Praktikum_1

придатний для роботи з розчинами формаліну з умістом не менше 10% формальдегіду.

У практичній роботі часто доводиться готувати розчини формальдегіду різної концентрації. Для полегшення роботи наводимо формулу, за допомогою якої визначають кількість формаліну, до якого треба додати води, щоб одержати 100 мл розчину бажаної концентрації

X А 100,

Б

де х — кількість мілілітрів формаліну, яку потрібно взяти, щоб розбавити водою й одержати 100 мл розчину бажаної концентрації;

А — вміст формальдегіду в розчині бажаної концентрації, %; Б — вміст формальдегіду в нерозведеному формаліні, %.

Дезінфекція приміщень у присутності тварин і птахів

З розвитком промислового тваринництва все більшого значення набуває питання проведення дезінфекції приміщень у присутності тварин і птахів. В даний час із цією метою використовують такі препарати: перекис водню (Н2О2), натрію гіпохлорит, тексаніт, глутаровий альдегід, йодтриетиленгліколь, ніртан, молочну кислоту, хлор-скипидар та ін.

Застосовують їх переважно у вигляді аерозолів.

Аерозольна дезінфекція

Аерозолі – це незначні за розміром краплини рідини або тверді частинки, рівномірно розташовані у газоподібному середовищі.

У тваринництві їх застосовують для дезінфекції, імунізації, хіміопрофілактики та лікування тварин сприскуванням, обпиленням чи газацією.

Аерозолі можуть бути дисперсні, що утворюються за допомогою механічних аерозольних генераторів із форсунками, конденсаційні, що одержані за допомогою термічних і термомеханічних аерозольних генераторів, нагрівальних приладів, і змішані.

Аерозольні апарати залежно від технічних характеристик поділяють на такі групи:

1.Інгалятори та портативні розпилювачі індивідуального використання.

2.Ручні гідропульти (ГШ-2, КЗ, ГС-2М).

3.Обладнання для обприскування тварин – ДДУ-В (дезінфекційнодушова установка В'язкова).

130

4.Аерозольні генератори: пневматично-вихрова аерозольна насадка (ПВАН); турбулююча аерозольна насадка (ТАН); аерозольний генератор дезінфекційної установки АГ-УД-2; струминні аерозольні генератори САГ-1, САГ-10; дисковий аерозольний генератор ДАГ- 2; відцентрові аерозольні генератори ВАГ-1; ВАГ-2; електротурбулююча аерозольна насадка (ЕТАН).

5.Спеціальні дезінфекційні машини або установки – дезінфекційна установка Комарова (ДУК), ветеринарні дезінфекційні машини (ВДМ-2, ВДМ-ЕП) та ін.

6.Дезінфекційні камери – парова КДП-З, пароформалінова камера.

Переваги аерозольного методу дезінфекції:

1)можливість дезінфекції у присутності великої кількості тварин;

2)малі витрати праці та препаратів;

3)висока економічна ефективність;

4)аерозолі проникають у глибокі щілини;

6)не спричиняють корозії металів;

7)одночасно знезаражуються підлога, стіни, стеля й повітря;

8)у приміщенні не підвищується вологість.

Правила проведення аерозольної дезінфекції:

1.Ретельна підготовка приміщень (ліквідація протягів).

2.Максимальне очищення поверхні, що підлягає дезінфекції, із застосуванням детергентів.

3.Дотримання температурного режиму повітря та поверхні: мінімальна – 12°С; оптимальна – 18-22; максимальна – 25°С.

4.Оптимальна вологість повітря в приміщенні не нижче 50%.

5.Контроль дисперсності аерозолів.

6.Розпилення аерозолів необхідно проводити з кількох місць приміщення.

7.Підбір дезінфікуючих засобів залежно від чутливості мікроорганізмів.

