Praktikum_1

усе сприйнятливе поголів'я великої рогатої худоби, коней, свиней, овець один раз на рік (IV кв.). Молодняк великої рогатої худоби по досягненню 3-місячного віку; повторне щеплення здійснюється через 6 місяців. Ягнят — первинно у 3-місячному віці, та ревакцинацію — через 3 місяці. Щепленню підлягають всі тварини, які прибувають для комплектування ферм;

— емфізематозного карбункулу великої рогатої худоби в стаціонарно неблагополучних пунктах у віці від 3-х місяців до 4-х років, а овець — старше 6 місяців у першому кварталі (не пізніше як за

два тижні до вигону на пасовище). Якщо пасовищний період

продовжується більше 6 місяців, передбачається повторне щеплення

сприйнятливих тварин (у кінці III або на початку IV кварталів);

—лептоспірозу великої рогатої худоби й свиней у стаціонарно неблагополучних, загрозливих і племінних господарствах. Тварин щеплюють із двохмісячного віку двічі в II кварталі, велику рогату худобу повторно щеплюють через 12 місяців; свиней — у віці старше 4 місяців, повторно — через 6 місяців, а поросят щеплюють у місячному віці і повторно через 3 місяці;

—сальмонельозу та колібактеріозу телят і поросят у неблагополучних пунктах: тільних корів і супоросних свиноматок щеплюють за 1,5—2 місяці до отелу чи опоросу 3 рази з інтервалом між щепленнями 10 днів: телят — на 2-8-й день, поросят на 7-15-й день після народження;

—диплококозів телят, ягнят і поросят — в неблагополучних пунктах протягом року з 8-денного віку (телят до 2-3-місячного, поросят і

ягнят — до 2-місячного віку);

—бешихи свиней у всіх господарствах, включаючи тварин особистої власності громадян. У цьому разі керуються такими принципами: усе поголів'я свиней старше 2,5 місяців повинно бути в імунному стані протягом року. Періодичність щеплень визначається вакциною, яка застосовується. При використанні концентрованої гідроокисалюмінієвої формолвакцини дорослих свиней щеплюють два рази на рік (I і III кв.), а молодняк через два тижні після відлучення;

—чуми свиней у таких господарствах:

а) після зняття карантину протягом трьох років, а також у навколишніх населених пунктах;

б) у свинарських комплексах, спецгоспах і навколо них; в) розташованих у зонах, де реєстрували випадки захворювання на

чуму; г) які комплектуються збірним поголів'ям;

д) що використовують для годівлі свиней харчові залишки й відходи

170

боєнь; е) розташованих поблизу державних кордонів, промислових центрів,

м'ясокомбінатів, утильзаводів, залізничних станцій, різних морських і повітряних портів, автошляхів. Принцип планування щеплень такий самий, як і при бешисі. Доросле поголів'я щеплюють вірусвакциною АСВ із штаму К один раз на рік (І—II кв.), а молодняк — по мірі підростання протягом року;

—хвороби Ауєскі свиней у неблагополучних і загрозливих господарствах, а також у спецгоспах і комплексах (І—II кв.); доросле поголів'я вдруге щеплюють протягом року, як правило, із

двотижневого віку (в епізоотичному вогнищі — із дводенного);

—сказу — усіх собак старше 6 місяців (І—II кв.);

—трихофітії — у неблагополучних пунктах із місячною віку двічі з інтервалом 10—14 днів:

—ящуру великої рогатої худоби і Нюкаслської хвороби — із урахуванням епізоотичної ситуації й указівок головного лікаря ветеринарної медицини району. В областях і районах, в яких щорічно реєструється ящур, планують профілактичні щеплення всього сприйнятливого поголів'я великої рогатої худоби й свиней (І— III кв.).

На птахофабриках і в навколишніх населених пунктах обов'язково планують щеплення птиці проти Нюкаслської хвороби. Щеплення птиці проти інфекційного ларинготрахеїту, колібактеріозу, пастерельозу, віспи, спірохетозу, хвороби Марека передбачають із урахуванням епізоотичної обстановки.

Щеплення кролів проти міксоматозу та вірусної геморагічної хвороби планують у благополучних, загрозливих і неблагополучних

пунктах у II кварталі (до появи основних переносників збудника хвороби —

комарів).

