Praktikum_1

кислоти.

Хлор – (газ) використовують для знезаражування питної води, дезінфекції вагонів, приміщень для тварин.

Хлорне вапно. Білий порошок із запахом хлору, головною складовою частиною є кальцію гіпохлорит – СаOСl2. Одержують хлорне вапно пропусканням газоподібного хлору через сухе гашене вапно (пушонку). На відкритому повітрі хлорне вапно розкладається, перетворюючись у напіврідку або грудкувату масу. Процесу розкладу препарату сприяє сонячне світло, тепло, волога, а також каталізатори

– органічні домішки (вугільний пил, мастила, тирса та метали).

Якість хлорного вапна залежить від активного хлору, якого в технічному препараті міститься 30-38%, але за Держстандартом повинно бути не менше 25%.

Антимікробна дія препарату підвищується у кислому середовищі, тому до розчину хлорного вапна рекомендують додавати технічну соляну або сірчану кислоти. Наприклад, у розчині хлорного вапна з умістом 5% активного хлору і 5% НСІ спори сибірки гинуть за 5 хв. Для дезінфекції хлорне вапно використовують у вигляді сухого порошку, освітлених розчинів чи суспензій.

Перед їх застосуванням потрібно визначити процентний уміст активного хлору у хлорному вапні. Існує кілька методів його визначення, але найбільше практичне застосування має спрощений пробірковий метод.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕНТНОГО ВМІСТУ АКТИВНОГО ХЛОРУ В СУХОМУ ХЛОРНОМУ ВАПНІ

Реактиви: 20%-й розчин соляної кислоти, калій йодистий і 0,1 н розчин гіпосульфіту.

У пробірку очною піпеткою вносять 5 крапель 20%-го розчину соляної кислоти і на кінчику скальпеля калію йодистого. Потім пробірку струшують до розчинення калію йодистого. Піпетку промивають 4 рази водою та 2 рази 1%-м освітленим розчином хлорного вапна. Далі набирають і вносять у пробірку 18 крапель 1%-го освітленого розчину досліджуваного хлорного вапна. Вміст пробірки старанно збовтують. Рідина забарвиться у колір йоду. Потім піпеткою (промитою 4 рази у воді та 2 рази в 0,1 н розчині гіпосульфіту) набирають децинормального розчину гіпосульфіту і додають краплями, рахуючи кожну, у пробірку. Після кожної краплі пробірку струшують. Розчин гіпосульфіту додають до знебарвлення рідини.

Одна крапля децинормального розчину гіпосульфіту, витраченого на титрування, відповідає 2% активного хлору у хлорному вапні. Отже,

110

процент активного хлору в досліджуваному хлорному вапні дорівнюватиме подвоєній кількості крапель гіпосульфіту, витраченого на титрування.

Визначення активного хлору зазначеним способом повторюють кілька разів до одержання однакових показників.

Порошок (сухе хлорне вапно) малоактивний, але при наявності вологи його бактерицидна здатність підвищується. Сухе хлорне вапно з умістом 25% активного хлору використовують для знезараження вологого ґрунту, сечі, гноївки та ін. При наявності вологи відбувається бурхлива хімічна реакція з виділенням хлору й підвищенням температури об'єкта дезінфекції до 45-90oС, яка теж діє бактерицидно.

Освітлені (відстояні) розчини готують із хлорного вапна з умістом активного хлору не менше 25%. Для приготування розчину хлорного вапна з умістом 2% активного хлору 8 кг вапна розчиняють в 98 л води. Для приготування розчину з 5% активного хлору – 20 кг вапна розчиняють у 95 л води. Розчин готують у дерев'яній бочці і відстоюють 24 год. Для дезінфекції використовують верхній

(освітлений) шар.

Суспензія хлорного вапна (хлорно-вапняне молоко) – як правило, готують 10-20%-м, що при наявності у вапні 25% активного хлору відповідає 2,5% або 5% активного хлору.

Хлор, що виділяється при дезінфекції, значно подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів. Тому дезінфекція хлормісткими препаратами в присутності тварин не проводиться. У зв'язку з агресивністю препарату хлорним вапном не можна дезінфікувати бавовняні тканини та металеві вироби. Роботу з хлорним вапном проводять у спецодязі й протигазі.