Розрізняють дрібно- і грубодисперсні аерозолі. Перші мають діаметр часточок менший 100 мкм, їх не видно у звичайному мікроскопі, вони дуже повільно осідають під впливом гравітаційних сил. Другі мають часточки з діаметром понад 10 мкм, їх можна бачити під звичайним мікроскопом, вони відносно швидко осідають на поверхні. У практиці ветеринарної медицини більш доцільно застосовувати дрібнодисперсні аерозолі, оскільки вони здатні тривалий час перебувати у стані рівномірного розподілу у повітрі і затримуватися у дихальних шляхах тварин.

Грубодисперсні аерозолі (аеросуспензії або спрямовані аерозолі)

131

нестійкі, швидко осідають.

Дисперсність аерозолю можна змінювати під впливом коагуляції, зсідання й випаровування. Часточки аерозолю не можуть знаходитися у повітрі тривалий час. При підвищенні температури в приміщенні аерозоль загусає, у цьому разі окремі часточки зливаються між собою, тобто відбувається коагуляція аерозолю. У цьому разі вони швидко осідають. Тому аерозольну дезінфекцію проводять у закритих приміщеннях із вимкненою вентиляцією.

Розмір аерозольних часточок може змінюватися і при підвищенні вологості повітря у приміщеннях, а також у дихальних шляхах тварин, де вона наближається до 100%.

Дезінфекцію повітря в приміщеннях для тварин і птиці можна проводити хлормісткими препаратами, органічними кислотами, – гліколями, фенольними препаратами, ефірними оліями й димами.

Для профілактики респіраторних інфекцій широко використовують аерозолі хлораміну в дозі 25 мг активного хлору на 1 м3.

Досить ефективний при профілактичній і поточній дезінфекції повітря приміщень, шкіри та верхніх дихальних шляхів у телят при гострих респіраторних захворюваннях. 40%-й водний розчин молочної або оцтової кислоти в дозі 3 мл на 1 м3 протягом 40 хв. Для стабілізації аерозолю до 40%-го розчину молочної кислоти додають 10% хімічно чистого гліцерину.

При масових спалахах респіраторних захворювань у телят і поросят застосовують дезінфекцію аерозолем водно-гліцеринового розчину йоду в дозі 0,5 мл/м3. Його готують так: 300 г кристалічного йоду, 160 г калію йодистого, 20 г молочної кислоти розчиняють у 1 л води, потім додають 100 мл гліцерину.

При відсутності спеціального обладнання аерозолі одержують безапаратним методом, для цього дезінфекційні препарати змішують з іншими хімічними сполуками, в результаті чого виникає хімічна реакція й виділення у повітря пари цих речовин:

а) суміш хлорного вапна (не менше 25% активного хлору) і скипидару з

розрахунку на 1 м3 приміщення 2 г хлорного вапна і 0,2 г скипидару; б) пари йоду – в посудину вносять із розрахунку на 1 м3

приміщення 0,2-0,3 г кристалічного йоду, 0,02-0,03 г алюмінієвої

132

пудри і 0,04-0,13 амонію хлористого. Склянки із сумішшю підвішують на висоті 1-1,5 м від підлоги або розставляють безпосередньо на підлозі у шаховому порядку. Після цього у кожну склянку за допомогою очної піпетки вносять 5-6 краплин гарячої води. Через кілька секунд починається термічна реакція з виділенням аерозолів йод-алюмінію;

в) аерозоль йоду хлористого одержують зануренням алюмінієвого дроту в однохлористий йод у співвідношенні 1: 10. На 1 м3 приміщення витрачається 0,5 мл йоду однохлористого.

Перекис водню готують із пергідролю (30%). Для 3%-го робочого розчину перекису водню додають молочну або оцтову кислоту з розрахунку 0,5% кислоти до загального об’єму розчину перекису водню. Застосовують для дезінфекції пташників. Витрачають 100200 мл розчину на 1 м2 поверхні. Зрошують шляхом дрібнокраплинного розпилу розчину за допомогою аерозольних насадок ПВАН або ТАН та компресора.

