- •[Ред.]Біографія [ред.]Рання біографія
- •[Ред.]Зрілість поета
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Українські переклади
- •III. Мішель і христина
- •IV. Сльоза
- •V. Чорносмородинна ріка
- •VI. Комедія спраги
- •1. Предки
- •2. Привид
- •3. Приятелі
- •4. Мрія злидаря
- •5. Підсумок
- •VII. Світанкова добра думка
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Твори
- •[Ред.]Література
- •[Ред.]Див. Також
- •[Ред.]Посилання
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Участь у політичному житті Франції
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Українські переклади
- •[Ред.]Література
- •Жерминаль Золя Эмиль
- •[Править]Сюжет
- •[Править]в ролях
- •[Править]Награды и номинации
- •[Править]Сюжет
- •Гі де Мопассан
- •[Ред.]Біографія [ред.]Родина та дитинство
- •[Ред.]Освіта
- •[Ред.]Робота службовцем
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Смерть письменника
- •[Ред.]Огляд творчості [ред.]Естетичні принципи
- •[Ред.]Головні теми творчості
- •[Ред.]Твори [ред.]Романи та новели
- •[Ред.]Театр
- •[Ред.]Поеми
- •[Ред.]Українські переклади
- •[Ред.]Видання українською
- •[Ред.]Восьмитомне україномовне видання
- •[Ред.]Джерела
- •[Ред.]Література
- •[Ред.]Посилання
- •Переклади
- •[Ред.]Твори
- •[Ред.]Примітки
- •[Ред.]Посилання
- •Р. Роллан Кола Брюньон
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Збірка «Радості й дні»
- •[Ред.]Роман «Жан Сантей»
- •[Ред.]«Проти Сент-Бева»
- •[Ред.]«Пастиші й різні тексти»
- •[Ред.]Роман «у пошуках втраченого часу»
- •[Ред.]Рецепція
- •[Ред.]Твори
- •[Ред.]у пошуках втраченого часу (à la recherche du temps perdu)
- •[Ред.]Інші твори
- •[Ред.]Анкета Пруста
- •[Ред.]Література [ред.]Загальні праці та біографії
- •[Ред.]Наукові монографії
- •[Ред.]Журнали, присвячені Прусту
- •[Ред.]Товариства Марселя Пруста
- •[Ред.]Посилання
- •[Ред.]Виноски
- •[Ред.]Історія написання
- •[Ред.]Структура
- •[Ред.]Головні персонажі
- •[Ред.]Український переклад
- •[Ред.]Примітки
- •[Ред.]Література
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Визнання
- •[Ред.]Джерела
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Погляди та творчість
- •[Ред.]Джерела
- •The 10 most popular misconceptions about Oscar Wilde
- •1. 'Oscar' is the best-known 'Wilde'
- •2. He was homosexual from his schooldays
- •3. He coasted through university, with a reputation for langorousness and a love of lilies
- •4. Apart from writing a couple of plays, a few children's stories, The Ballad of Reading Gaol and The Picture of Dorian Gray he doesn't seem to have done much
- •5. Being Irish was just an accident of birth; he was an English author, surely?
- •6. 'Earnest' was a code-word for 'gay' and wearing a green carnation was a 'secret' sign of homosexuality
- •7. Oscar Wilde's arrest was delayed by several hours to allow him to catch the last boat-train and escape to the continent
- •8. Once Oscar Wilde was arrested, tried and imprisoned, Lord Alfred Douglas, who essentially got him into the mess, abandoned him
- •9. Oscar Wilde died of syphilis
- •10. Oscar Wilde was merely a hedonist who, as he admitted, put his genius into his life but only his talent into his works
- •[Ред.]Оскар Вайлд українською мовою
[Ред.]Робота службовцем
В Парижі молодий Мопассан працює службовцем десять років — спочатку в Морському міністерстві, а потім в Міністерстві громадської освіти, куди він був переведений в 1878-му році. Вечорами він з головою занурюється в літературну працю. Протягом цих десяти років головною його розвагою були прогулянки на човні Сеною, завжди в галантній компанії, щонеділі та під час відпустки.
Гюстав Флобер бере Мопассана під свою опіку і стає для нього наставником в літературі, направляючи його дебютні кроки в журналістиці та літературі. У Флобера він знайомиться з Тургенєвим та Емілем Золя, а також з численними письменниками, що належать до шкіл натуралізму та реалізму. Він пише багато віршів та коротких п'єс.
В кінці 1877-го року у Мопассана діагностують сифіліс. Ця хвороба, що врешті-решт стала причиною смерті письменника, повсякчас отруюватиме його життя, попри його гумор: У мене сифіліс! Нарешті справжній! (…) І я тим горджуся, чорт забирай, і зневажаю всіх буржуа.