Від виробника хлорне вапно надходить у герметично закритій тарі

по 50, 100 і 275 л (дерев'яні бочки, вистелені поліетиленовою плівкою).

Однак і в таких умовах при зберіганні протягом року кількість активного хлору зменшується вдвічі.

Техніка безпеки. Зберігати вапно насипом заборонено (можливе самозаймання й вибух). Не можна зберігати в одному складі з хлорним вапном вибухонебезпечні й легкозаймисті речовини.

Хлораміни – це хлорпохідні аміаку або органічних аміносполук, у яких атом хлору зв'язаний безпосередньо з атомом азоту. Їх одержують при дії газоподібного хлору або хлорнуватистої кислоти на органічні аміни та їх солі.

У ветеринарії частіше використовують хлорамін-Б. Це жовтуватий порошок із слабким запахом хлору, добре розчинний у воді. Порошок

111

і його розчини стійкі, не розкладаються навіть при кип'ятінні. Бактерицидність хлораміну-Б зумовлена вмістом 25-29% активного хлору. Розчини хлораміну-Б мають слабкий запах хлору, слабо корозійні, мало псують предмети.

Використовують для дезінфекції будь-яких об'єктів при споровій і вегетативній мікрофлорі у вигляді 1-10%-х розчинів.

Кальцію гіпохлорит (Са(СlО)2) – кальцієва сіль хлорнуватистої кислоти. Одержують пропусканням газоподібного хлору через суспензію гашеного вапна. Добре розчиняється у воді. Розчини мають високу окислювальну здатність, перевищуючи хлорне вапно в 2,2 раза. Дуже кородують метал, роз'їдають бавовну. Нараховується п'ять сортів препарату, які розрізняються за вмістом активного хлору.

Для ветеринарії надходять марка Б I і II сортів із умістом активного хлору відповідно 30 і 24%. Препарат майже повністю – на 94-95% розчиняється у воді. Рихлий осад вільно проходить через форсунки дезустановок, тому немає потреби готувати освітлені розчини. 10-12%-ні розчини використовують для побілки й дезінфекції поштукатуреної поверхні.

Використовують для дезінфекції приміщень при всіх хворобах, у тому числі туберкульозі й сибірці, а також для знезараження ґрунту при спорових інфекціях у вигляді 10%-х, а при неспоровій – 5%-х розчинів.

ДТСГК – двітретиносновна сіль кальцію гіпохлориту – білий порошок із запахом хлору. Промисловість випускає два сорти з

умістом 56-58% активного хлору (термін зберігання до п'яти років) і до 47% (термін зберігання до двох років). Препарат добре розчиняється у

воді, стійкий при зберіганні. Використовують, як і хлорне вапно.

Натрію гіпохлорит (NaClО). Для приготування 1 л розчину розводять у воді 200 г хлорного вапна з умістом 25% активного хлору і 200 г кальцинованої соди, яку попередньо розчиняють у підігрітій до 50°С воді. Витримують 24 год. Розчин містить 5-6% активного хлору. Для дезінфекції використовують такий розчин або розводять його до вмісту 1-2% активного хлору.

Гіпохлор. Діюча речовина –натрію гіпохлорит. Це прозора жовтувата рідина із запахом хлору. Готують промисловим способом, пропускаючи газоподібний хлор через розчин КАСПОС (відхід

глиноземного виробництва, містить до 42% лугів) або через 7%-й розчин

NаОН – до насичення його 2-5% хлору. Після приготування розчину в нього вносять 1,5-2% натрію метилсилікату як інгібітору корозії. На мікроби такий розчин діє як 3%-й NаОН, але має ще мийні і

112

вибілюючі властивості та в 10-15 разів нижчу ніж у NаОН і хлорного вапна кородуючу здатність. Розчини придатні для дезінфекції тваринницьких і птахівничих приміщень, підприємств м'ясної й молочної промисловості, транспорту протягом 10 днів, якщо їх зберігати у закритому посуді.