Натрію гіпохлорит готують, розчиняючи у воді кальциновану

соду та хлорне вапно (з умістом не менш ніж 25% активного хлору) із

розрахунку по 200 г обох препаратів на 1 л води (кальциновану соду

попередньо розчиняють у невеликій кількості води, підігрітої до температури 50-

80оС). Готовий розчин витримують 24 год. (перші 5 год. розчин 4-5 разів перемішують). Відстояний розчин натрію гіпохлориту містить 5-6% активного хлору. Розчиняючи його у воді, готують робочий розчин з умістом 1,5-2% активного хлору. В закритій тарі вихідний розчин зберігає свою активність протягом 6 місяців.

Мононатрієва сіль діхлорізоціанурової кислоти – білий порошок,

що містить у собі 50% активного хлору. Робочі розчини з умістом 1,5- 2% активного хлору готують шляхом розчинення препарату у воді.

Для дезінфекції приміщень у присутності птахів застосовують також високодисперсні аерозолі молочної кислоти, або 20-% водні розчини резорцину, триетиленгліколю або хлор-скипидару.

Аерозолі хлор-скипидару для дезінфекції повітря отримують, змішуючи хлорне вапно та скипидар у відношенні 4:1. Внаслідок екзотермічної реакції у повітря приміщення надходить хлор та скипидар. Використовують препарати з розрахунку 2 г хлорного вапна та 0,5 мл скипидару на 1 м3 приміщення. Дезінфекцію повітря приміщення проводять 1 раз на день при ввімкненій вентиляції. Усю дозу препаратів, розрахованих на дане приміщення, поділяють на 5 – 6 тазиків, які рівномірно розподіляють по всій довжині приміщення по середньому проходу.

Тексаніт – рідкий препарат, що складається з натрію гіпохлориту

133

та домішок, в т.ч. антикорозійних. Містить 15-20% активного хлору. Строк зберігання – до 1 року. В подальшому препарат підтитровують.

Глутаровий альдегід. Не токсичний, не має поганого запаху, має добрі миючі властивості. В лабораторних умовах у 0,05% концентрації знезаражує кишкову паличку. В виробничих умовах добрі результати при багатьох бактерійних та вірусних інфекціях дають 0,2%-ні розчини.

Ніртан – жовтуватий порошок, добре розчиняється у воді. Малотоксичний для теплокровних, не подразнює шкіру, не проявляє кумулятивних та сенсибілізуючих властивостей, не кородує метали, стійкий при зберіганні. Розчини мають миючі та дезінфікуючі властивості. Застосовується у вигляді 3%-го розчину. Норма 0,5 л на 1 м2. Експозиція 3 години.

Дезінфекція окремих об’єктів

Дезінфекція ґрунту

Для дезінфекції поверхні ґрунту застосовують 10%-ні розчини "Керолу" або "Гудронолу", NaOH, нейтрального кальцію гіпохлориту; 3-4%-й розчин формальдегіду; 3%-й лужний розчин формальдегіду з розрахунку 10 л на м2; дуст тіазону (200 г/м2).

Ґрунт на місці загибелі, вимушеного забою або розтину тварини, яка загинула від спорової інфекції, ретельно обпалюють, зрошують розчином хлорного вапна (5% активного хлору) із розрахунку 10 л/м2, після чого перекопують на глибину 25 см, змішуючи із сухим хлорним вапном, із розрахунку на 3 частини ґрунту – одна частина вапна.

При інфікуванні ґрунту неспороутворюючою мікрофлорою, його перекопують на глибину 25 см, перемішуючи з одним із указаних вище деззасобів чи із сухим хлорним вапном із розрахунку 5 кг/м2, зволожуючи водою.

Дезінфекція колодязів

Перед знезаражуванням визначають об'єм води в колодязі за формулами 1 або 2.

1) для колодязя циліндричної форми

V=π r2 h,

де, r – радіус колодязя; h – висота стовпа води, π – 3,14.

2) для колодязя прямокутної форми

V=S h,

де, S – площа дзеркала води; h – висота стовпа води.

