17. Загальна характеристика декоративно - прикладного мистецтва України.

Декоративно – прикладне мистецтво обслуговує побутові потреби людини, приносить красу в життя, і задовольняє естетичні запити людей. Твори декоративного мистецтва – живі записи діянь людини, її прагнень і почуттів, задумів. Декоративне мистецтво пройшло величезний шлях розвитку – від елементарних, примітивних прикрашань первісною людиною знарядь праці, глиняного посуду, одягу до складного комплексу численних виробів у сучасному інтер’єрі, місті.

Провідна цінність: практична і естетична.

Сьогодні декоративне мистецтво – складне, багатогранне художнє явище. Воно розвивається у таких галузях, як народне традиційне (зокрема, народні художні промисли), професійне мистецтво і самодіяльна творчість. Ці галузі багато змістовні і далеко не тотожні. Між ними існують тісні взаємоз’язки і суттєві розбіжності. Народне декоривно-прикладне мистецтво живе на основі спадковості традицій і розвивається в історичній послідовності як колективна художня діяльність.

18. Пейзажний жанр живопису. Використання творів цього жанру на заняттях з образотворчого мистецтва в дитячому садку.

Пейзаж– жанр або окремий твір, у якому головним предметом зображення є природа. Виник в добу Відродження. За характером зображення розрізняють: ландшафт, ведута, марина, гірські, космічні, героїчні та ін..

Пейзажисти: Левітан, Куїнджі, Ромадін та ін. Серед укр. Левченко, Орловський.

Головний засіб вираження пейзажу – колір. Він має емоційну забарвленість, викликає певні почуття, формує настрій картини.

Для сприйняття пейзажу особливого значення набуває перспектива. Пряма лінійна перспектива слугує художнику для зображення простору. Існують у пейзажі тонова та повітряна перспективи.

Класифікація пейзажів: архітектурний, міський, парковий, морський, гірський, інтимний, індустріальний.

Пейзажі бувають: епічні, романтичні, драматичні, філософські, космічні, підводні, ліричні, підземні.

Природа своєю унікальною красою, мінливістю, барвистістю і різноманітністю об’єктів та явищ живить дитячу творчість.

19.Історія Петриківський декоративний розпис. Використання його творів на заняттях з образ. мистецтва в дитячому садку.

Петриківський розпис – народний художній промисел, який спеціалізується на виготовленні декоративних предметів: шкатулки, тарелі, іграшки, скриньки, писанки та ін, що відзначаються своєю технологією.

Т.Пата, Н.Білокінь, Я. Пилипенко, Н.Тимошенко, В.Соколенко у різні роки демонстрували зразки еволюції розпису та збереження стародавніх традицій кольору, мотивів, техніки, обладнання.

Петріківськи майстри чудово володіють різними прийомами – письмо – акварель, яєчна темпера, олія. Розпис виконують пензлем з котячої шерсті, очеретинкою, трісочкою, пучками пальців. Колорит будується на градаціях трьох кольорів: червоного, жовтого, жовто-зеленого, синього на чорному тлі. Головні орнаментальні мотиви – рослинні( цибулька, мальва, жоржини, розгалужене листя, травичка). Усі зображення виконуються невеликою кількістю мазків(зернятко, гребінчик, горішок).