Текстаніт – рідина, що містить 14% активного хлору у вигляді натрію гіпохлориту, пом'якшувач води, антикорозійну речовину і стабілізатор. Препарат малотоксичний. Випробовували для дезінфекції у присутності свиней. Для ветеринарних цілей промисловість випускає його в 50-кілограмових місткостях.

Хлорпохідні ціанурових кислот

Трихлорізоціанурова кислота (ТХІК) СзNзОзСlз – білий кристалічний порошок із слабким запахом хлору. Містить 93% активного хлору. Ефективна для дезінфекції при всіх інфекціях, у тому числі при туберкульозі й сибірці. Спороцидна дія проявляється вже в 0,1%-му розчині (за АДР).

Дихлорізоціанурова кислота (ДХІК) СзNзНСl2Оз. Містить 70%

активного хлору, краще ніж ТХІК розчиняється у воді. Використовують в 0,1-0,2%-х розчинах.

Натрієва сіль дихлорізоціанурової кислоти. Повністю розчиняється у воді. Містить 47-52% активного хлору. Використовують при спорових інфекціях у вигляді 1-2%-х водних розчинів.

Хлорцин Н одержують на основі натрієвої солі ДХІК. Хлорцин К одержують на основі калієвої солі ДХІК.

Препарат ДП-1 – має у своєму складі натрієву сіль ДХІК і містить 25-30% активного хлору.

Препарат ДП-2 – містить 40% активного хлору, 50% ТХІК і наповнювач.

Йодмісткі окислювачі, або йодофори

Однохлорний йод одержують шляхом пропускання газоподібного хлору через кристалічний йод або готують у лікарнях та лабораторіях ветеринарної медицини. Для 1 л розчину беруть 10 г калію йоднуватокислого, 11 г калію йодистого, 875 мл концентрованої НСІ. Після охолодження розчин доводять водою до 1 л, приймаючи його за 100%. Препарат оранжево-жовтого кольору зі слабким запахом хлору.

113

Препарат придатний для дезінфекції тваринницьких приміщень, боротьби з пліснявою у холодильниках на м'ясота рибокомбінатах, для знезараження шкірного покриву тварин. Для дезінфекції приміщень використовують 5-10%-ні розчини у дозі 1 л/м2 експозиція

– 9 год. Для дезінфекції вим'я: 0,5%-й розчин – перед доїнням, 1%-й – після нього.

Йодофори – високомолекулярні сполуки йоду з полісахаридами, багатоатомними спиртами, поверхнево активними речовинами (ПАР) і чвертьамонійними сполуками (ЧАС).

Токсичність йодофорів дуже низька, вони добре розчиняються у воді, не подразнюють шкіру та слизові оболонки, не з'єднуються з білковими субстратами. Препаратам властива висока бактерицидність, спороцидна та вірусоцидна активність, яка зберігається тривалий час. Електронномікроскопічні дослідження дії йодофорів на мікробну клітину показали, що механізм їх дії подібний до водню перекису і надоцтової кислоти. Додавання ПАР проявляє вибіркову дію на цитоплазматичну мембрану, посилює її проникність для дезречовини, спричинює вихід із клітини важливих для життя компонентів, а саме: ДНК та РНК.

Йодинал використовують у медичній практиці, концентрація 0,05% забезпечує за 4 хв. спороцидну дезінфекцію рук.

Йодогал (йодофор-галеніт) – кислий йодофор із тензидйод комплексом і детергентом. Містить 1,75% вільного активного йоду. Розчини неотруйні, не подразнюють шкіру, не виявляють корозійної дії на метал, гуму, пластик тощо.

Препарат використовують для миття й дезінфекції різних об'єктів, включаючи цех з переробки тваринницької продукції, склади по її зберіганню, для дезінфекції у присутності тварин і т. д.

Дозування: для миття й очищення, а також дезінфекції поверхонь приладів використовують 0,3%-й розчин (300 мл на 100 л води), для дезінфекції повітря – 1,25%-й розчин (5 мл на 4 л води), для дезінфекції шкірного покриву тварин – 0,05%.

Йодтриетиленгліколь готують на основі триетиленгліколю (НО(ОН2СН2О)2СН2СНО2ОН), який сам уже проявляє бактерицидну дію у концентрації 1: 100 млн. (1 мл) на 100 м3 повітря.