134

Для знезаражування колодязів використовують освітлений розчин хлорного вапна з умістом 5% активного хлору з розрахунку: при спорових інфекціях 4 л на 1 м3 води; при неспорових – 0,5 л на 1 м3. Експозиція 12 год.

Дезінфекція спецодягу, взуття та предметів догляду за тваринами

Її здійснюють: розчинами дезінфікуючих засобів (2%-м

кальцинованої соди, 1%-м хлораміну), парами формальдегіду (250 мл/м3 при t = 58-59оС, експозиція 3 год. – при споровій інфекції і 100 мл/м3, експозиція 1

год. – при неспоровій) у пароформалінових камерах.

Шкірсировину дезінфікують у розчинах, які не знижують її якості і надійно знезаражують патогенних збудників (використовують ОКЕБМ,

соляну кислоту, натрій кремнефтористий, NaOH і ін.).

Пух і перо, отримане при забої птахів із неблагополучних пташників, дезінфікують гарячим повітрям у сушильних камерах (при

температурі 85-90оС протягом 20 хв.) або 3%-м гарячим (45-50оС) розчином

формальдегіду протягом 30 хв.

Вовну – обробляють водяною парою, ОКЕБМ, формальдегідом.

Знезараження гною

Найпростіший і достатньо ефективний метод – біотермічний. Заражений гній укладають на спеціально відведений майданчик із твердим покриттям або утрамбований глиною, завширшки 3 м, довільної довжини. Посередині нього роблять рівчак розміром 50 50 см на всю довжину бурта й закривають хмизом, щоб забезпечити доступ повітря до гною. Хмиз на 15-20 см застилають сухим гноєм або соломою, а на нього на висоту 125 см кладуть гній для знезараження. Зверху гній укривають шаром соломи чи січки завтовшки 15-20 см, а потім таким самим шаром ґрунту. Через кілька днів під дією термофільних мікробів температура в бурті підвищується до 60-70°С і за кілька місяців гній знезаражується й перетворюється в однорідну чорну масу (перегній), яку використовують як органічне добриво.

Дезінфекція гноївки

Здійснюють трьома способами: хімічним, фізичним та біологічним. При незначній її кількості у гноєзбірнику гноївку змішують із сухим хлорним вапном із розрахунку 50 кг хлорного вапна на 1 м3 гноївки при спорових інфекціях і 15-25 г хлорного вапна на 1 м3 при неспорових і вірусних інфекціях.

З інших деззасобів використовують формальдегід, аміачну воду, хлор. Формальдегід вносять у кількості 0,3% від об'єму гноївки (3 кг/м3)

135

при експозиції 72 год. і активній гомогенізації протягом 6 год. Аміачну воду вносять у кількості 30 л/м3, перемішують всю масу і герметизують місткість кришкою або поліетиленовою плівкою, експозиція п'ять діб. Хлор із балона використовують після біологічного очищення – 20-30 мг/л при неспоровій та 200 мг/л при споровій мікрофлорі.

На свинокомплексах застосовують термічний метод на пароструменевих установках при температурі 110-120°С і тиску 2 атм. Мікроорганізми (у тому числі й спори) у такому режимі гинуть за 10 хв.

Для біологічного знезараження гноївки використовують поля зрошення, інтенсивне окислення і термофільне зброджування, вирощування на гноївці харчових дріжджів, мікроорганізмів, які використовують як сирий протеїн при годівлі худоби, личинок кімнатної мухи і т. д.

На великих свинокомплексах, де нагромаджується значна кількість гноївки, її знезаражують комплексно. Спочатку гноївку сепарують на тверду й рідку фракції. Твердий гній знезаражують, як описано раніше, а рідка фракція надходить в аеротанки завглибшки до 5 м із вертикальними роторними аераторами. Органічні речовини окислюються за допомогою кисню повітря та активного мулу, що складається з різних видів нижчих мікроорганізмів. Через дві доби рідина надходить в інший аеротанк ще на одну добу, а потім у ставинагромаджувачі, де відбувається остаточне доочищення гноївки. Перед випуском очищеної води в річку чи в іншу гідросистему її хлорують.

