1 мл.

Ін'єктор безголковий БІ-12 "Струя-1". Привід – пневматичний, продуктивність 250 ін’єкцій за годину струменевим методом, дозування від 0,5 до 5,0 мл.

Рис. 11. Ін’єктор безголковий БІ-12 “Струя – 1”

50

Ін'єктор напівавтоматичний ІН-1, для масової вакцинації добових курчат проти хвороби Марека.

Установки струменеві УС-3 та УС-5. Продуктивність не менше 1200 ін’єкцій на годину, доза разової ін’єкції 0.5 – 3 мл і 1 – 5 мл.

Установки голкові УГ-1,5 та УГ-10. Доза разової ін’єкції 0,3-1,5 та 3-10 мл. Для проведення аерозольних вакцинацій тварин та птиці використовують:

Генератор аерозольний дисковий ДАГ-2. Продуктивність 15 мл/хв.

Генератор аерозольний багатодисковий БАГ-3. Продуктивність 50 мл/хв.

Генератор аерозольний струменевий САГ-1 та САГ-10. Продуктивність до 50 мл та до 500 мл/хв.

Генератор аерозольний струменевий ручний спрямованої дії САГ-

1РС.

Розпилювач сфокусованих струменів рідини РССР-2.

Розпилювач аерозольний роторний АРР. Генератор аерозольний відцентровий ВАГ.

Перед проведенням щеплень необхідно перевірити справність шприців, ін’єкційних голок, приладів та апаратів із тим, щоб під час роботи вакцина ні в якому разі не просочувалась на поверхню. Крім того, всі шприци, голки та робочі поверхні приладів та апаратів, що контактують із біопрепаратами стерилізують кип'ятінням у воді протягом 30 хвилин, як до, так і після вакцинації.

При проведенні щеплень на кожну тварину беруть стерильну ін’єкційну голку. Однією голкою, без попереднього знезаражування, двом або кільком тваринам робити щеплення не дозволяється.

Пробку флакона з вакциною дезінфікують фламбуванням на полум’ї спиртівки, потім проколюють ін’єкційною голкою і за

допомогою шприца (при перевернутому догори дном флаконі) набирають

вакцину.

Переливати біологічні препарати (вакцини, сироватки, алергени) у

мензурки, флакони (за виключенням ємкостей приладів), чи інший посуд

для набирання їх у шприц не можна, бо це неминуче призведе до їх забруднення.

Гіперімунні сироватки перед уведенням в організм тварини підігрівають на водяній бані до температури тіла тварини. При

52

підшкірному й внутрішньом'язовому введенні великих доз гіперімунних сироваток, чи інших препаратів, щоб уникнути травматизації тканин, а також для кращого їх розсмоктування вводять у кількох місцях.

При проведенні щеплень тваринам та птиці керуються настановами Державного департаменту ветеринарної медицини при Міністерстві аграрної політики України про застосування того чи іншого біологічного препарату. Активні щеплення проводять лікарі або фельдшери й техніки ветеринарної медицини з дозволу перших.

Огляд тварин перед щепленням. Перед початком щеплень проводять огляд усіх тварин, що підлягають щепленню, а при необхідності й термометрію. Не можна проводити термометрію у тварин зразу ж після роботи, перегонів і транспортування. Тваринам із підвищеною температурою тіла щеплення вакцинами не роблять. При проведенні запобіжних щеплень проти сибірки, бешихи та інших інфекційних хвороб – слабких, виснажених і хворих, а також тварин на останньому періоді вагітності та у перші дні після родів, і тих, що не досягли певного віку, не вакцинують.

Визначення ділянки тіла для введення вакцини. Найзручнішою ділянкою для введення вакцин коням і великій рогатій худобі є середня третина шиї, а вівцям, козам і свиням – внутрішня поверхня стегна. Баранам і козлам вакцину вводять у ділянці внутрішньої поверхні передпліччя. Дорослим свиням при підшкірних ін’єкціях дуже часто вакцини вводять ззаду основи вуха.

На місці введення вакцини вистригають шерсть і знезаражують шкіру 3%-м розчином фенолу або 70о-м винним спиртом. Після введення вакцини місце проколу обробляють 5%-ю настойкою йоду.

Визначення придатності біологічних препаратів. Перед початком щеплень вакцини, що призначені для введення тваринам, ретельно оглядають, щоб флакони й ампули не мали тріщин. Флакони повинні бути герметично закриті, мати етикетки, де зазначені назви біологічного препарату, біологічної фабрики чи установи, що виготовила їх дата виготовлення, номер серії і державного контролю, термін придатності та кількість біологічного препарату у флаконі

(ампулі).

