Praktikum_1

це найнадійніший метод.

5.Сухий жар (температура до 250°С) використовують у камерах Пастера, Левітсона, Краснощокова, сушильних шафах для дезінфекції лабораторного посуду, інструментів.

Останнім часом, особливо в умовах комплексів, рекомендується

застосовувати тепло і для дезінфекції приміщень. Після механічного очищення за допомогою теплогенераторів температуру в приміщенні доводять до 70-80°С. За 1-2 год. експозиції гине практично вся мікрофлора й гельмінти.

Вологе нагрівання. Найбільш поширений метод – кип'ятіння у воді, використовують для дезінфекції спецодягу, інструментів, перев'язувального матеріалу, знезараження продуктів вимушеного забою тварин. Однак спори стійкі проти кип'ятіння протягом кількох годин і тому для їх знищення застосовують пару в апаратах Коха, камерах Капустіна, Кругляка, автоклавах.

Пару в автоклав подають під тиском, завдяки чому підвищується її температура. Так, при тиску пари 0,5 атм. температура в камері становить 106°С, 1 атм. – 112°С; 2 атм. – 134°С; 4 атм. – 158°С. У

цьому разі гинуть усі мікроорганізми, тобто відбувається стерилізація. Цей метод використовують у лабораторіях, а також для знезараження трупів на ветсанзаводах.

Нагрівання середовища до 65-85°С називають пастеризацією. У цьому разі гинуть лише вегетативні форми мікроорганізмів. Її застосовують для знезараження молока при багатьох інфекційних хворобах.

Короткочасне нагрівання до 65°С, що повторюється протягом 5-7 днів, називають тиндалізацією. У цьому разі не розпадаються білки тканин, а проростають і гинуть лише спори.

Низькі температури, як свідчать дослідження багатьох вчених, помітної шкоди збудникам не завдають, а тому і не мають практичного значення для дезінфекції.

Контрольні запитання за темою

1.Дати визначення поняття «дезінфекція».

2.Види й об'єкти дезінфекції.

3.Порядок проведення дезінфекції.

4.Методи й засоби дезінфекції.

5.Суть та засоби фізичного методу дезінфекції .

100

ХІМІЧНИЙ МЕТОД ДЕЗІНФЕКЦІЇ. ДЕЗІНФЕКТАНТИ ІЗ ГРУП КИСЛОТ, ЛУГІВ, ФЕНОЛІВ, СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

Мета заняття. Ознайомити студентів із хімічними засобами дезінфекції, їх властивостями. Відпрацювати методику приготування розчинів, емульсій, сумішей.

Місце проведення заняття. Лабораторія кафедри епізоотології та тваринницькі ферми.

Матеріали та обладнання. Набір дезінфектантів, таблиці, методики, посуд. Методичні вказівки. Викладач ознайомлює студентів із поняттям

"дезінфекція", її видами, об'єктами, детально роз'яснює методи й засоби дезінфекції.

Хімічний метод дезінфекції зводиться до знезараження об'єктів за допомогою хімічних засобів.

Речовини цієї групи найбільш широко використовуються у зв'язку з доступністю, простотою застосування, широким вибором хімічних засобів. Однак швидке забруднення ними навколишнього середовища потребує вдумливого підходу до їх використання. Наприклад, на дезінфекцію свинокомплексу на 108 тис. свиней потрібно 500 т сухого лугу. З такою кількістю хімічних речовин екосистема справитися не в змозі. Надлишок хімічних засобів, у кінці-кінців, потрапляє у світовий океан, викликаючи загибель фітопланктону, який виробляє до 70% кисню атмосфери землі.

Тому застосування хімічних речовин для дезінфекції мусить бути суворо регламентоване й науково обґрунтоване. Для дезінфекції, як правило, підбирають речовини із широким спектром дії з тим, щоб для досягнення потрібного ефекту необхідна була їх мінімальна кількість, притому, щоб вони швидко розкладалися у навколишньому середовищі.

Більшість хімічних препаратів, що застосовують для дезінфекції, не мають явно вираженої специфічності і згубно діють не лише на шкідливі мікроорганізми, а й на корисні, які, як правило, більш чутливі, й гинуть, у першу чергу. Це призводить до появи в біоценозі біологічних пустот, які відразу ж заповнюються більш активними паразитичними видами.

Тривале використання одного й того ж хімічного препарату призводить до появи стійких форм. Так, уже нині нараховується до 130 видів шкідників сільськогосподарських культур і збудників хвороб тварин, стійких проти хлорорганічних і фосфорорганічних сполук.