Контроль за якістю дезінфекції

Смородинцев А.А. (1929), що вперше вивчив питання можливості перевірки якості проведеної дезінфекції, зазначає, що під впливом дезінфекційних засобів різко зменшується кількість мікроорганізмів, але їх вірулентність зберігається. При дезінфекції ж необхідно повністю знешкодити збудників в епізоотичному вогнищі.

Кінцевий результат дезінфекції залежить не лише від вибраного деззасобу, його дози, експозиції, температури середовища, а й від багатьох інших факторів. Тому у великих тваринницьких господарствах, особливо при проведенні вимушеної дезінфекції, необхідно контролювати її якість. Нині розроблені ефективні методи для визначення якості дезінфекції, що ґрунтуються на виявленні модельних мікроорганізмів: кишкової палички та стафілококів.

Установлено, що якщо при дезінфекції буде знищена кишкова паличка, то загинуть і збудники таких захворювань, як бруцельоз,

136

сальмонельоз, колібактеріоз, бешиха, але не зникає мікобактерія туберкульозу, митний стрептокок і спороутворююча мікрофлора. Тому для контролю якості дезінфекції при цих інфекціях за контрольний мікроорганізм прийнято стафілокок.

Для бактеріального контролю через 2-3 год. після дезінфекції стерильними ватними тампонами, змоченими в стерильному нейтралізуючому розчині, беруть проби з 10-20 ділянок приміщення. З цією метою намічають квадрати розміром 10 10 см і протирають їх протягом 1-2 хв. стерильним ватним тампоном, змоченим у нейтралізуючому дезінфектант розчині і добре віджатим.

Концентрація нейтралізуючого розчину повинна бути в 10 разів нижчою від концентрації дезінфектанту. Для нейтралізації розчинів лугів використовують розчини слабких кислот (борна, оцтова) і навпаки; нейтралізації – хлорвмісних препаратів – розчини гіпосульфітів; для нейтралізації формаліну – розчин нашатирного спирту.

До проб додають супровідну, в якій зазначають:

-господарство;

-тип будівлі;

-дату й час проведення дезінфекції;

-вид дезінфекції (якщо поточна – то, при якій хворобі);

-якість механічного очищення;

-дату й час відбирання проб.

Проби в лабораторії досліджують у той же день. Кожну пробу змивають в окремому флаконі з 20 мл стерильного фізрозчину. Надосадову рідину після центрифугування зливають, а центрифугати висівають на відповідні елективні середовища. При наявності кишкової палички колір поживного середовища з малинового змінюється на зелений або салатовий.

Дезінфекція вважається задовільною, якщо ріст модельних мікроорганізмів, при профілактичній і заключній дезінфекції відсутній у 100% проб, а при поточній – не менше ніж у 90% проб.

Контрольні запитання за темою

1.Як визначити процентний вміст формальдегіду у формаліні за методом М.І. Горбаня?

2.Які переваги аерозольного методу дезінфекції?

3.Як дезінфікують воду в колодязях?

4.Які методи знезараження гною Ви знаєте?

5.Як здійснюють контроль якості дезінфекції?

137

ДЕЗІНСЕКЦІЯ

Мета заняття. Вивчити методи знищення комах на тваринницьких фермах; познайомитись з основними видами комах – переносниками збудників інфекційних хвороб; вивчити препарати, які використовують для дезінсекції, і способи їх застосування.

Місце проведення заняття. Лабораторія кафедри епізоотології, поліклініка факультету ветеринарної медицини, тваринницькі ферми.

Матеріали, забезпечення: колекція комах, набір інсектицидних препаратів; обладнання для боротьби з комахами, діафільми.

Дезінсекція (від франц. des – префікс, що означає знищення, і лат. insectum

– комахи) – знищення шкідливих комах у навколишньому середовищі. Це важлива ланка в системі профілактичних та ветеринарносанітарних заходів, що проводяться на тваринницьких фермах, птахофабриках, м'ясокомбінатах, складах тваринницької сировини та продукції й інших об'єктах.