Для приготування 1 л беруть 300 г йоду кристалічного, 160 г калію йодистого, 915 мл триетиленгліколю, ретельно перемішують до повного розчинення.

Готовий препарат – оліїста темно-червона рідина зі специфічним

114

запахом йоду. Використовують для аерозольної дезінфекції у присутності птиці по 25 мл/м3. Ефективний при ларинготрахеїті, віспі, респіраторному мікоплазмозі, пастерельозі та ін., для дезінфекції повітря та одночасної санації респіраторних шляхів.

Інші галогенофори

ОКЕБМ – суміш окису етилену (СН2)2О і бромистого метилу (СНзВг) 1: 2,5. Це стійка, однорідна, прозора, легкозаймиста рідина з різким запахом ефіру. В умовах нормального атмосферного тиску кипить при температурі 8-8,5°С і набуває газоподібного стану, не викликає корозії, не змінює шкірсировину, вовну, не шкідлива для вуликів, стільників, спецодягу.

Суміш ОКЕБМ випускають у стальних балонах місткістю 40-100

л.

Дія на мікробну клітину. Суміш ОКЕБМ з'єднується з білками й ферментами спор, інактивує їх не викликаючи поверхневих змін. Під дією етилену спори починають проростати (як під дією тепла), з'являються вегетативні форми, які швидко гинуть під дією газу. Цей процес і є ступеневою дезінфекцією. Окис етилену з'єднується з ДНК клітини та алкілує один або кілька атомів азоту, що викликає порушення однієї з основ (гуанін, аденін, тимін, чи цитозин). Бромметил розкладається на бромистоводневу кислоту (НВг) і метанол (СН3ОН). У суміші за рахунок НВг створюється рН 5,5-6,5, тобто дуже кисле середовище, в якому нейтралізується електростатичний заряд спор. Це призводить до швидкого проникнення в спору радикалів із суміші, а також токсичних продуктів, що утворюються при взаємодії газу із спорою.

ОКЕБМ має добру проникаючу здатність, що дає змогу використовувати її для дезінфекції об'єктів в упаковці (вовна, пух, пір'я), вуликів, стільників, вощини, зернофуражу, сировини тваринного походження, ґрунту при сибірці, та інших об'єктів, контамінованих вегетативною й споровою мікрофлорою.

Техніка безпеки. Суміш отруйна, а тому треба працювати у протигазі та інших засобах індивідуального захисту.

Дезінфектанти - органічні сполуки

Це, головним чином, похідні фенолу та формальдегіду, які діють на мікробну клітину, не дисоціюючи на іони, і добре, розчиняючись у ліпідах, нагромаджуються у бактеріальній клітині, викликаючи її загибель. З білками ці речовини утворюють нерозчинні альбумінати, порушуючи колоїдний стан клітини. Оскільки речовини групи фенолу

115

мають велику молекулу і вона не здатна проникати через дрібні пори в оболонці спори, то спороцидної дії вони не проявляють.

Фенол – (С6Н5ОН). Це – безбарвні кристали з різким специфічним запахом. Під дією світла й повітря кристали рожевіють, а потім стають червоними (гідрат фенолу). При температурі 65°С розчиняється у воді в будь-яких співвідношеннях. Розчин має кислу реакцію, тому і називається карболова кислота. Фенол є досить отруйним – обпалює шкіру, спричинюючи водянки та виразки, коагулює білки. З підвищенням концентрації зростає інтенсивність зсідання білка. Незважаючи на значну бактерицидну дію, фенол не використовують для дезінфекції у корівниках і передзабійних приміщеннях, тому що молоко й м'ясо набувають запаху фенолу і стають непридатними для споживання.

До його недоліків належить низька спороцидна дія, отруйність, швидке всмоктування у шкіру, стійкий неприємний запах після дезінфекції.

Використання: ефективний стосовно майже усіх неспорових інфекцій у вигляді 2-5%-х розчинів. У 5%-й концентрації – для протирання чобіт, збруї, намордників.