Лікувально-профілактичні обробки

Дегельмінтизація проти більшості гельмінтозів планується в основному в І кварталі, коли більшість гельмінтів закінчують цикл розвитку, досягають статевої зрілості, а для яєць або личинок у зовнішньому середовищі відсутні необхідні умови для розвитку до інвазійної стадії. Терміни дегельмінтизації пропонуються ветеринарними органами для різних зон. Для зони Лісостепу та Полісся України вони такі:

—проти фасціольозу великої рогатої худоби й овець — лютий — березень (І кв.) і грудень (IV кв.);

—проти диктіокаульозу великої рогатої худоби й овець — березень (І кв.) і жовтень — листопад (IV кв.);

171

—проти моніезіозу овець — через 25—30 днів після вигону тварин на пасовище (преімагінальна), повторно — через 15 днів, і третій раз через 20—25 днів після другої обробки, тобто в травні, червні, липні (II і III кв.), а потім через 30 днів після переведення овець на зимове утримання в листопаді-грудні (IV кв.);

—проти аскарозу свиней — квітень (II кв.), липень (III кв.) і грудень (IV кв.);

—проти метастронгілятозів свиней — березень (І кв.), жовтень (IV кв.) і грудень (IV кв.);

—проти параскарозу коней — березень (І кв.) і жовтень (IV кв.);

—проти стронгілятозів коней — травень (II кв.) і жовтень (IV кв.);

—проти цестодозів собак — березень (І кв.), червень (II кв.), вересень (III кв.) і грудень (IV кв.);

—проти корости й ектопаразитів овець після стрижки — травень-червень (II кв.) і вересень (III кв.);

—проти ектопаразитів свиней — щоквартально;

—проти бабезіозів — протягом часу можливого паразитування статевозрілих кліщів на тваринах (II—III кв.);

—проти гіподерматозу великої рогатої худоби — II і III кв.

У цьому практикумі наведені основні заходи й терміни їх проведення, котрі, як правило, передбачаються планом. Планування інших обробок визначається конкретною епізоотичною ситуацією, діючими інструкціями й настановами.

Річний і квартальний обсяги робіт у плані подаються у вигляді цифрових показників. Цифри повторних обробок тварин беруться в дужки. Громадське поголів'я показується в чисельнику, а тварини особистого користування — у знаменнику.

Розроблений у господарстві план погоджується з головним лікарем державної ветеринарної медицини району і затверджується

керівником господарства (правлінням чи директором господарства).

Затверджений план є обов'язковим для виконання.

Протягом року в план можуть вноситись зміни й доповнення, обумовлені динамікою епізоотичної обстановки в господарстві, районі чи області.

Плани господарств включають у загальний план ветеринарнопрофілактичних і протиепізоотичних заходів району, який затверджується державною адміністрацією.

Показники плану протиепізоотичних заходів є основою для розрахунків матеріально-технічного забезпечення намічених заходів і їх фінансування.

При визначенні потреби біопрепаратів керуються настановами по

172

їх застосуванню, а їх вартості — закупівельними цінами. До вирахуваної потреби біопрепаратів робиться 5—10% надбавка

(залишки у флаконі, шприці, голках).

До плану протиепізоотичних заходів додається пояснювальна записка. В ній обґрунтовують необхідність проведення передбачених у плані заходів, вказується поголів'я громадського й особистого користування, що підлягатиме обробкам, перераховуються діагностичні препарати, вакцини і лікувально-профілактичні засоби,

які плануються для застосування (ці дані необхідні для складання річних заявок на біопрепарати і лікувально-профілактичні засоби), впровадження

технічних засобів для групових обробок тварин, досягнення науки та передового досвіду, наводяться календарні терміни окремих обробок, направлення крові в лабораторію та інша інформація на вимогу головного лікаря ветеринарної медицини району.

План протиепізоотичних заходів складають за такою формою:

ПЛАН протиепізоотичних заходів по агрофірмі «Колос» Васильківського

району Київської області на 2001 рік

173

Бруцельоз:

великої рогатої худоби

овець, кіз

свиней

Лейкоз великої рогатої худоби

Фасціольоз:

великої рогатої худоби

овець

II. Профілактичні щеплення

Сибірка:

коней

великої рогатої худоби

овець і кіз

інших тварин

Емфізематозний карбункул великої рогатої худоби

Трихофітія

Бешиха свиней

Чума свиней

Брадзот овець

Нюкаслська хвороба тощо

III. Лікувальнопрофілактичні обробки

Дегельмінтизації проти:

фасціольозу:

великої рогатої худоби

овець

диктіокаульозу:

великої рогатої худоби

овець

Купання овець проти корости

Обробка проти бабезіозів:

великої рогатої худоби

коней

овець

Разом:

Головний лікар ветеринарної медицини агрофірми

М.П. Петренко

(підпис)

Контрольні запитання за темою

1.Які дані необхідні для складання планів протиепізоотичних заходів?

2.Обґрунтування планів протиепізоотичних заходів.

174

3.Які розділи включає план протиепізоотичних заходів?

4.Структура та зміст розділу “Діагностичні дослідження”.

5.Структура та зміст розділу “Профілактичні щеплення”.

6.Структура та зміст розділу “Лікувально-профілактичні обробки”.

ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ЕПІЗООТИЧНИХ ЖУРНАЛІВ ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ЕПІЗООТИЧНИХ КАРТ

Мета заняття. Ознайомити студентів із порядком ведення епізоотичних журналів (журналом запису епізоотичного стану району й журналом реєстрації протиепізоотичних заходів) та складанням епізоотичних карт.

Місце проведення заняття. Лабораторія кафедри епізоотології.

Матеріали, що необхідні для проведення заняття. Форми журналів запису епізоотичного стану району та реєстрації протиепізоотичних заходів; звичайні адміністративно-топографічні або схематичні карти районів; дані про епізоотичний стан цих районів (виписки з епізоотичних журналів); різнокольорові прапорці, шпильки, кнопки; малюнки умовних знаків, які наносять на епізоотичну карту; декілька заздалегідь складених постійних карт епізоотичного стану району для демонстрування студентам.

Методичні вказівки. Студенти вивчають форми та порядок ведення епізоотичних журналів. Складають одну постійну епізоотичну карту й ознайомлюються з порядком ведення тимчасової епізоотичної карти району.

Порядок ведення епізоотичних журналів

Для обліку епізоотичного стану району районні державні підприємства ветеринарної медицини ведуть спеціальний журнал і в міру появи та ліквідації заразних захворювань сільськогосподарських тварин, птиці, бджіл і риб у колективних сільськогосподарських підприємствах і населених пунктах району його систематично заповнюють.

Журнали запису епізоотичного стану району (ф. № 3) нумерують, прошнуровують та завіряють підписом начальника районного державного підприємства ветеринарної медицини і скріплюють печаткою. В журналі на кожну інфекційну хворобу, що підлягає запису, відводять кілька сторінок (5-10). Назву хвороби пишуть зверху кожної сторінки. При проведенні реєстрації інфекційних хвороб

175

тварин у журналі запису епізоотичного стану району зазначають такі дані.

На парних сторінках розвороту журналу:

дату проведення запису;

назву населеного пункту й господарства (ТОВ, агрофірми) чи прізвище, ім'я та по батькові власника тварини;

дату першої реєстрації заразної хвороби в минулому;

дати появи нових випадків тієї ж хвороби в минулі роки;

види тварин, сприйнятливих до даної хвороби; наявність поголів'я сприйнятливих до захворювання тварин по видах у неблагополучному населеному пункті на початку епізоотії;

дату проведення діагностичних досліджень та запобіжних щеплень по видах тварин проти даної інфекції;

дату появи захворювання в поточному році;

ким та яким методом установлено діагноз хвороби;

джерела інфекції (ґрунт, вода, введені в господарство інфекційнохворі

тварини).

На непарних сторінках розвороту журналу:

дату накладання карантину, номер і дату рішення органів місцевої влади;

дату зняття карантину, номер і дату рішення органів місцевої влади;

кількість тварин, які захворіли; кількість тварин, які загинули;

кількість вимушено забитих тварин;

кількість тварин, вимушено щеплених та яким біологічним препаратом;

кількість досліджуваних тварин; кількість хворих тварин на кінець року;

порядок утилізації або знищення трупів тварин; прізвище та підпис лікаря (фельдшера) ветеринарної медицини.

Якщо лікар ветеринарної медицини вважає потрібним зробити ще

будь-які доповнення, не передбачені переліком згаданих граф журналу, то їх вносять у вигляді примітки на парній сторінці розвороту.

На титульній сторінці журналу зазначають номер та назву журналу, назву району, області, республіки, початок ведення та закінчення журналу (дати).

Журнал запису епізоотичного стану району — дуже важливий

176

документ, його зберігають нарівні з документами для службового користування і заносять в інвентарну книгу районного державного підприємства ветеринарної медицини.

Після закінчення одного епізоотичного журналу заводять другий з присвоєнням йому наступного порядкового номера. На першій сторінці такого журналу пишуть, де знаходиться попередній.

Для обліку протиепізоотичних заходів, які проводять у колективних сільськогосподарських підприємствах, фермерських та інших господарствах і населених пунктах, всі ветеринарно-лікувальні установи району, а також фахівці ветеринарної медицини господарств ведуть журнал реєстрації протиепізоотичних заходів (ф. № 2).

На парних сторінках згаданого журналу записують:

дату проведення протиепізоотичних заходів;

назву населеного пункту, господарства й району, де проводилися протиепізоотичні заходи;

назву протиепізоотичних заходів (діагностичного дослідження, обробки,

щеплення);

вид біологічного препарату, номер серії, номер держконтролю, дату виготовлення та строк придатності, вид тварин або птиці;

кількість тварин і птиці в господарстві та населеному пункті;

кількість тварин або птиці, щеплених і оброблених із профілактичною метою;

з них кількість тварин або птиці, що мали ускладнення чи захворіли після запобіжних щеплень, обробок;

з них кількість тварин, що загинули чи вимушено забиті.