Відомо, що деякі комахи самі є збудниками хвороб (гіподерматоз,

естроз, гастрофільоз та ін.), а інші (ґедзі, москіти, блохи, клопи та ін.) –

гематофагами і механічними переносниками трансмісивних хвороб. Таким чином, дезінсекція є невід'ємною частиною комплексу заходів з боротьби із трансмісивними хворобами.

Дезінсекційні заходи умовно поділяють на профілактичні й винищувальні. Профілактичні дезінсекційні заходи - спрямовані на створення несприятливих умов для життя й розмноження шкідливих комах.

Метою винищувальної дезінсекції є знищення шкідливих комах на всіх фазах їх розвитку.

В основу профілактичних заходів повинне бути покладене ретельне дотримання гігієнічних та санітарних правил по догляду й утриманню тварин і птиці. При стійловому утриманні необхідно підтримувати чистоту й охайність у приміщеннях, не залишати в годівницях залишків корму, щодня прибирати гній і вивозити його на гноєсховище, один раз на п’ять діб очищати дренажні й стічні канави; не допускати застоювання води у пожежних бочках; дотримувати чистоти в молочарнях, своєчасно мити й просушувати бідони та відра.

При профілактичних заходах рекомендується також два рази на рік – навесні, після виганяння тварин на пасовище, і восени – перед постановкою на стійлове утримання, обробляти приміщення аерозолями розчинів інсектицидів.

При пасовищному утриманні, як профілактичний захід, можна

138

рекомендувати нічне випасання, розкладання вогнищ і обкурювання гуртів тварин інсектицидами.

Як винищувальні заходи, для боротьби з комахами застосовують фізичні, хімічні та біологічні методи.

Фізичний метод дезінсекції

Він полягає у застосуванні фізичних засобів відлякування та знищення членистоногих на всіх стадіях їх розвитку.

До нього належить механічне знищення членистоногих (мухобійки,

клейкі стрічки, пастки для комах), обмеження місць виплоду (прибирання гною, сміття; осушення боліт; санітарне очищення лісу від сухостою; розкорчовують пеньки; очищають береги річок від непотрібної рослинності), огородження приміщень (сітки, їх натягують на додаткові рами вікон,

дверей), механічне очищення шкірного покриву тварин, ретельне очищення приміщень, ферм, територій, яке сприяє знищенню значної кількості комах, яєць, личинок, що мешкають під штукатуркою, що відстала у гноєві та смітті.

Для відлякування комах останнім часом застосовують ультразвук. Знищенню личинок мух сприяє висока температура при

самонагріванні сміття, гною у штабелях. Окропом або гарячою парою обробляють субстрати або тару, в якій завелися личинки мух. Гарячою водою можна обмивати посуд та інші предмети, щоб видалити органічні залишки (молоко, корми та ін.), що приваблюють мух. Для дезінсекції місць скупчення клопів, курячих кліщів і їх яєць, а також яєць мух можна використовувати вогонь паяльної лампи або вогнянопарові апарати. Згубною для них є температура 55°С і вище. У боротьбі з мухами на фермах певне значення має застосування висушування. В атмосфері сухого гарячого повітря (температура 80оC) комахи і їх яйця гинуть за півгодини.

Для дезінсекції спецодягу, халатів, збруї, попон використовують окріп, гаряче повітря і водяну пару. При застосуванні останньої й гарячого повітря предмети, що підлягають дезінсекції, поміщають у спеціальні камери.

До низьких температур комахи стійкіші, оскільки у таких умовах багато з них набувають стану анабіозу, а потрапляючи в сприятливі умови, оживають. Комахи погано переносять повторні заморожування й відтаювання.

Хімічний метод дезінсекції

Хімічний метод боротьби з комахами у даний час є основним і найбільш поширеним. Він полягає у застосуванні отруйних для комах

139