[Ред.]Смерть письменника

В ніч на 2 січня 1892 року Мопассан спробував накласти на себе руки, але служник підмінив кулі в його пістолеті на сліпі. Після цього він розбив вікно і намагався перерізати собі горло. 6-го січня Мопассан був шпиталізований в клініку доктора Еміля Бланша, де й помер від загального паралічу за місяць до сорока трьох років, 6-го липня 1893-го року, після вісімнадцяти місяців майже повного божевілля. Похований на цвинтарі Монпарнас в Парижі (26-а секція).

За кілька років до цього Мопассан написав: Я увійшов в літературу як метеор, я залишу її як блискавка.

[Ред.]Огляд творчості [ред.]Естетичні принципи

Мопассан чітко виклав свої погляди на художне слово в передмові до роману П'єр та Жан під назвою Роман в 1887/1888 р.р.

Відкидаючи романтичний роман та його деформований, надлюдський, поетичний погляд, Мопассан схиляється до об'єктивного роману в пошуках реалізму, розуміючи всі обмеження такого типу творчості. Для нього реалізм є особистим світоглядом, який він (письменник) намагається донести до нас, відображуючи в книзі. Ми завжди зображуємо самих себе, — каже він, в той самий час стверджуючи, що роман є художнім витвором, — купку невеликих фактів, які і складають загальний зміст твору. Мопассан також відкидає натуралізм з його важкою документальністю та прагненням«тотального реалізму, присутній Емілю Золя, але схиляється до безоціночного реалізму, що відображається навіть у таких важких для сприйняття сценах, як смерть Форестьє у Любому другові.

Мопассан прагне відобразити чисті факти та вчинки навзамін психологічного дослідження, оскільки психологія повинна бути схована в книжці так само, як вона схована в реальності за справжніми вчинками. Ця чистота та суворість зображення так само стосується описів, чітко відрізняючи Мопассана від Бальзака. Схильність до стислості яскраво прослідковується в творчості письменника: він створює більше 300 новел та лише п'ять романів.

Навколішній світ, прекрасне і огидне в ньому письменник сприймав надзвичайно гостро, він був наділений особливою емоційною вразливістю, тією глибиною сприйняття, яке, на жаль, прискорила його трагічну смерть, та про яке він писав, що завдяки йому найменше відчуття перетворюється на емоцію і, залежно від температури вітру, від запаху землі та від яскравості денного освітлення ви відчуваєте страждання, сум або радість… Але якщо нервова система несприйнятлива до болю, до екстазу, то вона передає нам лише буденні хвилювання і вульгарну вдоволеність.^[2]

[Ред.]Головні теми творчості

Теми творчості Мопассана пов'язані з повсякденним життям в його епоху та особистим життям автора, змішуючись та утворючи неповторну палітру:

• Нормандія — рідний регіон письменника, посідає значне місце в його творчості: пейзажі - море чи міста, як Руан в Житті абоГавр в П’єр та Жан або мешканці регіону - селяни (В полях), дрібні поміщики та службовці (Життя) або буржуа (П’єр та Жан). Але Нормандія - не єдиний регіон, зображений Мопассаном. Події одного з його найбільших творів - Милий друг - розгортаються в Парижі. В цьому романі письменник зображує різні верстви паризького суспільства, зокрема, вищий світ та великих дільців, картини яких можна знайти також в Сильний, як смерть чи Монт-Оріоль. Зображення дрібних буржуа та широких верств автор надає читачу в новелах Спадок, Намисто, Виїзд за місто та Двоє друзів.

• Франко-пруська війна та німецька окупація. Мопассан часто повертається до подій, свідком яких став десятьма роками раніше, наприклад в таких творах, як: Пампушка, Мадемуазель Фіфі, Двоє друзів, Старий Мілон, Божевільна...

• Тема жінки, особливо - жертви насильства: Жанна в Житті, Маленька Рок, Міс Гарієт, значне місце в цій темі відводитьсяпроституції: Пампушка, Мадемуазель Фіфі, Дім Тельє... Тема родини та дітей так само близька Мопассану, часто-густо поєднуючись з темою батьківства: П’єр та Жан, Буатель, В полях, Дитина, По-родинному....

• Власний песимізм письменника: в своєму філософському відчаї Мопассан іде далі, ніж Флобер. Ученик Артура Шопенгауера, він удається до всього, що може заповнити його життя сенсом. Він зневажає Провидіння, вважає, що Бог не відає, що він робить, а релігія є просто шахрайством, він каже, що людина всього лише тварина заледве вища за інших, а прогрес - просто примара. Навіть дружба здається йому, врешті-решт, огидним обманом, оскільки люди не сприймають проблеми інших і приречені на самоту.

• Серед інших тем творчості Мопассана можна відзначити теми божевілля, депресії та параної: Горля, Він?, Шевелюра, Пані Ерме, що починається показовими словами Мене приваблюють божевільні, а також смерті та розрухи (Життя, Милий друг,Мала Рок, Сильний, як смерть). Песимізм цих тем, де немає місця щасливому коханню, іноді знаходить противагу в темі води, наприклад, моря, як в романах Життя чи П’єр та Жан, річок (На воді, Мушка, Виїзд на природу або боліт (Кохання)