Останнім часом для дезінфекції запропоновано ряд хімічних

101

речовин, до складу яких входять домішки-детергенти (англ. очищувальний, дезінфікуючий). Маючи мийні властивості, вони добре очищають поверхню об'єкта, посилюють дію основної речовини та знижують поверхневий натяг, що забезпечує краще їх проникнення до об'єкта дезінфекції.

Основні вимоги до дезінфекційних речовин

1.Спектр антимікробної дії. Дезінфекційні засоби, наскільки це можливо, мають бути ефективними проти всіх мікроорганізмів, у тому числі мікобактерій, вірусів, спор. Їх дія на мікроби мусить бути швидкою й безповоротною, викликаючи загибель останніх. Якщо ж препарат не відповідає цим вимогам, то мікроорганізми стають резистентними, з'являються мутанти, тобто, препарат не повинен бути мутагеном. За цією ознакою зараз перевіряють усі препарати. Антимікробна дія препаратів у певних межах не повинна зменшуватися при низьких температурах, а також змінах рН.

2.Безпека для людей і тварин. Ця вимога особливо важлива при інтенсивній технології тваринництва, коли дезінфекцію необхідно проводити в присутності тварин. У зв'язку із споживанням людиною продуктів тваринництва препарати не повинні бути токсичними під час їх застосування (гостра токсичність), не нагромаджуватися в організмі тварин і продуктах. Тому деззасоби ретельно перевіряють на канцерогенність, тератогенність (виродливість), ембріотоксичність, алергенні та кумулятивні властивості, шкірнорезорбтивну здатність та ін.

3.Деззасобу бажано мати мінімальний показник корозійної активності, чи агресивності до інших матеріалів. Ця властивість дуже важлива, особливо при дезінфекції металевих, гумових, пластикових і фарбованих поверхонь.

4.Деззасоби повинні легко розчинятись у воді або ж утворювати стійкі емульсії. Наприклад, використання хлорного вапна, хлорізоціанурових кислот, параформу в деяких випадках утруднено через їх слабку розчинність.

5.Не мати різкого запаху, особливо при використанні на молокозаводах, м'ясокомбінатах, тому що м'ясо й молоко легко його адсорбують.

6.Бути стійкими при зберіганні, використанні, придатними до транспортування.

7.Активність - не повинна знижуватися у присутності "твердої" води й органічних речовин. Звичайно, будь-якою дезречовиною неможливо провести ефективну дезінфекцію при недостатньому

102

механічному очищенні, але дезінфектанти повинні мати високу проникну здатність, щоб знезаразити поверхню під шаром крові, слизу та ін.

8.Швидкий розпад у навколишньому середовищі до нешкідливих речовин. Це головна вимога щодо охорони навколишнього середовища. Якщо цієї вимоги не дотримуватися, то дезінфектанти проникають у ґрунт, рослини, організм тварин і людини.

9.Ціна й доступність. Бути відносно дешевшими і вироблятись з місцевої сировини.

10.Не фарбувати і не забруднювати об'єкт дезінфекції.

Сила знезаражуючої дії хімічних речовин залежить від:

ступеня стійкості мікроорганізмів;

специфічності деззасобу;

його концентрації;

температури розчину й поверхні об'єкта;

експозиції (часу дії дезрозчину);

фізичної й хімічної природи об'єкта дезінфекції – від його

структури (щільна, пориста), поверхні (гладенька чи шорстка), матеріалу (пластик, дерево чи бетон).

ОСНОВНІ КЛАСИ ДЕЗРЕЧОВИН

Нині для дезінфекції використовують речовини, що належать до таких класів: луги, кислоти, окислювачі, органічні сполуки, солі важких металів.

Луги

Це добре розчинні основи, що у водному розчині утворюють високу концентрацію гідроксильних іонів. Бактерицидна здатність лугу прямо пропорційна ступеню дисоціації його на іони. Механізм дезінфікуючої дії лугів значною мірою залежить від об'єкта та середовища, де він знаходиться. Так, у кислому середовищі луги відразу ж вступають у реакцію нейтралізації. При безпосередньому контакті з білками вони спричинюють їх денатурацію з утворенням альбумінів, обмилюють жири, руйнують вуглеводи. Такі ж зміни луги викликають і в цитоплазмі мікробної клітини при їх проникненні через мікробну оболонку. Дія на спору проявляється колоїдним набряканням білків оболонки, омиленням жирів, що призводить до ерозії оболонки, проникнення дезінфікуючої речовини всередину і руйнування компонентів спори. Тканини макроорганізмів також руйнуються внаслідок зміни рН, відщеплення вологи й взаємодії лугів

103

із білками. У цьому разі утворюються альбумінати, які мають вигляд драглистої маси.

