Фактичні витрати

На рахунках бухгалтерського обліку рух матеріальних цінностей оцінюється за нормативами (основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція). Усі виявлені відхилення накопичуються і в кінці звітного періоду приєднуються до нормативних витрат.

Ведеться паралельний облік фактичних і нормативних витрат.

Цей варіант передбачає відображення витрат на виробництво в двох напрямках: за фактичними та нормативними витратами й наступним визначенням величини відхилень:

Фактичні витрати – Нормативні витрати = Відхилення

Облік ведеться змішаним способом.

Перший напрямок. Нормативна собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця визначається як різниця між нормативною сумою витрат на виробництво та нормативною собівартістю готової продукції. У результаті усі відхилення осідають в залишках незавершеного виробництва.

Другий напрямок спрямований на дотримання норм основних витрат. Відхилення не відображаються в облікових регістрах та на рахунках. Суми відхилень від норм витрат визначаються за кожною групою однорідних виробів за звітний період шляхом співставлення фактичних та нормативних витрат на фактичні обсяги виробництва продукції. Незавершене виробництво оцінюється за нормативною собівартістю витрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів.

Методика калькуляційних розрахунків за двома напрямками передбачає:

- відхилення від норм повністю відносити на собівартість готової продукції;

- відхилення від норм розподіляти між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

Реєстрація, облік та аналіз відхилень та їхнє усунення складають сутність нормативного обліку витрат.

Відхилення від норм визначаються як різниця між діючими поточними нормами та фактичними витратами сировини, матеріалів, напівфабрикатів, заробітної плати та інших витрат на виробництво продукції.

Причинами відхилень може бути зміна асортименту продукції; неефективне використання матеріальних і трудових ресурсів; брак виробництва; простої обладнання; незадовільний рівень планування, управління й організації виробництва, зміна цін і тарифів тощо.

Нормативний метод обліку витрат виробництва забезпечує своєчасне надання управлінському персоналу інформації про кількість економії чи перевитрат матеріальних ресурсів порівняно зі встановленими нормами та лімітами в розрізі центрів витрат і центрів відповідальності, контролює споживання ресурсів на всіх стадіях технологічного процесу.

5.4. Система «стандарт-кост» як зарубіжний аналог нормативного методу

«Стандарт-кост» – це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного періоду та попереднього періоду, з яким порівнюють фактичну собівартість.

Стандартні норми – це науково-обґрунтована величина, яка отримана внаслідок аналізу та розрахунку необхідних матеріалів, виробничих технологій, витрат часу на виконання операцій, передбачених технологією, вартості продукції за різних умов та при правильному виборі обладнання.

Основні норми – це постійні норми, які залишаються незмінними протягом достатньо значного періоду.

Ідеальні норми – це мінімальні витрати в ідеальних умовах виробництва.

Поточні норми – це оптимально заплановані витрати, які забезпечують заплановану ефективність виробництва.

Основні відмінності нормативного методу від системи «стандарт-кост» (див. табл. 5.14).

Таблиця 5.14

Порівняння систем обліку витрат

Зона порівняння	Нормативний метод	Система «стандарт-кост»
Облік змін	Здійснюється поточний облік змін норм у розрізі причин та винуватців	Поточний облік змін норм не ведеться
Облік відхилень від норм прямих витрат	Відхилення документуються та відносяться до складу витрат виробництва	Відхилення документують та відносять на винних осіб та фінансові результати
Облік відхилень від норм непрямих витрат	Змінні витрати відносяться на виробничу собівартість у сумі фактично здійснених, постійні розподілені відносять на виробничу собівартість, а нерозподілені на собівартість реалізованої продукції	У межах норм відхилення відносять на собівартість, а понаднормативні - на фінансові результати
Ступінь регламентації	Регламентований – розроблені загальні й галузеві стандарти та норми	Нерегламентований – немає єдиної методики встановлення стандартів і ведення облікових регістрів