Техніка безпеки. При використанні у великих кількостях працювати обережно. Препарат, отруйний і леткий, тому працювати потрібно в комбінезонах, протигазах, окулярах, гумових чоботях і рукавицях.

Крезоли (С6Н5СН3). Одержують із кам'яновугільного, сланцевого або торф'яного дьогтю й толуолу. Суміш - мета-, пара- і отокрезолу. Порівняно з фенолом має менш виражену припікаючу властивість та вищу дезінфекційну здатність. На виробництві використовують сирий крезол (неочищена карболова кислота) або чорна неочищена карболка – густа темно-бура рідина неприємного запаху. У воді розчиняється погано, утворює каламутну рідину нейтральної або слабокислої реакції, тому для дезінфекції використовують сірчано-крезолову або мильно-крезолову суміші.

Сірчано-крезолова суміш (три вагові частини 100%-го неочищеного крезолу й одна частина технічної сірчаної кислоти). Суміш готують на холоді

і приливають кислоту до крезолу, а не навпаки, відстоюють 1-5 діб. Добре розчиняється у воді, використовується для дезінфекції у вигляді 3-5%-х розчинів.

Спори сибірки гинуть протягом 60 хв. при температурі 40°С, а при температурі 75°С у 1%-му розчині – за 20 хв. Збудник туберкульозу стійкий проти сірчано-крезолової суміші. Використовують 5%-й

116

розчин сірчано-крезолової суміші при неспорових формах для дезінфекції ґрунту, підлоги, стічних жолобів, місць завантаження й розвантаження тварин, 10%-й розчин – для дезінфекції при сибірці та інших спорових інфекціях у будь-яку пору року. Взимку до неї додають 5-10% солі.

Працюють із сумішшю у спецодязі (гумові чоботи, рукавиці, захисні

окуляри, халат).

Мильно-крезолова суміш. Містить 5% зеленого мила і 3% крезолу. Приготування: 500 г зеленого мила змішують із невеликою кількістю гарячої води, додають ще 10 л води і 300 г неочищеного крезолу. Суміш використовують свіжо приготовлену, гарячу, для знезараження жирних предметів і поверхонь при неспоровій інфекції.

Лізол. Одержують на заводі з технічного крезолу (50%) і калійного мила (50%). Це прозора чорно-бура масляниста рідина, добре розчинна у воді та спирті з утворенням піни. Розчини нейтральної або слаболужної реакції із запахом крезолів. Має добрі інсектицидні, бактерицидні та мийні властивості. Лізол не псує предмети під час дезінфекції, ефективний при вегетативній мікрофлорі. Його використовують для дезінфекції рук та інструментів у 1-5%-х розчинах, білизни – 3%-х, виділень хворих – 5-10%-х. Зберігають у темній скляній тарі, що закрита пробкою.

В останні роки надійшов препарат – лізол санітарний, марки «Дезонол», до складу якого входять поверхнево активні речовини, емульгатор та інші корисні добавки, які значно підвищують активність основної діючої речовини. Препарат являє собою темнокоричневу рідину зі специфічним запахом. При змішуванні з водою утворює стійку емульсію білого кольору. Розчини дезонолу не викликають корозії металів, не забруднюють і не змінюють колір поверхні.

Препарат у два рази активніший від лізолу. Перевагою дезонолу, на відміну від інших дезінфекційних засобів, є те, що він діє у присутності органічних речовин.

Креолін. Колоїдна система, що складається з кам'яно-вугільних, торф'яних і дерев'яних масел, емульгованих господарським або технічним милом, каніфоллю або асидолом. Це масляниста рідина, темно-коричневого кольору, із запахом дьогтю й креоліну. Дезінфікуючі властивості залежать від вмісту фенол-креоліну. При змішуванні з водою (1:10) утворюється стійка емульсія молочного кольору, лужної реакції.

Креолін буває:

117

а) безфенольний, кам'яновугільний (купочний); б) фенольний -10, кам'яновугільний (фенолу 10-11%); в) торф'яний (25-30% фенолу); г) деревносмольний.