Натр їдкий – NaОН (каустична сода) – натрію гідрат окису – безбарвна, гігроскопічна, кристалічна речовина, що добре адсорбує вологу з повітря і розчиняється у воді з виділенням великої кількості тепла. Одержують електролізом водного розчину кухонної солі, або ж хімічним способом за допомогою обробки 10-12%-м розчином натрію гідрокарбонату гашеного вапна при нагріванні й перемішуванні. У продаж надходить у вигляді рідини, яка містить не менше 42% NaОН, або ж у твердому вигляді з умістом 92-95% NaОН. Препарат дуже корозійний і у розплавленому стані роз'їдає навіть скляний посуд.

Для дезінфекції використовують неочищений натр їдкий (каустичну соду). В 3-4%-й концентрації – при вірусних інфекціях (ящур, чума

свиней, енцефаломієліт, інфекційна анемія коней та ін.), гарячим (70оС) –

експозиція 3 год.; гарячий (70оС) 10%-й розчин натру їдкого з 10%-м розчином NaCl застосовують для дезінфекції цехів овчинно-шубних заводів, складів тваринницької сировини та інших приміщень, контамінованих спорами збудника сибірки. Зараз для дезінфекції широко використовують суміш, яка складається із 3%-го розчину натру їдкого і 3%-го розчину формальдегіду у співвідношенні 1: 1. Ця суміш особливо ефективна при туберкульозі та грибних інфекціях.

Техніка безпеки. При попаданні лугу на шкіру викликає значне її набрякання, а згодом глибокий опік із подальшим утворенням рубця. Тому, після дезінфекції обов’язково необхідно промити водою годівниці й напувалки. Попадання препарату всередину викликає

отруєння (блювота, кривавий пронос, сильний біль, болюче сечовиділення).

Антидот – слабкі органічні кислоти (1-2%-й розчин борної кислоти).

При відкриванні барабанів і приготуванні розчинів користуються захисними окулярами, оскільки препарат дуже гігроскопічний і при зволоженні внаслідок збільшення об'єму барабан із NaОН може розриватися.

Калі їдкий – КОН – біла, тверда непрозора маса. За властивостями подібний до NaОН, але надто дорогий і для дезінфекції майже не використовується.

Вапно негашене – кальцію окис (СаО) – технічне вапно. Одержують шляхом обпалювання вапняку, крейди, мармуру та інших карбонових порід (СаСО3) у шахтних печах.

Свіже гашене вапно – пушонка, кальцію гідрат окису Са(ОН)2. Білий рихлий порошок, погано розчинний у воді. Одержують при

104

додаванні до негашеного вапна однакової кількості води (1:1). Препарат дуже гігроскопічний. Застосовують його у вигляді порошку для дезінфекції проходів на тваринницьких фермах та інших місцях – для одночасної дезінфекції й зменшення вологості об'єкта.

Для дезінфекції стін, стелі, годівниць, жолобів, корит тощо використовують 20%-ні суспензії гашеного вапна шляхом триразової побілки з інтервалом 2 год. У цьому разі гинуть неспороутворюючі збудники інфекційних хвороб, у тому числі й туберкульозу. Предмети догляду за тваринами дезінфікують зануренням у суспензію на 2-4 год.

10% суспензія = 1 кг негашеного вапна + 1 л води (гасять) + 9 л води.

20% суспензія = 1 кг негашеного вапна + 1 л води (гасять) + 4 л води.

Суспензію (вапняне молоко) готують безпосередньо перед застосуванням (на 1 день).

Фрезет – відхід хімічної обробки металів, який являє собою безколірну або злегка жовтувату рідину зі специфічним запахом, що містить як дезінфікуючу речовину їдкі та вуглекислі луги (відповідно 11 і 23%). 3 водою змішується у будь-яких співвідношеннях.

Застосовують для дезінфекції, як і луги. Крім того, ним дезінфікують залізничні вагони після перевезення тварин, продуктів і сировини тваринного походження у вигляді гарячого (70-80°С) 15%-го розчину за вмістом препарату, із розрахунку 1 л/м2 при експозиції 1 год.

Каустифікована содо-поташна суміш (каспос) – відходи глиноземного виробництва із вмістом 40-42% лугів. Рідина жовтуватого кольору, добре змішується з водою.

