7.1.4. Аналіз взаємозв’язку «витрати - обсяг – прибуток» за умов асортименту

Якщо підприємство виробляє та/або реалізує кілька видів продукції (товарів, робіт, послуг), аналіз взаємозв'язку «витрати – обсяг – прибуток» базується на комбінації (структурі) продажу та показника середньозваженого маржинального доходу.

Комбінація продажу (Sales Mix) – співвідношення окремих видів продукції у загальному обсязі продажу.

Це співвідношення може виражатися у відсотках або у пропорції виробів (наприклад, 1 до 2).

Приклад 7.6.

ТОВ «Гарант» виготовляє два види продукції: «Кулька» та «Квадрат». Є такі дані про ці вироби за звітний період:

№	Показник	Виріб		Усього
		Кулька	Квадрат
1	Обсяг продажу, од.	10 000	40 000	50 000
2	Ціна за одиницю, грн	10	8	Х
3	Змінні витрати на одиницю, грн	8	5	Х
4	Загальні постійні витрати, грн.	х	х	18 200

З наведених даних видно, що підприємство має таку комбінацію продажу:

20% від загального обсягу продажу становлять вироби «Кулька», а решта (80%) – виріб «Квадрат».

Виходячи з наведених даних, розраховуємо середньозважений дохід:

«Кулька» (10 – 8) х 0,2 = 0,4.

«Квадрат» (8 – 5) х 0,8 = 2,4.

Усього 2,8.

Знаючи середньозважений маржинальний дохід і загальні постійні витрати компанії, можемо обчислити точку беззбитковості:

18 200 ÷ 2,8 = 6 500 од.

Отже, для забезпечення беззбитковості підприємству необхідно продати 6 500 одиниць продукції, зокрема:

«Кулька» 6 500 х 0,2 = 1 300.

«Квадрат» 6 500 х 0,8 = 5 200.

Розглянутий підхід до аналізу взаємозв'язку «витрати – обсяг – прибуток» за умов асортименту передбачає, що всі постійні витрати є непрямими щодо конкретних видів продукції. На практиці більшість постійних витрат мають саме такий характер.

Однак, якщо окремі види постійних витрат (наприклад, амортизація спеціального устаткування) пов'язані з виробництвом певного виду продукції, то треба застосовувати аналіз щодо кожної окремої виробничої лінії, а не для виробництва загалом.

7.2. Аналіз витрат і вигод

Велику частину робочого часу менеджер витрачає на прийняття різних управлінських рішень.

Ці рішення можуть стосуватися і довгострокових перспектив розвитку підприємства, і поточних проблем, що виникають у процесі господарської діяльності.

Здебільшого прийняття рішення передбачає вибір з кількох можливих варіантів той варіант, який найкращим чином уможливлює досягнення необхідних результатів.

Отже, прийняття рішення (Decision Making) – цілеспрямований вибір з кількох альтернативних варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або вирішення певної проблеми.

Вибір серед кількох варіантів оптимального рішення здійснюють на підставі диференціального аналізу релевантної інформації.

Диференціальний аналіз (Differential Analysis) – визначення та зіставлення диференціальних доходів і витрат для прийняття управлінських рішень.

Такий аналіз дає змогу зосередитися на суто релевантних даних, оскільки лише диференціальні витрати й доходи є релевантними.

Шляхом зіставлення диференціальних витрат і доходів можна визначити диференціальний прибуток (або збиток), який великою мірою характеризує економічну вигоду того чи іншого рішення:

Диференціальний дохід

–

Диференціальні витрати

=

Диференціальний прибуток

Треба зазначити, що зазвичай диференціальний аналіз охоплює лише додаткові грошові потоки, тобто грошові надходження та грошові видатки. Це зумовлено тим, що лише реальні кошти можуть бути витрачені в процесі поточної діяльності або для інвестування.

Застосовуючи диференціальний аналіз, потрібно пам'ятати, що для різних типів рішень масив релевантної інформації може бути різним. Треба також враховувати не тільки короткострокові вигоди, а й довгострокові наслідки рішень.