Флакони й ампули з порушеною цілісністю, без етикеток, із сторонніми домішками, пліснявою, зміненим кольором, консистенцією, запахом, а також, ті у яких проминув термін придатності – вибраковують.

53

Перед застосуванням вакцини флакони ретельно струшують, а під час проведення щеплень захищають від дії прямого сонячного проміння. Залишки біопрепарату, що не використані в день відкриття флакону чи ампули – знищують: не спорові – способом кип’ятіння, а спорові – автоклавуванням.

ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ЩЕПЛЕНЬ

При проведенні щеплень користуються різними методами введення в організм тварин вакцин та інших біологічних препаратів: підшкірним, внутрішньошкірним, нашкірним, внутрішньом'язовим, внутрішньовенним, внутрішньоперитонеальним, інтраназальним, аерогенним, нанесенням біологічного препарату на кон’юнктиву, чи втиранням у слизову оболонку клоаки.

Метод уведення в організм тварини тієї чи іншої вакцини визначається відповідною настановою біофабрики, що її виготовила залежно від характеру вакцини та виду й віку тварин, яким роблять щеплення.

При підшкірному методі щеплення вакцину вводять безпосередньо в підшкірну клітковину. Для цього пальцями лівої руки беруть складку шкіри, трохи відтягнувши її, роблять трикутник, в основу якого за допомогою шприца та ін’єкційної голки вводять необхідну дозу вакцини. Це досить простий метод за своїм технічним виконанням.

При внутрішньошкірному методі щеплення вакцину тваринам вводять безпосередньо в товщу шкіри. У цьому разі пальцями лівої руки беруть складку шкіри, в товщу якої вводять біопрепарат за допомогою ін’єкційної голки та шприца. Ознакою правильного введення біологічного препарату є наявність у шкірі обмеженого вузлика розміром із горошину і більше залежно від дози.

Нашкірний метод застосовують при проведенні вакцинації птиці проти віспи. За допомогою коротко остриженої волосяної щіточки або скляної із шорсткою поверхнею палички втирають в оголені пір'яні фолікули зовнішньої поверхні стегна розведену вакцину.

При внутрішньом’язовому методі щеплень вакцину вводять безпосередньо в товщу м'язів у ділянці внутрішньої поверхні стегна, сідничних чи шийних м'язів, а птиці – в ділянці грудних м'язів або стегна.

Внутрішньовенні ін’єкції рогатій худобі та коням роблять у яремну вену на межі верхньої й середньої третини шиї. Після вистригання

54

шерсті та обробки місця ін’єкції тварині злегка піднімають голову, і великим пальцем лівої руки трохи нижче місця ін’єкції затискують яремну вену (зручніше з лівого боку), злегка натягуючи пальцем шкіру в напрямі до основи шиї. У праву руку беруть ін’єкційну голку, і легким поштовхом проколюють шкіру та стінку вени, спрямовуючи голку проти течії крові. Щоб переконатися, що ін’єкційна голка дійсно потрапила у вену, шприц з вмістом, призначеним для внутрішньовенного введення, трохи опускають вниз і дивляться в скляне віконце гумової трубки, яка з’єднує шприц із голкою. Поява в ньому крові свідчить, що голка знаходиться у вені. Після цього звільняють вену, забравши палець із яремного жолоба. Фіксують голку, а шприц повільно піднімають угору, і за рахунок різниці тиску вливають вміст шприца у вену. У цьому разі слідкують за тим, щоб голка постійно знаходилась у вені та, аби пухирці повітря, при закінченні введення – не потрапили у вену, що в деяких випадках може призвести до повітряної емболії. По закінченні введення препарату, голку виймають із вени, а шкіру в місці ін’єкції обробляють настойкою йоду.

При внутрішньовенному введенні розчинів, які при попаданні в підшкірну клітковину викликають подразнення й некроз, після введення препарату необхідно опустити шприц донизу, затиснути вену великим пальцем лівої руки трохи нижче місця ін’єкції, струменем крові промити голку і лише після цього вийняти її. Шкіру в місці уколу потрібно обробити настойкою йоду.

Внутрішньоперитонеальним методом користуються порівняно рідко, переважно при введенні великій рогатій худобі гіперімунної сироватки при захворюванні на сибірку. З цією метою в центрі ділянки "голодної ямки" із лівого боку вистригають шерсть, а шкіру обробляють настойкою йоду. Потім ін’єкційною голкою проколюють черевну стінку й обертанням голки навколо своєї осі перевіряють правильність введення її у черевну порожнину. Після цього через голку за допомогою шприца Жане чи лійки вводять лікувальну дозу гіперімунної сироватки.