[Ред.]Творчість
Мопассан починає публікуватися в багатьох відомих газетах, таких, як Le Figaro, Gil Blas, Le Gaulois та L’Écho de Paris, потім присвячує свій вільний час написанню романів та новел. Флобер заохочує його до публікації в 1879-му році першої невеличкої книги під назвою Історія минулих часів (фр. Histoire du vieux temps).
Зблизившись з Золя, в 1880-му році Мопассан бере участь в зборах письменників-натуралістів Вечори Медану (фр. Les Soirées de Médan), де презентує свою першу новелу Пампушка (фр. Boule de Suif), яка відразу стає гучним успіхом і яку Флобер характеризує як «безсмертний шедевр». В тому ж році раптова смерть Флобера залишає письменника сам-на-сам з долею.
Десятиріччя 1880—1890 стає набільш плідним період життя Мопассана: він публікує шість романів, більше трьохсот новел та кілька мандрівних нарисів. Прославившись завдяки своїй першій новелі, він методично працює, продукуючи щорічно два, а подеколи й чотири томи творів. Його справи ідуть добре і, долучаючись до його таланту, роблять його багатим.
В 1881-му він публікує свою першу збірку новел під назвою Будинок Тельє (фр. La Maison Tellier), яка перевидається дванадцять разів протягом двох років. В 1883-му Мопассан закінчує свій перший роман, праця над яким тривала шість років, починаючи з 1877го: Життя (фр. Une vie), 25 тисяч екземлярів якого продано менше, ніж за рік. Лев Толстой сказав про цей роман: Чудовий роман, не лише незрівнянно найкращий роман Мопассана, але чи не найкращий французький роман з часів «Знедолених»[1].
Могила Мопассана, цвинтар Монпарнас, Париж
В 1883-му році рознощиця води Жозефіна Літцельман (фр. Joséphine Litzelmann) народжує йому сина, якого він не визнає. В наступному році народжується дівчинка, пізніше, в 1887-му — знову хлопчик, які так само не були ним визнані. В 1884-му Мопассан переживає роман з графинею Еммануелою Потоцькою (фр. Emmanuela Potocka), багатою світською дамою, обдарованою зовнішньо та внутрішньо.
В своїх романах Мопассан концетрує різноманітні думки та спостереження зі своїх новел. Його другий роман Любий друг (фр. Bel Ami), виданий в 1885-му році, перевидавався тридцять п'ять разів протягом чотирьох місяців. З-під його плодючого пера виходять твори, що вирізняються стилем і описом, загальним світоглядом та проникненням в деталі… Трьома роками пізніше (в 1887—1888) він створює роман, який деякі критики вважають його найкращим творінням — П'єр та Жан (фр. Pierre et Jean).
Його природня несхильність до публічного життя та слабке здоров'я ведуть до усамітнення, роздумів та медитації. Він відправляється в довгі мандри до Алжиру, Італії,Англії, в Бретань та Овернь, на Сицілію і кожна подорож для нього перетворюється на нові нотатки та репортажі для преси. Він відправляється в круїз на своїй яхті під назвоюЛюбий друг, що отримала цю назву завдяки однойменному роману. Цей круїз, під час якого він відвідав Канни та Сен-Тропе, надихнув його на створення новели На воді. Куди б він не їхав, рухливе життя та жага простору, часто-густо необхідні, аби забути хворобу, що мучить його, не заважають йому заводити приязні стосунки з тогочасними літературними особистостями, напиклад, Александром Дюма-сином.
Мопассан залишається друзями із Золя та Тургенєвим, натомість його стосунки з братамГонкурами погіршуються: його щирість та гострий погляд на суспільство погано уживаються із атмосферою пліток, скандалів та заздрісної критики, яку брати створили навколо себе під виглядом літературного салону. Розбіжності з Гонкурами починаються під час підписки на монумент на честь Флобера.
Протягом останніх років життя у Мопассана розвинулася хвороблива любов до власної самотності, постійний страх смерті та певний вид параної, ймовірно внаслідок генетичної схильності — його мати страждала від депресій, його брат помер божевільним, але, скоріше за все, завдяки сифілісу, яким він заразився в молоді роки. Мопассан почувається та поводиться дедалі гірше, його психічний та ментальний стан постійно постійно погіршується, консультації лікарів не приносять користі. В серпні 1890-го він розпочинає писати Незнайому душу (фр. L'Âme étrangère), яка так і не буде закінченою. В 1891-му він починає роман Благовіст(фр. L'Angélus), який так само ніколи не буде закінченим. 31-го грудня він надсилає прощального листа доктору Казалі (фр.Cazalis) з останніми в його житті рядками.