13.Художнє ткацтво і килимарство як види декоративно – прикладного мистецтва. Основні центри цих промислів в Україні.

Ткацтво – виготовлення тканин на ткацькому верстаті за технологією переплетіння ниток. Сучасна промисловість випускає білі, гладко фарбовані та набивні барвисті тканини. Ткацтво поширене по всій території України, особливо в Поліссі, Галичині та в гірських районах Закарпаття і Прикарпаття. У цих регіонах побутує також килимарство, виготовляють килими вручну на верстатах, фарбуючи вовну в різні кольори. Килими з різних областей України вирізняються своїми особливостями. Наприклад, килими Полтавщини мають пишний рослинний орнамент у вигляді гілки або квітки, що кілька разів укладається на полі килима. Більш насичені за кольором килими Київщини. В їхніх композиціях присутня кайма, яка також заповнюється квітковим орнаментом. Подільським килимам притаманний рослинно – геометризований орнамент з введенням стилізованих зображень, птахів, постатей людини. Гуцульським – яскраві геометричні узори. Декоративні тканини: рушники, скатерті, серветки, доріжки, предмети народного національного одягу( плахти, запаски, пояси, хустки) – також мають свої характерні мотиви, кольори, прийоми орнаментації і ткання. Наприклад, для виробів Київщини більш характерне поєднання червоного, чорного та білого кольорів.

14.Вишивка як вид декоративно – прикладного мистецтва. Орнаментальні мотиви та техніки вишивок в різних регіонах України.

Вишивка – давній улюблений засіб декорування предметів одягу, рушників, скатертин. Майже кожна область, а часто й окремі села мають свої художні особливості й техніку виконання.

На Київщині переважає рослинний орнамент з гронами винограду, виконаний у червоно – чорних кольорах.

На Полтавщині – ніжні і світлі або зовсім білі вишивки.

Вінницька обл. – дрібно членовані орнаменти, з перевагою темних кольорів, що виконанні на білому полотні

Для західних регіонів України характерний барвистий геометричний орнамент, який складається з простих елементів. У минулому їм надавалося символічне значення. Геометричні орнаменти вражають чіткою ритмікою, простотою і строгістю композицій, зв’язком з формою речі.

Рослинні орнаменти центру України доповнюються стилізованими зображенням птахів( зрідка тварин), іноді жіночої фігури з піднятими догори руками, мотивом дерева. Геометричні мотиви зберігають назви: прутик, кривулька, кружечки. Геометризовані рослинні і стилізовані рослинні мотиви мають назви:барвінок, калинка, сосонки, рожа, виноград. З небесною сферою пов’язана назва « зірки».

Техніка вишивки складається з понад ста видів швів: тамбур, низь, хрестик, гладь; а також з інших традиційних технік( занизування, виколювання). Основні орнаментальні мотиви ( геометричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні) представлені в різному колірному вирішенні.

2 групи технічних прийомів: лічильна техніка і не лічильна.

15. Декоративний розпис як вид декоративно – прикладного мистецтва. Видатні майстри декоративного розпису в Україні.

Декоративний розпис здавна побутує в різних областях України. Розписами прикрашали хату, піч, стіни, меблі, посуд. Розпис виконувався тонким пензлем з котячої шерсті, очеретиною, трісочкою, пучками пальців. Орнаментальне багатство рослинних мотивів українського розпису ґрунтується на красі, барвистості природи країни. Сьогодні розпис став самостійною галуззю декоративного мистецтва України. Такі його майстри, як П.Глущенко, Т.Пата, М.Приймаченко, К.Білокур,Є.Миронова є всесвітньо відомими корифеями цього мистецтва, авторами багатьох композицій: орнаментальних, тематичних, фантастичних, в яких опоетизовано життя людей, рослин, тварин. Роботи здебільшого виконанні на папері яскравими фарбами, невеликою кількістю нескладних мазків.

16.Українська народна іграшка як витвір декоративно - прикладного мистецтва. Центри народних іграшок в Україні. Використання укр. народних іграшок на заняттях з образотворчого мистецтва в дитячому садку.

Українська народна іграшка – Яворівська іграшка – народний художній промисел із центром в м. Яворів Львівської області. Дерев’яна іграшка є емоційним мистецьким витвором зі своєрідною технологією виготовлення та декорування. З усього арсеналу технічних прийомів декорування виробів з дерева яворівські майстри особливого значення надавали, розпису, корені якого сягають давніх традицій. Художній промисел сформувався у 18ст. як своєрідна школа виготовлення та розпису скринь і дитячих іграшок – забавок. Технологія розпису використовує як тло природний колір деревини. На ньому довільно розміщують жовтуваті плями, хвилясті смуги. Вони створюють основу наступного етапу розпису. На цих плашках малювали зеленими і червоними кольорами традиційні мотиви: «колко», «цяточки», «вербівка», «ружі».

Мотив «колка» - це кілька центрично розміщених кіл, різних за діаметром, мальованих зеленими і червоними фарбами. Майстри композиції створювали комбінації різних мотивів, які розміщувалися на бічках і причілках возиків, саней, запліччя крісел, на столиках; на столиках; на шиї та боках коників, на крилах птахів. Іграшки розмальовували вільно, від руки, рослинними барвниками, а з початку ХХст. – аніліновими. Пензлики виготовляли з котячої шерсті.

виховна цінність іграшкиполягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Іграшка - важливий фактор психічного розвитку. Народні іграшки здавна використовують з метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Народна іграшка є засобом формування відчування естетичної краси, естетичного смаку, сенсорного сприйняття тощо.

Народна іграшка є специфічним витвором. Вона має пізнавальну цінність для дитини, відображає явища реального світу в доступних їй формах. Народна іграшка несе в собі інформацію, є естетичною і втілює оригінальну ідею. Використання її у дитячому садку, сімї збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей, розширює сферу пізнання світу і свого народу, розвиває традиційні для національної культури навички. Дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її духовному збагаченню.