7.2.3. Рішення «виробляти чи купувати»

Рішення «виробляти чи купувати» (Make or Buy Decision) – рішення, пов'язане з розглядом наявної альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (комплектуючі вироби, деталі) чи купувати їх у зовнішніх постачальників.

Аналіз для прийняття такого рішення передбачає:

• - визначення релевантної виробничої собівартості компонента;

• - диференціальний аналіз витрат;

• - врахування якісних чинників.

Приклад 7.9.

Для виробництва продукції необхідні електромотори, які підприємство виготовляє власними силами. Виробнича собівартість одного електромотора дорівнює 205 грн. Проте зовнішній постачальник пропонує підприємству такі електромотори за ціною 150 грн. за од. Для прийняття рішення потрібно визначити релевантну виробничу собівартість.

Припустімо, у разі припинення виробництва електромоторів підприємство залишає робітників для виконання інших замовлень (див. табл. 7.4).

Таблиця 7.4

Аналіз собівартості продукції

Стаття	Виробнича собівартість, тис. грн	Релевантна собівартість, тис. грн
Прямі матеріали	60	60
Пряма зарплата	40	-
Непряма зарплата (змінні витрати)	10	10
Інші змінні загальновиробничі витрати	40	40
Змінні витрати на збут	10	10
Постійні загальновиробничі витрати	30	-
Постійні витрати на збут	15	-
Усього	205	120

Отже, релевантна виробнича собівартість менша, ніж витрати на придбання електромоторів. Тому доцільно продовжувати їхнє виробництво.

Утім, остаточне рішення потрібно приймати з огляду на кількісні показники, а також якісні чинники, зокрема: надійність постачальника; контроль якості постачальника; стабільність ціни постачальника та ін.

Знаючи ці чинники, компанія може відмовитися від пропозиції постачальника навіть у разі наявності позитивних диференціальних витрат, якщо вона не матиме гарантії своєчасного отримання якісної продукції за стабільними цінами.

7.2.4. Рішення «продавати чи обробляти далі»

Рішення «продавати чи обробляти далі» (Sell or Process Further Decision) – рішення, пов'язане з можливістю реалізації продукції на певній стадії її виробництва або продовження обробки для одержання додаткового прибутку.

Додаткова обробка продукції (або доповнення спектра послуг) може забезпечити нові риси або функції продукції (або гнучкість чи якість послуг) й реалізацію її за вищою ціною.

Наприклад, підприємство може розглядати альтернативу: реалізувати врожай помідорів чи направити частину врожаю на переробку для виготовлення томатного соку.

Ще одним варіантом рішення «продавати чи обробляти далі» є рішення щодо дефектної продукції: продати її зі знижкою чи усунути дефекти й реалізувати цю продукцію за звичайною ціною.

Приклад 7.10.

Підприємство виготовляє модні майки з написом «Колос». Упродовж звітного періоду 200 виробів мали дефекти через нечіткий малюнок.

Підприємство має можливість продати ці майки за півціни (10 грн) у дисконтну мережу або повторно нанести малюнок і продати майки за звичайною ціною 20 грн за одиницю.

Прямі витрати (фарба, оплата праці) на доробку одиниці становлять 4 грн, а додаткові накладні витрати на обробку партії 200 од. дорівнюють 400 грн.

Виходячи з цього, здійснимо диференціальний аналіз очікуваних релевантних доходів і витрат, грн. (табл. 7.5)

Таблиця 7.5

Диференціальний аналіз очікуваних релевантних доходів і витрат, грн

Показник	Додаткова обробка	Продаж у дисконтну мережу	Різниця
Дохід від продажу	4 000	2 000	2 000
Прямі витрати	(800)	—	(800)
Загальновиробничі витрати	(400)		(400)
Усього	(1 200)	—	(1 200)
Маржинальний дохід	2 800	2 000	800

Отже, усунення дефектів і продаж майок за звичайною ціною вигідніше, оскільки принесе додатковий прибуток у сумі 800 грн. У цьому разі потрібно враховувати можливі довгострокові наслідки продажу через дисконтну мережу щодо її впливу на продаж через звичайні канали збуту. Тому навіть якщо реалізація у дисконтну мережу дефектної продукції вигідна, варто розглянути всі можливі стратегічні наслідки такого рішення.