На непарних сторінках журналу записують:

кількість тварин або птиці вимушено щеплених чи оброблених;

з них кількість тварин або птиці, що мали ускладнення чи захворіли після вимушених щеплень і обробок;

з них кількість тварин або птиці, що загинули чи були забиті;

усього тварин або птиці, що піддавались у поточному році діагностичним дослідженням:

в тому числі кількість тварин або птиці, що досліджувались у поточному році перший раз;

з них досліджено вперше;

з числа досліджених уперше реагувало позитивно;

з них досліджено повторно;

з числа досліджених повторно реагувало позитивно;

177

у тому числі кількість тварин або птиці, що досліджувались у поточному році вдруге;

з них досліджено вперше;

з числа досліджених уперше реагувало позитивно;

з них досліджено повторно;

з числа досліджених повторно реагувало позитивно.

Методика складання епізоотичних карт

Для оперативного керівництва проведенням протиепізоотичних заходів районні державні підприємства ветеринарної медицини складають і ведуть карти епізоотичного стану району.

Відповідно до вимог Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики карти епізоотичного стану району ведуть при наявності таких заразних захворювань сільськогосподарських тварин і птиці: сибірки, сказу, ящуру, бруцельозу, туберкульозу, лептоспірозу, лейкозу, кампілобактеріозу, бабезіїдозів сільськогосподарських тварин; емфізематозного карбункула, пошесного запалення легень і чуми великої рогатої худоби; чуми й бешихи свиней; брадзоту і віспи овець, сапу однокопитних та епізоотичного лімфангоїту коней, грипу птиці, псевдочуми птахів.

Для складання карт епізоотичного стану району потрібно мати звичайну адміністративно-топографічну або схематичну карту району, краще у великому масштабі (1: 200000, 1: 500000) і дані про епізоотичний стан району.

Карту епізоотичного стану району складають у два етапи. Спочатку складають географічну основу карти шляхом перемальовування чи на “просвітлювання”, на яку потім наносять показники спеціального призначення (умовні позначки неблагополучних

пунктів).

Для складання географічної основи можуть бути використані карти адміністративного поділу області, ґрунтові або схематичні карти району. В географічну основу карти включаються: кордони району, великі ріки, озера, основні шосейні дороги та залізниці, центральні садиби колективних сільськогосподарських підприємств, а також населені пункти, в яких розташовані великі тваринницькі ферми.

Тимчасові карти епізоотичного стану району — це адміністративно-топографічні чи схематичні карти району, на яких

178

умовно позначені за допомогою різнокольорових прапорців і шпильок неблагополучні щодо згаданих вище інфекційних захворювань населені пункти. При виникненні ензоотії (епізоотії) у нових населених пунктах на карту наносять нові прапорці відповідного кольору. При ліквідації ензоотії (епізоотії) у тому чи іншому населеному пункті їх знімають.

Постійні карти епізоотичного стану району відрізняються від тимчасових тим, що на них для умовних позначень, неблагополучних щодо заразних захворювань населених пунктів, застосовують не різнокольорові прапорці, а малюють навколо неблагополучних

пунктів різні геометричні фігури (квадрати, прямокутники, трикутники,

ромби) або однакові, але фарбують їх у різні яскраві кольори (червоний,

зелений, блакитний тощо).

У нижньому правому куті епізоотичної карти розшифровують усі умовні позначення або це роблять на окремому аркуші паперу, який є невід'ємною частиною постійної карти епізоотичного стану району. Можна також на епізоотичних картах району зазначати назву заразної хвороби, коли вона зареєстрована, вид тварин та кількість хворих або умовний знак хвороби, місяць та рік накладання й зняття карантину.

Наприклад, у селі Громівці захворіло на сибірку 3 голови великої рогатої худоби і 6 голів овець. Умовний запис цих даних на епізоотичній карті буде такий: сибірка, 10/Х-1997 р., 3 велика рогата худоба, 6 овець або

Громівка

10Х1997

При повторній реєстрації тієї ж хвороби в даному населеному пункті знак не ставиться, а під раніше нанесеним знаком нижче попереднього запису, записують дату повторної реєстрації хвороби й дату зняття карантину.

У першому випадку розшифровки умовних позначень робити не потрібно.

Крім того, на карті умовними позначеннями відмічають розташування скотомогильників, біотермічних ям, утилізаційних установок, скотозабійних пунктів і установ ветеринарної медицини.

Звичайно, такі карти з нанесеними на них знаками умовних позначень не вивішують у ветеринарних установах або інших місцях.

Карта епізоотичного стану району є документом для службового користування і постійного зберігання. Відповідальність за зберігання карти покладається на начальника районного державного

179