Використовують для дезінфекції у тих же випадках, що і натр їдкий, але для приготування робочого розчину необхідно враховувати АДР, тобто беруть його в 1,5-2 рази більше ніж NаОН.

Кальцинована сода – сода безводна, натрію карбонат (Na2CO3) – білий кристалічний порошок, добре розчинний у воді. Основний матеріал для отримання каустичної, питної та кристалічної соди.

Дешевий і незамінний засіб при відмиванні об'єктів, особливо

забруднених жирами (на м'ясокомбінатах, у ковбасних цехах, молочних

заводах, шкірзаводах та ін.). Використовують також і для попереднього відмочування об'єктів дезінфекції перед механічним очищенням. 1- 2%-ні розчини застосовують для миття й дезінфекції молочного

105

посуду, тари з-під м'яса, кип'ятіння спецодягу, інструментів і т.д. У цьому разі протягом 1-2 год. гинуть навіть спори сибірки.

Натрію гідрокарбонат – сода питна (NаНСО3) – використовують, як і кальциновану соду. 1-2%-й розчин для кип'ятіння у ньому перев'язувального матеріалу, спецодягу, інструментів.

Поташ – калію карбонат (К2СО3). Одержують із попелу рослин. Сіруватого кольору порошок, добре розчинний у воді. Бактерицидність зумовлена лужними властивостями.

Зола – (попіл) залишок згорання палива с зольний луг. Дезінфікуюча здатність залежить від умісту лугів.

Для отримання зольного лугу з умістом 0,5% лугу на 10 л крутого окропу беруть 1,5 кг деревного попелу або 2 кг попелу житньої соломи, а – 1% лугу – відповідно 3 та 4 кг золи.

Кислоти

Як дезінфектанти кислоти застосовують значно рідше ніж луги. Дезінфікуюча дія їх зумовлена катіонами водню Н+, які викликають дегідратацію тканин (відбирають воду) і денатурацію білка. Тому бактерицидна здатність кислоти пропорційна ступеню дисоціації її на іони. За дією на спори сибірки кислоти поділяють на: сильні

(фтористоводнева, азотна, трихлороцтова) – знезаражують спори за 2 год.; середні (хлористоводнева) – протягом 8 год.; слабкі (сірчана, вугільна) – за

звичайних умов на спори майже не діють. Підвищення температури розчину на 10оС збільшує бактерицидність кислот вдвічі.

Сірчана кислота (H2SO4). Технічна кислота – масляниста важка рідина (питома вага 1,84), добре розчинна у воді, спирті, бензині.

5%-й розчин сірчаної кислоти застосовують для дезінфекції підлоги у приміщеннях для тварин, годівниць, корит при неспорових

інфекціях. Сірчано-крезолову суміш (одна частина H2SO4 і три – крезолу)

використовують у вигляді 5-10%-х розчинів для дезінфекції ґрунту та інших об'єктів, контамінованих мікроорганізмами, у тому числі й споровими.

Соляна кислота (НСl) – прозора рідина з гострим запахом, питома вага 1,17. Добре розчиняється у воді. Застосовують 1-5%-й розчин для дезінфекції води, стічних вод, приміщень, 1%-й розчин – для дезінфекції шкірсировини, у тому числі контамінованої спорами сибірки.

Молочна кислота (Н3СН(ОН)СООН) – безбарвна рідина з характерним запахом. З водою змішується в будь-яких

106

співвідношеннях. Застосовують в аерозолях для дезінфекції у присутності тварин у дозі 25 мл/м3.

Контрольні запитання за темою

1.Суть хімічного методу дезінфекції.

2.Роль детергентів у процесі дезінфекції.

3.Основні вимоги до дезінфекційної речовини.

4.Охарактеризуйте основні класи дезінфекційних речовин.

5.Який механізм дезінфікуючої дії лугів?

6.Який механізм дезінфікуючої дії кислот?

7.Які луги та кислоти найчастіше застосовують для дезінфекції?

107

ОКИСЛЮВАЧІ І ХЛОРМІСТКІ ДЕЗІНФЕКТАНТИ. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ХЛОРУ У ХЛОРНОМУ ВАПНІ ТА ЙОГО РОЗЧИНАХ

Мета заняття. Познайомити студентів із хлормісткими дезінфектантами й окислювачами, їх властивостями; засвоїти методику приготування й титрування робочих розчинів.

Місце проведення заняття. Лабораторія кафедри епізоотології.