2-5%-ну водну емульсію з температурою 60-70°С використовують при неспорових інфекціях для дезінфекції забруднених предметів. Перед дезінфекцією тварин виганяють, а після неї приміщення добре провітрюють і просушують, інакше можливе отруєння тварин парами фенолу.

Нафтолізол – розчин крезолу в нафтеновому милі. Це однорідна, олієподібна густа рідина темно-бурого кольору, із сильним запахом крезолу, розчинна у воді й спирті, має бактерицидні властивості. Знезаражуюча здатність нижча ніж у лізолу. Розчини забруднюють предмети при дезінфекції.

Використання: 3-10%-ні гарячі (60-70°С) розчини для дезінфекції при вегетативних формах мікробів.

Ксилонафт-5 – масляниста рідина темно-коричневого кольору, складається із суміші ксиленолів (диметилфенолів 43%), омилених асидолмилонафтом (50%). Це активніший дешевий замінник дезінфекційного креоліну, із водою утворює стійку емульсію сіруватомолочного кольору. Має високу бактерицидну здатність. Придатний для дезінфекції приміщень у вигляді 4-5%-х розчинів. Купати тварин забороняється.

Дьоготь одержують при сухій перегонці вугілля, дерева, торфу. Містить 8-12% фенолів (крезол, гваякол та ін.). Для дезінфекції частіше використовують сосновий дьоготь, який нерозчинний у воді, тяжчий від неї, застосовують у суміші з кислотою чи лугом.

Чистий дьоготь застосовують для протирання (дезінфекції) шкіряних виробів (збруя, попони) і копит.

Для приготування кислотного розчину дьогтю спочатку готують

маточний розчин (до 100 частин дьогтю додають 15 частин соляної кислоти),

із якого перед застосуванням готують 10%-й розчин на воді, який за своїми дезінфекційними властивостями не поступається 5%-му розчину сірчано-крезолової суміші.

Лужний розчин дьогтю готують аналогічно, тобто спочатку –

маточний розчин (до п'яти частин NаОН додають 70 частин води, перемішують і після цього додають ще 25 частин соснового дьогтю, таким чином маточний розчин містить 5% NаОН і 25% дьогтю), а з маточного – робочий, і

застосовують 20%-м.

118

Мильно-лужний дьоготь: маточний розчин складається із трьох частин дьогтю, однієї частини зеленого мила і чотирьох частин 15%- го розчину NаОН. Робочі розчини – 5-10%-і.

Керол і гудронол – побічні продукти нафтопереробної промисловості. До їх складу входять сульфокислоти та сірчана кислота, які зумовлюють їх мийну й дезінфікуючу здатність. Після їх застосування запах швидко зникає. Водні розчини піняться.

Застосовують для дезінфекції поверхневого шару ґрунту на глибину до 3 см біля тваринницьких приміщень. При туберкульозі – 10%-і водні розчини – 10 л/м2 з експозицією 10 діб, при дезінфекції ґрунту, інфікованого збудниками ящуру, бруцельозу, лістеріозу, бешихи свиней – експозиція дві доби.

Феносмолін – суміш фенольної смоли (побічний продукт фенолацетонового виробництва) і 20%-го водного розчину натру їдкого 1: 1. Це пастоподібна маса темно-коричневого кольору з приємним ароматичним запахом. З водою утворює стійку емульсію. Препарат, малотоксичний для теплокровних. Ефективний при вегетативній і споровій формах інфекції, а також гельмінтозах.

Застосовують 3%-ну (за АДР) емульсію для дезінфекції при неспоровій мікрофлорі, 5%-ну емульсію – для дезінвазії, дезакаризації, 12-18%-ну емульсію – при споровій мікрофлорі. Витрати – 1 л/м2 приміщення і 10 л/м2 ґрунту, експозиція 2 год.

Контрольні запитання за темою

1.Які дезінфектанти належать до групи окислювачів?

2.Як визначити процентний вміст активного хлору у хлорному вапні та його розчинах?

3.Охарактеризуйте основні дезінфектанти, що діють на основі хлору.

4.Перерахуйте дезінфектанти з групи окислювачів.

5.Як проводиться зберігання дезінфікуючих засобів?

6.Техніка безпеки при роботі з хімічними засобами дезінфекції.

119