Інтраназальним методом користуються при проведенні імунізації птиці, сприйнятливої до Нюкаслської хвороби. Вакцину за допомогою очної піпетки вводять у ніздрі птиці. При закапуванні вакцини в одну ніздрю, іншу закривають пальцем, чим досягається більш глибоке попадання вакцини в носову порожнину.

Аерогенним методом користуються для проведення масової імунізації тварин та птиці проти окремих інфекційних захворювань.

55

Вакцини розпорошують за допомогою аерозольних генераторів у приміщеннях, де утримують тварин та птицю. При вдиханні ними розпорошених вакцин проходить їх імунізація.

Нанесення біологічних препаратів на кон’юнктиву застосовують при проведенні алергічної діагностики тварин та при імунізації птиці проти Нюкаслської хвороби. Біопрепарати наносять на кон’юнктиву за допомогою стерильної очної піпетки.

Методом втирання біологічних препаратів у слизову оболонку клоаки користуються при проведенні вакцинації курей проти інфекційного ларинготрахеїту сухою вірус-вакциною, виготовленою зі штаму ЦНДІПП. Розведену вакцину за допомогою рифленого скляного шпателя наносять і легко втирають 5-6-разовими рухами в слизову оболонку верхньої частини клоаки до появи інтенсивної гіперемії. Якщо під час вакцинації птиця випорожниться, то вакцину наносять і втирають вдруге.

Запобіжні щеплення тварин і птиці є дуже важливим засобом у загальному комплексі профілактичних заходів. Ефективність їх насамперед залежить від правильної імунізації й техніки проведення, а також належного утримання, догляду, годівлі та ветеринарного нагляду за щепленими тваринами.

Утримання, догляд, годівля і ветеринарний нагляд за щепленими тваринами

Під час проведення щеплень забороняється будь-яке переміщення худоби з одного приміщення, череди, гурта чи отари в інші до закінчення реакції.

За щепленими тваринами встановлюють кращий догляд, налагоджують утримання, яке б відповідало зоогігієнічним нормативам, забезпечують тварин доброякісними кормами, стежать щоб вони не перегрівалися, або не переохолоджувалися.

Слід також пам'ятати, що в окремих випадках після щеплень вакцинами у тварин можуть виникнути ускладнення, які характеризуються появою набряків на місці введення вакцини, значним підвищенням температури тіла, загальним тяжким станом , що іноді призводить до загибелі тварини. Тому за щепленими тваринами встановлюють і ветеринарний нагляд.

При ускладненнях після щеплень застосовують холод на набряклість, вводять специфічні гіперімунні сироватки в лікувальних дозах, призначають серцеві засоби. Вакцини тих серій, що викликали ускладнення чи загибель тварин, не застосовують для подальших

56

щеплень. Два флакони вакцини з кожної такої серії надсилають до Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок і до біологічної фабрики, яка їх виготовила, для перевірки. Одноразово з вакциною надсилають акт, у якому зазначають номери серій вакцини, назву біофабрики, що виготовила їх дату проведення щеплень, кількість тварин, яким було зроблено щеплення, кількість тварин з ускладненнями (на який день після щеплення) і кількість тварин, що загинули після щеплення.

По закінченні встановленого строку ветеринарного нагляду за щепленими тваринами складають акт про наслідки проведених щеплень.

Зразок схеми акта проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи наведений нижче.

АКТ проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи

"___"____________ 200_ р.

_________________________________________________________________

(Назва господарства, село, р-н, обл.)

Мною (нами), лікарем ветеринарної медицини

(фельдшером)______________________________________________________

(зазначити посаду)

у присутності_____________________________________________________

(зазначити посаду прізвище, ім'я та по-батькові присутніх)

________________________________________________________________,

в порядку виконання протиепізоотичних заходів _______________________

проведено запобіжні щеплення свиней проти бешихи. (зазначити коли) На фермі (у населеному пункті) нараховується всього свиней ____гол.,

з них: кнурів-плідників _____гол., свиноматок _____ гол., свиноматок разових _____гол., підсвинків _____ гол., відлучених поросят _____ гол. та поросят-сисунів _____гол.

Щеплено свиней проти бешихи _____гол., з них: кнурів-плідників

_____гол., свиноматок _____гол., свиноматок разових _____гол., підсвинків

_____гол. та відлучених поросят ____ гол.

Не щеплено свиней проти бешихи _______ гол. ___________________.

_________________________________________________________________

(зазначити яких вікових груп, із якої причини)

Для щеплення застосовували вакцину ________________________________

(зазначити яку)

виготовлену _________________________________________ біофабрикою.