Матеріали та обладнання. Набір хлормістких дезінфектантів і окислювачів, посуд для приготування розчинів, реактиви й устаткування для визначення концентрації активних речовин, таблиці, методики.

Окислювачі

До цієї групи дезінфектантів належать хімічні сполуки, що у вологому середовищі виділяють атомарний кисень або галогени (хлор, йод, бром), які власне й окислюють органічні компоненти мікробної клітини. Усі речовини цієї групи є універсальними деззасобами, але більшість із них має високу корозійну здатність, що обмежує їх застосування.

Окислювачі діють за рахунок активного кисню, що пов'язаний з агрегацією (злипанням) тонких фібрил ДНК, желатинізацією і набряком цитоплазми за рахунок вільного проникненням кисню у клітину, надлишок якого блокує фермент дегідрогеназу, порушуючи основну функцію цитоплазматичної мембрани – дихання.

Перекис водню (Н2О2). Препарат, активний відносно всіх видів збудників хвороб, у тому числі збудника туберкульозу та спорових інфекцій. Активність препарату знижується при наявності білка та жиру. У присутності синергістів (молочна кислота) дія посилюється у два рази за рахунок Н+ катіонів, які діють на статичний заряд мікробної клітини. Зона терапевтичної дії вузька і при передозуванні може викликати газову емболію й загибель тварини. В організмі розпадається на кисень і воду. Негативно діє на ряд ферментних систем, тому застосовувати потрібно обережно.

Використовують перекис водню 3%-м для аерозольної дезінфекції.

Надоцтова кислота (СНзСООН). Одержують за допомогою реакції оцтового ангідриду з перекисом водню. При розпаді надоцтової кислоти утворюються кисень і оцтова кислота. Проміжний продукт – атомарний кисень, який є сильним окислювачем. Спороцидна дія надоцтової кислоти в 10 разів сильніша водню перекису.

Для дезінфекції готують, як правило, маточний 3-3,5% за АДР розчин у закритому скляному або поліетиленовому посуді. Розчин

108

зберігається 7-10 діб. Для використання готують робочий розчин, тобто 0,01%-й за АДР, який застосовують у присутності тварин, птиці. Для спорофунгіцидної дії застосовують 1-2%-ні розчини, які можна застосовувати і при мінусовій температурі.

Естостерил-1. У вигляді водних розчинів 0,3-0,5% надоцтової кислоти застосовують для профілактичної й вимушеної дезінфекції приміщень, вільних від тварин, при сальмонельозі, колібактеріозі, лістеріозі, туберкульозі.

Дезоксон. Діюча речовина – надоцтова кислота. Одержують при взаємодії водню перекису й оцтової кислоти. У зарубіжних аналогах АДР – 49%, у вітчизняних – 5%. При кімнатній температурі – це безбарвна або зеленуватого кольору рідина.

Використовують у 0,5%-му розчині в присутності тварин для дезінфекції приміщень, санації верхніх дихальних шляхів, обробки шкірних покривів. Містить стабілізатор. Належить до групи препаратів "холодної" стерилізації, його можна використовувати без антифризу до мінус 23°С.

У навколишньому середовищі швидко розпадається на Н2О і О2. Викликає сильну корозію. Руйнує гуму, пластмаси, залізо, фарби, внаслідок чого використовують рідко, лише при необхідності досягнення швидкого ефекту.

Калій перманганат (КМnО4) – темно-фіолетові або пурпурні кристали з металевим блиском. Добре розчиняються у воді з виділенням атомарного кисню. Окислювальна здатність висока – окислення відбувається в будь-якому середовищі: кислому, нейтральному, лужному, добрий дезодорант.

Використовують у 0,5-1%-х розчинах для дезінфекції й дезодорації м'ясних лавок, прилавків, тари з-під м'яса, місць забою тварин. Ефективний як при вегетативній, так і споровій інфекціях

(спори сибірки в 1%-му розчині гинуть протягом 1 год.).

Техніка безпеки. При змішуванні із сухим КМnО4 винний спирт, гліцерин, бензол, сірководень загоряються.

Хлормісткі окислювачі

Ці препарати відщеплюють атомарний хлор, який вільно проходить через оболонки вегетативних та спорових форм мікробів і як сильний окислювач білкових молекул, викликає хлорування їх амінних груп, переводячи білки в інертний стан. Крім того, хлор вступає у реакцію з вологою клітини, утворюючи додатково бактерицидні хлористоводневу (НСl) і хлорнуватисту (НСl+1О)

109