(зазначити якою)

"_____"_____________200_ р., серія № ________, держконтроль № _______, строк придатності до "_____"______________200__ р.

57

Вакцину вводили _________________________________________________

(зазначити метод уведення, ділянку та в яких дозах)

Для проведення щеплення свиней проти бешихи витрачено: вакцини

__________ мл, спирту________ мл та вати __________г

Невикористану з відкритих флаконів вакцину в кількості _________ мл знищено _________________________________________________________

(зазначити яким способом)

Шприци, голки та ін’єктори до вакцинації і після неї стерилізували кип’ятінням протягом 30 хв. Для щеплення кожної тварини брали окрему стерильну голку.

Щеплених тварин протягом ____ днів утримували при такому режимі _____

_________________________________________________________________

(зазначити, при якому)

Нагляд за щепленими тваринами проводив лікар ветеринарної медицини

(фельдшер) ________________________________________________________

Ускладнень у щеплених свиней при застосуванні зазначеної вакцини не спостерігали _____________________________________________________

(якщо спостерігались ускладнення, то зазначити, які саме, та в яких тварин)

Акт складено в 2 примірниках:

один для власника тварини чи тварин ________________________________

(зазначити власника)

другий, для дільниці, дільничної лікарні чи районного підприємства державної ветеринарної медицини ___________________________________

(зазначити якої)

Лікар ветеринарної медицини (фельдшер) ______________________________

(підпис)

Присутні _________________________________________________________

(підписи)

Контрольні запитання за темою

1.Види щеплень.

2.Організація щеплень.

3.Шприци, прилади та інструменти для щеплень.

4.Огляд тварин перед щепленням.

5.Визначення ділянки тіла для введення вакцини.

6.Визначення придатності біологічних препаратів.

7.Техніка щеплень (методи введення в організм тварин вакцин та інших біологічних препаратів).

8.Утримання, догляд, годівля і ветеринарний нагляд за щепленими тваринами.

9.Порядок оформлення документації на щеплених тварин.

58

ЕПІЗООТОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ГОСПОДАРСТВА ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ АКТА

Мета заняття. Розвинути у студентів епізоотологічне мислення, уміння правильно підходити до постановки діагнозу, з'ясування джерела збудника інфекції та шляхів його поширення, організації ефективних заходів профілактики й ліквідації інфекційних захворювань тварин і птахів. Навчити студентів проведенню епізоотологічного обстеження господарства та навичок складання акта епізоотологічного обстеження.

Місце проведення заняття. Тваринницька ферма навчально-дослідного господарства.

Матеріали, обладнання та об’єкти, що необхідні для проведення заняття.

Схема епізоотологічного обстеження, господарство, фахівці зооінженерної і ветеринарної служби, документація, ручки, папір.

Методичні вказівки. Викладач ознайомлює студентів із схемою епізоотологічного обстеження господарства, методикою його проведення; зооветеринарні фахівці господарства знайомлять студентів із господарством, тваринницькими, ветеринарними й ветеринарно-санітарними об'єктами, їх призначенням, схемами будови й розміщення, дають коротку характеристику кожного об'єкта та на основі документації характеризують епізоотичний стан господарства. Далі студенти на основі аналізу отриманої інформації самостійно складають акт епізоотологічного обстеження.

Сума знань із мікробіології, вірусології, імунології, мікології та інших наук дає можливість лікарю ветеринарної медицини сформувати уявлення про епізоотичну ситуацію, передбачити шляхи й тенденцію подальшого розвитку епізоотії, вірно скласти епізоотологічний прогноз і на цій основі підвищити ефективність профілактичних і протиепізоотичних заходів, які передбачають виявлення, знищення або знешкодження джерела збудника інфекції, ліквідацію або ослаблення фактора передачі, підвищення стійкості організму тварин, що знаходяться під загрозою зараження.

Оскільки вся система заходів є дуже складною, різноманітною і диференційованою для різних інфекційних захворювань, то для проведення найбільш ефективних заходів щодо ліквідації вогнища інфекції, подальшого використання й узагальнення досвіду в галузі протиепізоотичної роботи кожний спалах повинен бути детально вивчений як у напрямі епізоотологічного стану вогнища інфекції, так і з'ясування епізоотичної обстановки загалом.

Зцією метою і проводиться епізоотологічне обстеження

господарств, яке, за даними І.А. Бакулова, А.А. Глушкова, Я.Б. Нуйкіна (1984), і являє собою сукупність прийомів і способів, що застосовуються для вивчення різних сторін епізоотичного процесу – закономірностей виникнення, поширення, і особливостей прояву інфекційних хвороб тварин у різноманітних умовах і на різних

59